Ухвала суду № 124696685, 04.11.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53130/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12021100060001241, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2021, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №12021100060001241 від 03.08.2021 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

ОСОБА_5 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за таких обставин.

24.07.2021 близько о 17-40 год. ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем Audi S4, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по бульв. Лесі Українки в м. Києві, зі сторони станції метро «Печерська» в напрямку вул. Джона Маккейна.

Так, під час руху ОСОБА_5 допустив порушення вимог п.п. 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, в яких зазначено:

- п. 2.3 (б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

- п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_5 виявились в тому, що він, керуючи автомобілем Audi S4, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по бульв. Л. Українки, 26 в м. Києві, проявив неуважність до дорожньої обстановки, під час виконання маневру перестроювання з правої у ліву смугу не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав у крайню ліву смугу та допустив зіткнення з автомобілем Infiniti, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який зупинився в лівій смузі для виконання маневру розвороту. Внаслідок вказаного зіткнення автомобіль Infiniti, д.н.з. НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з автомобілем Subaru, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , та з автомобілем Toyota, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_9 , які стояли попереду автомобіля Infiniti для виконання маневру розвороту. Автомобіль Audi S4, д.н.з. НОМЕР_1 , після зіткнення з автомобілем Infiniti, д.н.з. НОМЕР_2 , виїхав на зустрічний напрямок, де скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався в зустрічному напрямку по бульв. Л. Українки зі сторони вул. Д. Маккейна в напрямку вул. Г. Алмазова.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля Hyundai, д.н.з. НОМЕР_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №042-1277-2021 від 24.09.2021 ОСОБА_11 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота: перелому лонної та сідничної кісток зліва; перелому бічної маси крижа зліва, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №042-1055-2021 від 31.08.2021 ОСОБА_12 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки та живота: перелому бокової маси крижа на рівні 1,2 крижових хребців; переломів обох лонних сідничних кісток (з незначним зміщенням уламків); садна у ділянці грудної клітки зліва; перелому 4, 6 ребер по середній субаксилярній лінії; садна вилицевої та параорбітальної ділянок зліва; садна в ділянці лівого стегна, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля Audi S4, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/111-21/39976-1Т від 31.08.2021.

У судовому засіданні 10.10.2024 захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності. Зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, з дня вчинення якого минуло три роки, у зв`язку з чим строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності сплинули.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав вказане клопотання.

Судом роз`яснені обвинуваченому правові наслідки закриття кримінального провадження із нереабілітуючих підстав, наголошено, що він має право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому ОСОБА_5 вказав, що йому зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності, здійснення судового розгляду в загальному порядку він не бажає, така позиція є добровільною.

Прокурор вважав, що строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності сплинули, відтак просив закрити кримінальне провадження. На наявність обставин, що переривали або зупиняли перебіг строку давності, не посилався.

Представник потерпілого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на його передчасність та необґрунтованість, у зв`язку із об`єктивними ознаками вчинення стороною захисту в кримінальному провадженні дій, спрямованих на затягування судового провадження. Кримінальне провадження перебуває на розгляді Печерського районного суду м. Києва з 01.10.2021, за вказаний час обвинувачений ОСОБА_5 особисто брав участь в судових засіданнях лише двічі - 02.11.2022 та 11.04.2023. Після цих дат ОСОБА_5 неодноразово не з?являвся в судові засідання, а починаючи з 24.05.2024 брав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, нібито через хворобу. Характер дій сторони захисту в кримінальному провадженні вказує на можливе вчинення таких дій з метою затягування судового провадження та сприяння переховуванню обвинуваченого від суду. Зокрема, судові засідання, заплановані на 09.11.2022, 15.02.2023, 11.04.2023, 04.10.2023 та 13.03.2024 не відбулись та були перенесені на інші дати через неявку захисника або обвинуваченого. Також існують підстави вважати, що ОСОБА_5 умисно не вийшов на відеоконференцію з судом на попередньому судовому засіданні, яке відбулось 22.07.2024 (за два дні до теоретичного завершення строків давності), оскільки в тому засіданні могло бути ухвалено вирок суду. Окрім того, дії обвинуваченого ОСОБА_5 щодо ініціювання його участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції свідчать про умисне введення суду та учасників судового провадження в оману щодо місця свого перебування та дійсних підстав для участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції з метою переховування від суду та затягування судового провадження.

По-перше, у представників потерпілого ОСОБА_12 та прокурора була відсутня об?єктивна можливість дослідити в повному обсязі підстави, на які посилається сторона захисту в своїх клопотаннях, просячи суд про надання обвинуваченому ОСОБА_13 можливості брати участь в судових засіданнях у кримінальному провадженні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Сторона захисту не надсилала прокурору, потерпілому ОСОБА_12 або його представникам своїх клопотань з 24.05.2024 до 22.07.2024, чим позбавила можливості об`єктивно та повно оцінити їх обґрунтованість.

По-друге, стороною захисту з 24.05.2024 до 22.07.2024 жодного разу не надавались документи, які підтверджують підстави для участі обвинуваченого в судових засіданнях в режимі відеоконференції, попри прямі вимоги, висловлені судом в судових засіданнях. Лише 22.07.2024 було надано чергове клопотання про відеоконференцію з доданими до нього начебто медичними документами. Однак, вказані документи не можуть прийматись судом як належні та допустимі докази, оскільки вони надані у незавірених копіях, видані начебто лікарським закладом м. Тбілісі, Грузія на грузинській мові, перекладені на російську мову невстановленою особою з невстановленою кваліфікацією, не містять перекладу українською мовою. Крім того, надані документи можуть підтвердити лише одноразове звернення обвинуваченого ОСОБА_5 до лікаря 19.07.2024.

По-третє, вищевказане, в сукупності з тривалістю перебування обвинуваченого ОСОБА_5 на лікарняному, як мінімум два місяці, викликає обґрунтовані сумніви в тому, що обвинувачений дійсно хворіє (хворів) тяжкою хворобою, яка робить неможливим його прибуття в судові засідання в кримінальному провадженні. Вказані сумніви підсилюються тим фактом, що обвинувачений ОСОБА_5 як мінімум один раз брав участь в судовому засіданні в кримінальному провадженні з приміщення, візуально дуже схожого на офісне.

По-четверте, у рамках судового провадження Печерським районним судом м. Києва досліджена переважна більшість всіх доказів у кримінальному провадженні та допитано всіх свідків з потерпілою. Вже тривалий час завершенню судового провадження заважає виключно факт участі обвинуваченого ОСОБА_5 у судових засіданнях у режимі відеоконференції, а не особисто. З доказів залишились недослідженими виключно носії інформації, які місять аудіо-, відеозаписи з місця можливого вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Однак Печерський районний суд м. Києва не може провести їх дослідження під час участі обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки, як повідомлено представниками суду, суд не забезпечено технічними можливостями для трансляції аудіо-, відеоматеріалів учаснику в режимі відеоконференції. Крім того, сторона захисту заперечує проти проведення допиту обвинуваченого ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, оскільки залишають недослідженими всі докази сторони обвинувачення, а саме зазначені вище носії інформації з аудіо-, відеозаписами. Через неможливість завершення стадії з?ясування обставин та перевірки їх доказами, спровокованої діями обвинуваченого ОСОБА_5 , Печерський районний суд м. Києва був змушений перенести декілька останніх судових засідання в кримінальному провадженні на інші дати - фактично, до моменту особистого з?явлення обвинуваченого ОСОБА_5 в судове засідання.

По-п?яте, під час судового засідання, яке відбулось 17.07.2024, обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що перебуває вже протягом місяця на території Турецької Республіки, тобто як мінімум з 17.06.2024. У той же час обвинуваченим ОСОБА_5 подано до суду медичні документи, які вказують на те, що 19.07.2024 він перебував на території Республіки Грузія.

Все вищенаведене вказує на можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 умисних дій з метою переховування від суду та уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, шляхом виїзду за межі території України, повідомлення суду недостовірної інформації, що також призводило до затягування судового провадження й закінчення перебігу строків, передбачених ст. 49 КК України.

Зауважив, що обвинувачений ОСОБА_5 вже мав досвід затягування строків кримінальних проваджень, оскільки 02.03.2016 Шевченківським районним судом м. Києва постановлено ухвалу по справі №761/26352/15, якою особу з аналогічними до обвинуваченого ОСОБА_5 . ПІБ та місцем народження було звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України.

З огляду на викладене вважав, що обвинувачений ОСОБА_5 , починаючи як мінімум з 24.05.2024 й до даного часу переховується від суду, а тому вказаний проміжок часу не має рахуватися у строки, передбачені ст. 49 КПК України. Відтак у задоволенні клопотання захисника просив відмовити.

Захисник ОСОБА_4 зазначив, що ст. 49 КПК України чітко передбачає випадки, за яких переривається строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, на даний час обвинувачений за неявки в судове засідання судом не штрафувався, привід до нього не застосовувався, сторона обвинувачення також не заявляла жодних клопотань про притягнення ОСОБА_5 до відповідальності за пропуски судових засідань. З огляду на викладене підстави для переривання строків давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності відсутні.

Представник потерпілого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_6 зауважив, що в попередньому судовому засіданні ним заявлено усне клопотання про привід обвинуваченого та притягнення до адміністративної відповідальності за неявку до суду.

Потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в судове засідання не з`явились.

З урахуванням того, що потерпіла ОСОБА_11 обізнана про розгляд провадження, під час допиту вказувала, що не має жодних претензій до обвинуваченого, примирилась із ним та не заперечує проти закриття провадження щодо нього, та в судовому розгляді приймає участь представник потерпілого ОСОБА_14 , неприбуття потерпілих не перешкоджає розгляду заявленого захистом клопотання.

Вислухавши позиції сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, суд надходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 24.07.2021 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Згідно з ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Таким чином, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, становить три роки.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 14 вересня 2020 року в справі № 493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.

ОСОБА_5 в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності нового злочину не вчинив.

Судом в даному випадку не встановлено обставин, з якими закон пов`язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України, з огляду на наступне.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду судової палати Касаційного кримінального суду від 18.09.2018, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).

До тверджень сторони захисту про ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від суду суд ставиться критично, оскільки останній, перебуваючи за межами України, брав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, надавав документи на підтвердження стану свого здоров`я, повідомляв суд про зміну місця проживання. При цьому, неприбуття в судові засідання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_15 , у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях, не може свідчити про переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.

Суд також зауважує, що неможливість завершення з`ясування обставин у справі та завершення судового розгляду в межах строків давності була пов`язана, зокрема, з неможливістю допиту потерпілого ОСОБА_12 , який перебуває за кордоном та, відповідно, не зареєстрований в ЄСІТС, та вказані обставини перебували поза впливом обвинуваченого.

Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в обвинувальному акті, подія кримінального правопорушення, з приводу якої ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України, мала місце 24.07.2021, відтак на даний час сплинув передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим, суд, за наявності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Питання про порядок розподілу судових витрат, в тому числі на залучення експертів на стадії досудового розслідування, у разі закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, вирішено Верховним Судом.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення експерта саме стороною захисту.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, т. 17 КПК України).

В такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, таких витрат.

Що ж стосується стягнення судом саме процесуальних витрат за проведення експертиз, то важливе значення у механізмі їх розподілу в кримінальному провадженні набуває питання про те, хто призначав експертизу та за чиєю ініціативою вона проводилась, а також чи входить проведення експертизи до сфери службових обов`язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.

Отже, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

З урахуванням вищенаведеного, положень ч. 1 ст. 126 КПК України, суд надходить до висновку про необхідність віднесення процесуальних витрат за залучення експерта на стадії досудового розслідування в сумі 1796,90 грн, 1796,90 грн, 1716,20 грн, 1634,50 грн на рахунок держави.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 24.05.2018 (справа №531/2332/14-к) також зазначив: «Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду».

Таким чином, суд дійшов висновку, що цивільний позов адвоката ОСОБА_16 в інтересах потерпілого ОСОБА_12 до ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні слід залишити без розгляду, з роз`ясненням цивільному позивачу права вирішення такого позову в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 44, 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12021100060001241, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2021, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.

Процесуальні витрати за залучення експерта на стадії досудового розслідування в сумі 1796,90 грн, 1796,90 грн, 1716,20 грн, 1634,50 грн - віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- автомобіль «Audi S4», д.н.з. НОМЕР_1 , передане на зберігання ОСОБА_5 - повернути власнику ОСОБА_5 ;

- диск CD-R із відеозаписом ДТП - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_16 в інтересах потерпілого ОСОБА_12 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1