Постанова № 12469016, 17.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2010 р. № 2а-8740/10/1370

13 год. 35 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Коморний О.І.

секретар судового засідання Романчук Л.В.

від

представника позивача 1 Лозова Я.М.

представника позивача 2 Лозова Я.М.

відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Львівський міський центр зайнятості Львівський обласний центр зайнятості до ОСОБА_2

пропро стягнення коштів ,

Обставини справи.

Позивачі, Львівський міський центр зайнятості та Львівський обласний центр зайнятості звернулись до суду про стягнення з відповідача, ОСОБА_2 безпідставно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 4261,94 грн. та витрат на навчання в сумі 554,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено факт перебування позивача у трудових відносинах за сумісництвом при наданні їй статусу безробітного, який відповідачем приховано.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання вкотре не прибув, подав 17.11.2010р. через канцелярію суду заперечення, відповідно до якого проти позову заперечує повністю з тих підстав, що йому не було відомо про не припинення трудових відносин за сумісництвом на час звернення до Львівського міського центру зайнятості.

Відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивачів, повно та всебічно дослідив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідач, ОСОБА_2 19.12.2008 року звернулась до Львівського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У заяві відповідач зазначила, що не є найманим працівником, не уклала договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Подільським районним центром зайнятості 15 липня 2010 року проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»про що складено Акт №114.

Відповідно до вказаного Акта №114 від 15.07.2010р., перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 Геннадієвна була прийнята на роботу за сумісництвом в сектор експертної групи «Експерт-Кредит»Аналітичного управління АТ «Родовід Банк»з 04.08.2008 р. згідно наказу про прийняття №1656 о/с від 04.08.2008р. і була звільнена 24.12.2008р. за власним бажанням згідно наказу про звільнення №2857 о/с від 22.12.2008р. та отримувала доходи згідно розрахункових листів за серпень 2008р грудень 2008р.

Вказані в акті перевірки фактичні обставини підтверджуються копією наказу про прийняття відповідача на роботу №1656 о/с від 04.08.2008р. та копією наказу про звільнення відповідача №2857 о/с від 22.12.2008р.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14 лютого 2007 року, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідач був зобовязаний інформувати державну службу зайнятості про цю обставину, як таку, що не давала йому права перебувати на обліку як безробітному та отримувати соціальні послуги.

Пунктом 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»вказано, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території державної на законних підставах, зокрема працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форми власності.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»зайнятість це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Таким чином, відповідач в період роботи за сумісництвом не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати соціальні послуги.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до поданого Львівським міським центром зайнятості розрахунку позовних вимог, сума виплаченого відповідачу матеріального забезпечення з 19.12.2008 р. по 13.12.2009р. складає 4261,94 грн.

Згідно з розрахунком вартості професійного навчання, наданим Львівським обласним центром зайнятості, вартість навчання відповідача становить 554,45 грн.

Відповідно до п.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Для повернення безпідставно одержаних сум, позивачами відповідачу скеровувалися претензії №5589/14 від 29.07.2010р. та №5740/14 від 04.08.2010р. які, однак, залишені відповідачем без будь-якого реагування.

Посилання відповідача на ту обставину, що ним подавалась заява про звільнення з роботи за сумісництвом до моменту звернення до Львівського міського центру зайнятості, як і те, що заява від 15.12.2008 р. про звільнення за власним бажанням ним не подавалась, судом не береться до уваги, оскільки юридичне значення при звільненні має наказ про звільнення, а не заява працівника, яку він у подальшому вправі відкликати, або не наполягати на звільненні, і тоді трудові відносини в силу норм Кодексу Законів про працю продовжуються.

Доказів скасування чи оскарження наказу ВАТ «Родовід Банк»№2857 о/с від 22.12.2008р., відповідно до якого відповідач звільнений з роботи з 24.12.2008 року відповідачем не надано, відтак даний наказ є чинним.

Таким чином на момент звернення до Львівського міського центру зайнятості відповідач не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати соціальні послуги, а отже позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства Україна, з сторін не стягуються.

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (р/р 37170001000584, ГУДК у Львівській області, ЗКПО 25555035, МФО 825014) кошти у сумі 4261 (чотири тисячі двісті шістдесят одну) грн. 94 коп. та на користь Львівського обласного центру зайнятості (р/р 37174301900001 банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 03491180) суму коштів витрачених на навчання у розмірі 554 (пятсот пятдесят чотири) грн. 45 коп.

3.Щодо судових витрат, то такі з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.11.2010 року о 09:00.

СуддяКоморний О.І.