Рішення № 124688748, 27.01.2025, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

______________________

Справа № 501/3864/24

Провадження № 2/947/611/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Іллічівського міського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 560480880 від 20.06.2021 на суму 59 990,48 грн, з яких 16 248,90 грн - заборгованість за тілом кредиту, 43 741,58 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредиту, а також розмір судових витрат зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Ухвалою від 30.09.2024 Іллічівського міського суду Одеської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено до Київського районного суду м. Одеси за підсудністю на підставі ст.31 ЦПК України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Позовна заява мотивована тим, що 20.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 шляхом підписання електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3), укладений кредитний договір № 560480880, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 16 250,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. На виконання умов договору 20.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 16 250 грн на рахунок відповідачки (банківську картку № НОМЕР_1 ).

Всупереч умовам Договору № 560480880 від 20.06.2021 відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі - 59 990,48 грн, яка складається з 16 248,90 грн - заборгованість за тілом кредиту, 43 741,58 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредиту. На підтвердження вказаного розміру заборгованості позивач посилається на виписку з особового рахунку за період 17.07.2024 по 21.08.2024

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчився 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони до Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2021 сторони до Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони до Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. (Додаток №31).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 152 від 21.09.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 39 062,16 грн.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.110.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлан Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 59 990,48 грн.

17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Акту прийому-передачі і Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК«ЕЙС»» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 59 990,48 грн.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК«ЕЙС»» наділено правом грошової вимоги до відповідача на загальну суму 59 990,48 гривень.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2024 відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

23.12.2024 від представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Обласова С.А. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає що на момент укладання договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання за кредитним договором від 20.06.2021 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладання договору відступлення права вимоги від 28.11.2028. Крім того доказів оплати за договором про відступлення права вимоги №28/2228-01 від 28.11.2018 позивачем не надано. Вбачається також, що на час укладання договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», щодо відповідачки на момент укладання договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було, та сторонни не могли передбачити, що 20.06.2021 року цим товариством буде укладено договір з відповідачкою. Отже між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладання договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладання цього договору. З таких обставин позов не підлягає задоволенню.

Від представника позивача 08.01.2024 надійшла відповідь на відзив (додаткові пояснення), відповідно до якого позивач звертає увагу, що дію договору факторингу, укладеного 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», було продовжено рядом додаткових угод до нього. Позивачем не надані Реєстри прав вимог та боржників за кредитними договорами, оскільки реєстр боржників по договору містить інформацію щодо заборгованості інших фізичних осіб, що є персональними даними та не підлягають розголошенню відповідно до законодавства. Тому до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені Витяги з Реєстрів прав вимоги та боржників до Договорів факторингу. Щодо неповідомлення відповідача про відступлення прав вимог позивач послався на правову позицію Верховного Суду у справі № 6-979цс15, відповідно до якої неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив прохання розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, протии ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Диспозиція частини восьмої статті 178 ЦПК України визначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України проводить розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу звукозаписувальною технікою.

Вивчивши матеріали справи, позицію сторін, оцінивши у сукупності надані суду докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша - третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, сформованій у справі №752/8842/14-ц від 05.07.2017.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 шляхом підписання електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3), був укладений кредитний договір №560480880, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 16 250,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

Відповідно до п.1.1. якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 16 250,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3, п. 1.4 договору.

Пунктом 1.7 договору визначено, що кредит надається строком на 30.

Відповідно до пункту 4.23 цього Договору № 560480880 від 20.06.2021 кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Згідно з п.2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно з п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої виклали текст Договору у новій редакції, а також строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Вказана додаткова угода набирає чинності з 31.12.2020.

31.12.2021 сторони до Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Строк дії договору закінчується 31 грудня 2024 року.

17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. Позивачем на підтвердження вказаного факту надано реєстр боржників від від 17.07.2024, який складається з трьох коремих аркушів, на одному з яких містяться відомосоті лише про відповідачку.

Під час оцінки доказів, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором кредитної лінії № 560480880 від 20.06.2021 та будь-яке підтвердження про направлення ОСОБА_3 такого повідомлення за подальшими Договорами факторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з правовою позицією, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/1706/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemoplusiurisadaliumtransferrepotest, quamipsehaberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги до ОСОБА_3 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ ФК «ЕЙС».

Разом з тим, на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 грошові зобов`язання ОСОБА_3 за Договором № 560480880 від 20.06.2021 ще не існували, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов`язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_4 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року.

В Додатковій угоді № 26 від 28.11.2018 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 пунктом 1.3 встановлено, що право вимоги - це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

В свою чергу, у пункті 2.1.1.6 Договору № 560480880 від 20.06.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 , кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Отже, враховуючи, що відповідно до п.4.2 Договору № 560480880 від 20.06.2021 строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то даним правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з часу укладання договору, тобто з 20.06.2021 року.

Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_3 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 20.06.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе спірний кредитний договір з відповідачем.

Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.

30.10.2023 на підставі Договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» передало фактору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

17.07.2024 на підставі Договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було відступлено ТОВ ФК «ЕЙС» право грошової вимоги до відповідача.

Разом з тим, право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3 , у зазначені договори факторингу входити не могло.

Таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача на момент укладення договору факторингу не існувало.

Також суд приймає позицію відповідача та вважає, що реєстри прав вимог до договорів факторингу не відповідають їх формі, оскільки у наданих реєстрах міститься на окремому аркуші лише дані щодо однієї вимоги, що відступається - до відповідачки, та не мають інших вимог, що відступаються. За вказаною формовою складаються витяги з реєстру прав вимоги, а не самі реєстри.

Окрім цього, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи реєстри прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_3 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатками до договору та його невід`ємною частиною.

Ураховуючи, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Таким чином, кредитним договором № 560480880, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 20 червня 2021 року, не порушуються права і законні інтереси ТОВ «Фінанова компанія «ЕЙС», а відтак суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача.

З огляду на викладене, суд виснував, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є неналежним позивачем, бо не довів своє право вимагати від ОСОБА_3 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 20.06.2021 між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відтак, у задоволенні позову ТОВ ФК«ЕЙС» слід відмовити з підстав відсутності порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача.

Доводи позивача вказані висновки не спростовують, оскільки зводяться до довільного трактування норм права на власну користь. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.12,13,81,89,141, 247,263-265,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шоссе,19, офіс 2005.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено та підписане 27.01.2025.

Суддя Ю. А. Скриль