Рішення № 124682457, 09.01.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2110/24

Провадження № 2/361/3023/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.25

09 січня 2025 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі - Бондар Ю.В.,

представник позивача - Усенко М.М.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , у інтересах якого діє адвокат Усенко Микола Миколайович, до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку майна та стягнення компенсації -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області з 29.02.2024р. знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , у інтересах якого діє адвокат Усенко М.М., до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку майна та стягнення компенсації.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що з 23 травня 2009 року по 17 лютого 2021 року ОСОБА_2 перебував із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу подружжям придбаний автомобіль Toyota Rav 4, д.р.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, сірого кольору, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 загальною вартістю 410 000,00 грн. Відповідач самостійно користується та розпоряджається спірним автомобілем. Враховуючи те, що дане рухоме майно є неподільним, позивач просить припинити його право власності на частку вищевказаного майна та стягнути з відповідача на його користь компенсацію частки вартості спірного майна у розмірі 205 000,00 грн. У подальшому, позивачем було зменшено позовні вимоги, посилаючись на наявний звіт, здійснений ФОП ОСОБА_6 , про оцінку вартості спірного автомобіля у розмірі 393 000,00 грн., остаточно, позовні вимоги склали 196 500,00 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача Усенко М.М. , підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Присутня у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 , та її представник ОСОБА_8 позовні вимоги не визнали, зазначали про необгрунтованість визначеної у позовній заяві вартості спірного автомобілю. Відповідач зазначала про використання спірного майна третьою особою - її дійсним чоловіком, який перебуває у лавах ЗСУ, у зв`язку із чим, вона не взмозі його надати для проведення автотоварознавчої експертизи. Повідомила суду, що вказане майно перебуває під обтяженням, накладеним на майно ще попереднього власника цього автомобілю, тому вона не взмозі розпорядитись ним та сплатити оголошений позивачем розмір компенсації. Також, відповідач надала суду інший звіт про оцінку вартості спірного автомобіля у розмірі 48493,00 грн., проведений ТОВ «Оцінка нерухомого майна», оцінювач ОСОБА_9 , тому вважає належною суму до стягнення частки вартості майна у розмірі - 24 246,50 грн. Спеціалісту, який готував вказаний вище звіт спірний автомобіль також не був наданий для огляду.

Опитана у судовому засіданні у якості спеціаліста ОСОБА_6 зазначала, що дійсно нею 14.08.2024р. було надано звіт про оцінку вартості транспортного засобу Toyota Rav 4, д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 . При цьому, у зв`язку із тим, що замовником Усенко М.М. транспортний засіб для огляду надано не було, розрахунки здійснювались використовуючи порівняльний підхід, за припущення, що автомобіль знаходиться в технічно справному стані та не перебуває під обтяженням.

Належним чином сповіщений про час та дату розгляду справи спеціаліст ОСОБА_9 до зали суду не з`явився.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, спеціаліста, дослідивши подані докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України). Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2024 року відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2023р. у справі №361/6850/21 було здійснено поділ майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а саме - визнано автомобіль Toyota Rav 4, д.р.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску - спільним сумісним майном подружжя, та у порядку поділу майна визнано за ОСОБА_2 право власності на його частку.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Обгрунтовуючи розмір компенсації, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 за частку у спільному майні, у розмірі 205 000,00 грн., представник позивача посилався на обставини, встановлені вищевказаним судовим рішенням та майбутній висновок автотоварознавчої експертизи, про призначення якої він буде клопотати у судовому засіданні.

При цьому, суд зазначає, що судовим рішенням від 27.03.2023р. у справі №361/6850/21 не було встановлено вартість спірного майна у розмірі 410 000,00 грн., навпаки, у частині вимог щодо стягнення вартості частки у розмірі 205 000,00 грн. судом було відмовлено за необґрунтованістю.

У подальшому, 16.08.2024р. представником позивача було долучено до матеріалів справи звіт від 14.08.2024р., проведений ФОП ОСОБА_6 , відповідно до якого, вартість спірного автомобілю була визначена у розмірі 393 000,00 грн., тому, остаточно, позовні вимоги склали 196 500,00 грн., які виклав у заяві 16.08.2024р. представник Усенко М.М . При цьому, як було зазначено у змісті звіту, так й підтверджено при опитуванні у судовому засіданні у якості спеціаліста ОСОБА_6 , у зв`язку із тим, що замовником Усенко М.М. транспортний засіб для огляду надано не було, розрахунки здійснювались використовуючи порівняльний підхід, за припущення, що автомобіль знаходиться в технічно справному стані та не перебуває під обтяженням.

Обгрунтовуючи свою незгоду із вказаним представником позивача розміром компенсації частки спірного майна, відповідач ОСОБА_1 надала суду звіт про оцінку вартості спірного автомобіля у розмірі 48493,00 грн., проведений 02.09.2024р. ТОВ «Оцінка нерухомого майна», оцінювач ОСОБА_9 . У змісті вказаного звіту зазначено, що оцінка проводилася без огляду транспортного засобу на підставі даних, наданих замовником ОСОБА_1 , та відомостями про проведені ремонтні роботи. Крім цього, відповідачем було долучено до матеріалів справи довідку ТСЦ МВС №3243, за змістом якої, відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, вартість спірного автомобілю Toyota Rav 4, д.р.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску вказана 100 000 грн.

Враховуючи наявну різницю вартості спірного майна - майже у 8 разів - визначену спеціалістами ОСОБА_6 та ОСОБА_9., судом було ухвалено провести їх опитування з метою визначення дійсної вартості майна. Однак, внаслідок проведених процесуальних дій, суд вважає вказані звіти - вірогідними висновками.

На стадії вивчення доказів та їх обґрунтування, судом було розглянуто клопотання представника позивача щодо призначення у справі автотоварознавчої експертизи, для з`ясування дійсної вартості спірного майна та усунення суперечностей у вже наданих доказах, однак, від підтримання вказаного клопотання представник позивача відмовився.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що докази, на які посилаються сторони для визначення вартості спірного майна - є належними та допустимими, оскільки відповідають встановленим для їх категорії вимогам, однак, при цьому, суд зауважує, що допустимість доказу не гарантує його доказову силу, а вказані властивості доказів не підмінюють собою критерії оцінювання, а саме: достовірності та достатності.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Достатність (повнота та всебічність) доказів - це взаємозв`язок сукупності доказів, яка дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування факту, на підтвердження якого вони зібрані. Тобто достатність доказів - це сукупність доказів у справі, яка дає змогу вирішити справу. Вичерпне дослідження факту передбачає використання всіх належних і допустимих доказів, доступних учасникам у справі.

Достатність доказів або їх сукупність означає, що їх кількість та вагомість дозволять зробити вірогідний висновок про існування факту, на підтвердження якого вони зібрані. Так, одиничний побічний доказ завжди є недостатнім для правильного і законного вирішення справи, оскільки дозволяє зробити лише припущення, а не вірогідний висновок про існування або відсутність факту. Недостатніми будуть докази, які суперечать один одному, а суд не може ухвалювати рішення, базуючись на припущеннях. Так, доказування також не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості компенсації частки спірного майна у розмірі 196 500,00 грн., оскільки зазначений розмір не підтверджується достатніми зібраними у справі доказами, не визнається, оспорюється іншою стороною та вважається судом вірогідним розміром, який базується на припущеннях спеціаліста.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 368, 370, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 68, 69, 70 СК України, ст.ст. 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , у інтересах якого діє адвокат Усенко Микола Миколайович, до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку майна та стягнення компенсації.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Писанець Н.В.