Ухвала суду № 124676982, 23.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

23 січня 2025 року справа № 380/21405/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов?язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3 (далі відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн за період із 27.12.2023 по 05.03.2024, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров?я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров?я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв?язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом);

- зобов?язати ГУНП у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн за період із 27.12.2023 по 05.03.2024, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров?я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров?я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Ухвалою від 21.10.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду надійшло клопотання представника відповідача подав про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав пропуску позивачем, встановленого статтею 233 Кодексом законів про працю України, тримісячного строку звернення до суду.

Вирішуючи клопотання представника відповідача, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Питання повернення позову з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин врегульовані діючим процесуальним законом.

Згідно з приписами частин третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску

позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як видно з позовної заяви, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються визнання протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн.

Частинами першою, сьомою статті 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі також - Закон № 108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог статті 2 Закону № 108/95-ВР в структуру заробітної плати входять:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави, зокрема, військовослужбовцям.

Додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою №168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

Отже, додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення на період дії воєнного стану.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до абзацу 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

У постанові Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 420/14777/22 зазначено про те, що положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною першою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022).

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, для звернення до суду з трудовим спором встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд встановив, що 18.01.2024 позивач звернувся до відповідача із рапортом про виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Листом від 14.02.2024 №рп-23/17/01-2024 ГУ НП у Львівській області повідомило позивача про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Таким чином, відлік строку звернення до суду із цим позовом розпочався 14.02.2024 (наступний день після ознайомлення позивача з листом від 14.02.2024 №рп-23/17/01-2024).

До суду з позовом позивач звернувся 17.10.2024, тобто поза межами тримісячного строку, установленого частиною першою статті 233 КЗпП України, а відтак строк звернення до суду пропущений.

Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 вказаного Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Зазначене також кореспондується з вимогами частини шостої статті 161 КАС України, згідно з якими у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з тим, позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не обґрунтовано поважність пропуску цього строку, як і не надано доказів того, що строк звернення до суду не пропущено.

Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.

За таких обставин, згідно з вимогами статті 171 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків .

Керуючись статтями 161, 169, 171, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління

Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов?язання вчинити дії - залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.