Рішення № 124676, 11.09.2006, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" вересня 2006 р. Справа № 12/1591

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Чішман С.А. - дов. №202 від 18.01.06р., Кардашова О.М. - заступник керівника кредитного центру.

від відповідача ОСОБА_1

У відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

В засіданні суду, згідно ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва з 10:30год. 07.09.06р. до 09:30год. 11.09.06р.

Розглянув справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії Житомирське регіональне управління Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"(м.Житомир)

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Бердичів)

про стягнення 17499,40 грн.

Пред'явлено позов про стягнення на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії Житомирське регіональне управління Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" з відповідача 17499,40 грн. заборгованості, в тому числі 14700,00грн. простроченого кредиту, 1472,89грн. по нарахованим відсоткам по простроченому кредиту, 1326,51грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. Заявою №323 від 13.06.06р. збільшив позовні вимоги до 18578,16грн. (а.с. 19).

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву (а.с. 68) просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно кредитного договору №НОМЕР_1 та додатку до нього№НОМЕР_2 (а.с. 8-11), позивач видав ПП ОСОБА_1 (відповідачу) кредит в сумі 14700,00грн., строком до 18.11.05р. з умовою сплати останнім щомісяця до 25 числа відсотків в розмірі 22% річних, а з 22.08.05р. - 24%.

За даними позивача взяті на себе зобов'язання відповідач систематично порушував і в установлений термін не виконав, в результаті чого, згідно заяви про збільшення позовних вимог (а.с.19), заборгував банку за станом на 03.06.06р. 18578,16грн., в тому числі простроченого кредиту 14700,00грн., 2199,43грн. по нарахованим відсоткам по простроченому кредиту, 1678,73грн. пені.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що розрахувався з позивачем. Повідомив, що згідно договору застави майна №НОМЕР_1 (а.с.57-59), укладеного на забезпечення виконання кредитного договору №НОМЕР_3, передав предмет застави позивачу, про що зазначено і у відзиві на позовну заяву (а.с 68). На підтвердження надав Акт вилучення предмету застави від18.05.06р. (а.с. 69).

На вказані заперечення позивач зауважив, що частина майна, яке є предметом застави, згідно договору, було відсутнє у відповідача на момент передачі. Крім того, відповідач відмовився підписати Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання (а.с.70,71).

При дослідженні спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договору.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами був укадений Кредитний договір № НОМЕР_3. Згідно вказаного договору у позивача виникло зобов'язання надати відповідачу кредит у сумі 14700,00 грн., а у відповідача виникло зобов'язання його повернути, сплатити відсотки, а в разі несвоєчасного виконання свого обов'язку сплатити пеню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Оскільки на день вирішення спору відповідач не виконав свого обов'язку, позивач мав право звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Заперечення відповідача, щодо відсутності підстав у позивача для звернення до суду спростовуються матеріалами справи.

Відповідач посилається на п. 5 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/207 від 10.06.96, згідно якого на запитання чи можливе звернення стягнення на заставлене майно, якщо заставодатель визнав вимоги заставодержателя, Вищий арбітражний суд України відповів таке: "Якщо заставлене майно знаходиться у заставодержателя і боржник погодився з пропозицією кредитора про задоволення вимог за рахунок цього майна (що не суперечить статті 20 Закону України "Про заставу"), то у заставодержателя відсутні підстави для звернення з відповідним позовом до арбітражного суду.

Якщо ж предмет застави знаходиться у заставодавця і не переданий заставодержателю незважаючи на визнання його вимоги, останній вправі звернутися до арбітражного суду з відповідним позовом".

Однак матеріали справи вказують, що позивач звернувся до суду 11.05.06 і предметом позову є стягнення заборгованості з відповідача, а не звернення стягнення на заставлене майно.

За приписами ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 15, 20 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Стаття 572 Цивільного кодексу України наголошує, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Аналогічне положення містить і пункт 15 договору застави (а.с.57).

В свою чергу застава, згідно ст. 546 Цивільного кодексу є видом забезпечення виконання зобов'язань, однак законодавством не передбачено, що у випадку невиконання умов кредитного договору, кредитор не має права стягнути з боржника заборгованість, штрафні санкції та збитки у інший спосіб не інакше як звернути стягнення на предмет застави.

За обрахунками позивача, які перевірені судом, заборгованість відповідача на день розгляду справи склала 16899,43грн., в тому числі простроченого кредиту 14700,00грн., 2199,43грн. по нарахованим відсоткам по простроченому кредиту.

На підставі п.5.1 Договору відповідачу нараховано пеню за несвоєчасні розрахунки по наданому кредиту в сумі 1678,73грн.

Розрахунки позивача є обгрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 6-7, 21-23).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 11, 12, 15, 17, 509, 525, 526, 546 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ід. код НОМЕР_4,

на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 10029, м.Житомир, вул. Шелушкова,96, код 26192037,

- 14700,00грн. прстроченого кредиту;

- 2199,43грн. заборгованості по відсотках;

- 1678,73 грн. пені;

- 185,78 грн. витрат по сплаті держмита;

- 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -позивачу

3-відповідачу