Рішення № 124672138, 24.01.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1796/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника адвоката Охременка А.В., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ НОМЕР_3 ), що полягає у невиплаті відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №64 від 04.03.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ):

- грошової компенсації за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, та за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- одноразової грошової допомоги по звільненню в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 (двадцять чотири) повних календарних місяців служби, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 17.09.2014 року №460;

- грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік у розмірі 21 657 грн. 98 коп., відповідно до пункту 2 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260;

- матеріальної допомоги за 2024 рік;

- надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з « 01» по « 04» березня 2024 року, відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 16 січня 2024 року №183/уд;

- щомісячної премії у розмірі 523% посадового окладу з « 01» по « 04» березня 2024 року, відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 16 січня 2024 року№183/уд;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ - НОМЕР_3 ), відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №64 від 04.03.2024, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ):

- грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, та за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 (двадцять чотири) повних календарних місяців служби, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 17.09.2014 року №460;

- грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік у розмірі 21 657 грн. 98 коп., відповідно до пункту 2 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260;

- матеріальну допомогу за 2024 рік;

- надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з « 01» по « 04» березня 2024 року, відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 16 січня 2024 року №183/уд;

- щомісячну премію у розмірі 523% посадового окладу з « 01» по « 04» березня 2024 року, відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 16 січня 2024 року№183/уд.;

3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ НОМЕР_3 ), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за останньою займаною посадою протягом 4 місяців перебування на лікуванні в лікарняних закладах починаючи з 01.07.2023.

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ - НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за останньою займаною ним посадою протягом 4 місяців перебування на лікуванні в лікарняних закладах починаючи з 01.07.2023;

5) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ НОМЕР_3 ), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

6) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ - НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;

7) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ НОМЕР_3 ), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000 гривень в місяць за період за період з 01.07.2023 по 06.12.2023 за перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

8) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ - НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) додаткову грошову винагороду з розрахунку 100 000 гривень в місяць за період за період з 01.07.2023 по 06.12.2023 за перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та грошове забезпечення виплачувалось відповідачем у неповному розмірі. Зазначає, що під час проходження ОСОБА_1 військової служби та під час звільнення його з військової служби, відповідачем не було виплачено належне йому грошове забезпечення. У період перебування позивача на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з тяжким пораненням було виплачено грошове забезпечення не у повному розмірі. Невиплату військовою частиною додаткової винагороди за період лікування внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, вважає протиправною та безпідставною. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач ініціював судовий розгляд даної справи.

Ухвалою судді від 01.04.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 52-53).

Ухвалу про відкриття провадження судом було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача вказану представником позивача у позовній заяві, однак повернуто оператором поштового зв`язку з відміткою на довідці ф. 20 «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.56).

Ухвалами від 26.04.2024 року та від 04.06.2024 року суд повернув без розгляду заяви представника позивача про збільшення позовних вимог (а.с. 70-71, 86-87).

Ухвалою від 03.06.2024 року суд зобов`язав Міністерство оборони України забезпечити отримання Військовою частиною НОМЕР_2 позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі і витребування доказів. Вказану ухвалу Міністерству оборони України було доставлено в особистий електронний кабінет 07.06.2024 року, а також вручено оператором поштового зв`язку 12.06.2024 року (а.с. 91).

08.07.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, а також, на виконання вимог ухвали про відкриття провадження, витяги з наказів, виписки про зарахування коштів на рахунок позивача, довідка про доходи позивача, та грошовий атестат (а.с. 92-157). Відповідно до змісту відзиву позивач не погоджується із заявленими позовними вимогами, посилається на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вказує, що позивачу виплачене грошове забезпечення за час несення служби, перебування на стаціонарному лікуванні після поранення та при звільненні, в повному обсязі. Щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги, зазначає, що за 2023 рік така виплата була проведена, а в 2024 році за відсутності підстав не виплачувалась. Про отримання компенсації вартості неотриманого речового майна рапорт не надходив, тому підстав для її виплати відповідач не мав. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до інформації, що внесена до військового квитка, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірному періоді проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 12).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.03.2022 №17 солдат ОСОБА_1 , стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, прибув до військової частини, справи та посаду прийняв, приступив до виконання службових обов`язків (а.с. 18)

Під час проходження військової служби, позивач відповідно до первинної медичної картки форми 100 (а.с. 20) 01.07.2023 року отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки.

Відповідно до довідки про обставини травми №794 від 19.08.2023 року (а.с. 27), солдат ОСОБА_1 01.07.2023 року при виконанні бойового завдання на лівому березі річки Дніпро в районі Антонівського мосту отримав вогнепальне осколкове поранення, пов`язане із захистом Батьківщини.

За наявними у справі довідками військово-лікарської комісії (а.с. 28, 33), поранення відноситься до тяжких травм.

Після отриманого поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні та відпустках за станом здоров`я, що підтверджено наступними доказами:

перевідний епікриз від 04.07.2023 року (а.с. 21) з 02.07.2023 по 04.07.2023;

перевідний епікриз від №13891/481 (а.с. 22) з 04.07.2023 року по 26.07.2023 року;

виписка №3576 (а.с. 23- 24) з 26.07.2023 по 11.08.2023;

виписний епікриз №1525 (а.с. 25-26) з 11.08.2023 по 18.08.2023;

довідка ВЛК №6813 (а.с. 28) з 22.08.2023 відпустка за станом здоров`я 30 календарних днів;

перевідний епікриз №1809 (а.с. 31-32) з 28.09.2023 по 18.10.2023;

виписка №5413 (а.с. 34 - 36) з 18.10.2023 по 07.11.2023;

довідка ВЛК №2083 (а.с. 33) з 06.11.2023 відпустка для лікування після поранення 30 календарних днів.

Як зазначає позивач та підтверджено матеріалами справи, збільшену додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, він отримав за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), проте не в повному обсязі. Вважає, що за чотири місяці стаціонарного лікування та відпусток за станом здоров`я після тяжкого поранення відповідач зобов`язаний нарахувати винагороду в розмірі 100000,00 грн.

Водночас, відповідачем надано суду докази того, що позивачу була виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністерства України №168 від 28.02.2022, в розмірі 100000,00 грн. за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я після тяжкого поранення, а за періоди зарахування на забезпечення до військової частини (з 18.08.2023 по 22.08.2023 та з 22.09.2023 по 27.09.2023) - 30000 грн., вказане підтверджено довідкою про доходи №1242 від 24.06.2024 року (а.с. 151), виданої Військовою частиною НОМЕР_2 .

Так, позивачу нараховано додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану":

- за період з 01.07.2023 року по 21.11.2023 року додаткова винагорода у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я внаслідок отримання поранення та перебуванням у відпустці для лікування нарахована та виплачена за період з 01.07.2023 року по 17.08.2023 року - 154 838,71 гривень (з даної суми утримано військовий збір 1,5 відсотка, кошти в розмірі 152 016,13 гривень перераховані позиваччу двома сумами: 25 листопада 2023 року - 54 016,13 гривень (відомість розподілу витрат від 25 листопада 2023 року п/п 2274) та 23 лютого 2024 року сплачено 98 500,0 гривень (відомість розподілу витрат від 23 лютого 2024 року п/п 336); за період з 23.08.2023 року по 21.09.2023 року, 28.09.2023 року по 21.11.2023 року - 300 690,24 гривень (з даної суми утримано військовий збір 1,5 відсотка, кошти в розмірі 296 179,89 гривень перераховані позивачу 20 грудня 2023 року двома сумами - 274 846,78 гривень та 21 333,11 гривні (відомість розподілу витрат від 20 грудня 2023 року п/п 402 та п/п 2644 відповідно).

- за періоди з 18.08.2023 року по 22.08.2023 року та з 22.09.2023 року по 27.09.2023, коли позивач був зарахований на продовольче забезпечення у військову частину, додаткова винагорода нарахована відповідно до положень абз. 4 пункту І1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Незгода позивача із бездіяльністю відповідача щодо виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 р. № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 р. № 912/з/29, абзацами 3, 4 п. 3 якого передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

При цьому, такої умови, як безперервність перебування на лікуванні, для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. приписами Постанови №168 не передбачено.

Відтак, у спірних правовідносинах по даній справі підлягають застосуванню саме приписи постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Суд зазначає, що обидві вищевказані умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) дотримані та підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_2 від 19.08.2023 року, довідкою ВЛК від 22.08.2023 року №6813, виписками, епікризами та наказами відповідно до яких солдат ОСОБА_1 01.07.2023 року отримавши мінно-вибухову травму вогнепальне осколкове сліпе поранення перебував на стаціонарному лікуванні з 02.07.2023 по 04.07.2023, з 04.07.2023 по 26.07.2023, з 26.07.2023 по 11.08.2023, з 11.08.2023 по 18.08.2023, з 28.09.2023 по 18.10.2023, з 18.10.2023 по 07.11.2023 та у відпустках за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з 22.08.2023 на 30 днів та з 06.11.2023 на 30 днів.

Згідно довідок ВЛК від 22.08.2023 року №6813 (а.с. 28) та №2085 від 06.11.2023 року (а.с. 33) поранення відноситься до тяжких травм.

Однак за вказані періоди, додаткову винагороду у збільшеному розмірі відповідач нарахував лише по 21.11.2023 року, тобто за 3 місяці і 21 день.

При цьому, відповідно до наданих позивачем суду медичних документів та довідок ВЛК, ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я після поранення 01.07.2023 року перебував по 06.12.2023 року та відповідно має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди за період з 01.07.2023 року по 05.12.2023 року, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та відпустках за станом здоров`я.

Натомість, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.11.2023 року №326 був знятий з усіх видів забезпечення та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 22.11.2023 року (а.с. 125)

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу спірної додатковї винагороди за період з 22.11.2023 року по 06.12.2023 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшену до 100000 гривень, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за останньою займаною посадою протягом 4 місяців перебування на лікуванні в лікарняних закладах починаючи з 01.07.2023.

Позивач стверджує, що протиправною є бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ - НОМЕР_3 ), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за останньою займаною посадою протягом 4 місяців перебування на лікуванні в лікарняних закладах починаючи з 01.07.2023 року.

Водночас, як зазначено відповідачем та підтверджено матеріалами справи, відповідачем нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення за останньою займаною посадою протягом 4 місяців перебування на лікуванні.

З 01 липня 2023 року по 22 листопада 2023 року (чотири місяці) позивачу нараховано грошове забезпечення та відповідно сплачені кошти в сумі: за липень 2023 року нараховано 21 657,97 гривень, які сплачені (утримано військовий збір 1,5 відсотка) в сумі 21 333,10 гривень 7 серпня 2023 року (відомість розподілу витрат від 07 серпня 2023 року п/п 1919); за серпень 2023 року нараховано 20 424,30 гривень, які сплачені (утримано військовий збір 1,5 відсотка) в сумі 20 112,34 гривень 7 вересня 2023 року (відомість розподілу витрат від 08 вересня 2023 року п/п 1770); за вересень 2023 року нараховано 21 657,97 гривень, які сплачені (утримано військовий збір 1,5 відсотка) в сумі 21 333,11 гривень 10 жовтня 2023 року (відомість розподілу витрат від 10 жовтня 2023 року п/п 2934); за жовтень 2023 року нараховано 21 657,97 гривень, які сплачені (утримано військовий збір 1,5 відсотка) в сумі 21 333,11 гривень 7 листопада 2023 року (відомість розподілу витрат від 09 листопада 2023 року п/п 100); за листопад 2023 року нараховано 15 160,58 гривень, які сплачені (утримано військовий збір 1,5 відсотка) в сумі 14 933,17 гривень 08 грудня 2023 року (відомість розподілу витрат від 08 грудня 2023 року п/п 781).

Отже за листопад відповідач нарахував та виплатив позивачу грошове забезпечення за останньою займаною посадою лише по 21.11.2023 року, а за період з 01.12.2023 року по 06.12.2023 взагалі не виплачував, посилаючись на пункт 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, зміст пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на момент отримання поранення позивачем) передбачає, що на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручанням, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.

Як вже встановлено судом, позивач перебував у відпустці за станом здоров`я після тяжкого поранення, відповідно до висновку ВЛК, до 06.12.2023 року, водночас був знятий з усіх видів забезпечення з 22.11.2023 року відповідно до п. 17 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.11.2023 року №326, тобто у період перебування позивача на лікуванні.

Разом з тим, період перебування ОСОБА_1 з 01.07.2023 по 06.12.2023 на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я після поранення двічі переривався: з 18.08.2023 року по 22.08.2023 року та з 22.09.2023 року по 27.09.2023 (періоди, коли позивач був зарахований на продовольче забезпечення у військову частину), що було, власне, зазначено відповідачем та підтверджено наказами командира військової частини №230 від 18.08.2023 року (а.с. 230) та № 265 від 22.09.2023 року.

Тобто загальний час безперервного перебування позивача в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), складав менше чотирьох місяців, а отже ОСОБА_1 був протиправно знятий з 22.11.2023 року з усіх видів грошового забезпечення та має право на нарахування та виплату грошового забезпечення за останньою займаною посадою за період з 22.11.2023 року по 06.12.2023 року.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за останньою займаною посадою за період з 22.11.2023 року по 06.12.2023 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період з 22.11.2023 року по 06.12.2023 року.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 стосовно невиплати відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №64 від 04.03.2024 (а.с. 129) ОСОБА_1 належних сум грошового забезпечення та додаткових виплат при звільненні, суд зазначає наступне.

За наказом командира по стройовій частині від 04.03.2024 року №64 солдата ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , звільнено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 26 лютого 2024 року №24-РС в запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як такому, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вислуга років у Збройних силах на день звільнення становить: календарна 01 рік 11 місяців 21 день, пільгова 00 років 00 місяців 00 днів, загальна календарна 01 рік 11 місяців 21 день.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік надавалася терміном на 10 діб.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася.

Так, за наказом про звільнення, позивачу нараховано:

- відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;

- відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 - одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 23 (двадцять три) повних календарних місяців служби;

- відповідно до пункту 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 - грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік у розмірі 21657 грн. 98 коп.

Вказано, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував.

Згідно наказу №64 від 04.03.2024 року позивачу під час звільнення (04.03.2024 року) нараховано грошове забезпечення розміром 2 794,58 гривень за період з 01.03.2024 року по 04.03.2024 року, що складається з наступних сум: 68,39 гривень - оклад за військовим званням (з розрахунку 530,00 грн.); 363,87 гривень - посадовий оклад за 05 тарифним розрядом (з розрахунку 2 820,0 грн.); 108,06 гривень - надбавка за вислугу років 25 відсотків (з розрахунку 1 рік, 11 місяців, 21 день); 351,21 гривня - надбавка за особливості проходження служби (з розрахунку 65,0 відсотків); 1 903,05 гривні - премія (з розрахунку 523,0 відсотки).

Крім того, нараховано 107 187,44 гривень, що складається з:

19 925,34 гривень - одноразова грошова допомога в разі звільнення з військової служби;

52 700,82 гривні - компенсація невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік - 23 доби, за 2023 рік - 20 діб, за 2024 рік - 30 діб;

12 903,23 гривні - додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за березень 2024 року з 01 по 04 березня 2024 року з розрахунку 100 000,0 гривень за місяць;

657,98 гривень - грошова допомога для оздоровлення за 2024 рік.

Відповідачем під час звільнення позивача 04 березня 2024 року нараховано до сплати 109 982,02 гривні (утримано 1,5 відсотка військового збору). Кошти були перераховані на рахунок позивача двома платежами: 95 664,93 гривні перераховано 12 квітня 2024 року згідно з відомості розподілу витрат від 12 квітня 2023 року п/п 2012 (а.с. 147); 12 903,23 гривні перераховано 19 квітня 2024 року згідно з відомості розподілу витрат від 19 квітня 2023 року п/п 1935 (а.с.148).

Отже, суд виснував, що вимоги, заявлені позивачем щодо нарахування та виплати позивачу під час звільнення належних сум відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №64 від 04.03.2024, є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки усі належні до виплати суми відповідачем були нараховані та виплачені позивачу.

Вирішуючи позовні вимоги щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 розділу XXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерств оборони України від 07 червня 2018 року №260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

Військово-політичне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах України, політичних та стратегічних цілей у сфері оборони, принципів і напрямів розвитку Збройних Сил України.

Згідно пункту 6 Окремого доручення Міністра оборони України №2683/3 від 01.02.2023 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травма, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документам.

Щоб отримати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань потрібно звертатися до командира військової частини із письмовим рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

До рапорту необхідно додати документи, які підтверджують наявність події та час її настання, яка є підставою для отримання допомоги. Виплата допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом про нарахування та виплату зазначеної матеріальної допомоги та доказами наявності підстав для отримання такої допомоги, а отже відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати її за 2024 рік.

Відтак, у задоволені позову у цій частині належить відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги стосовно невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за №797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку №178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).

Слід вказати про те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявою щодо надання відповідної довідки про вартість не отриманого речового майна під час проходження служби.

При цьому матеріали справи не містять доказів звернення позивача у відповідності до Порядку №178 із заявою (рапортом) за місцем військової служби про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд звертає увагу, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" проголошує: Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у свої рішеннях від 01.02.2018 у адміністративній справі №800/502/17 та від 08.02.2018 адміністративній справі №800/191/17.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушення прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненні дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

Саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення) а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи викладене, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено порушення військовою частиною його права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно за заявою (рапортом) позивача, в тому числі, щодо надання довідки про вартість такого речового майна, тощо позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем правомірність своїх дій у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами доведено частково.

За таких підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача у позовній заяві зазначено про понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу та те, що докази на підтвердження витрат будуть надані перед закінченням розгляду справи по суті. Однак станом на день винесення рішення такі заявлені докази до суду не надходили, тому під час ухвалення рішення питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою займаною посадою та додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000 гривень на місяць відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за час перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я за період з 22.11.2023 року по 06.12.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за останньою займаною посадою та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100000 гривень, за період з 22.11.2023 року по 06.12.2023 року, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО