Рішення № 124672072, 24.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року Справа № 320/9804/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 1/2 від різниці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 19 лютого 2020 року по квітень 2021 року, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є колишньою дружиною померлого чоловіка ОСОБА_2 , який перебував на обліку в органах Пенсійного фонду та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду у справі № 640/18503/20 від 24.11.2020 ГУ ПФУ в м. Києві здійснило перерахунок та нарахування ОСОБА_2 , щомісячного довічного грошового утримання в період з 19.02.2020 по 31.30.2021, однак виплату зазначених коштів здійснено не було. Зважаючи на це, позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України, частка щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна бути виплачена їй, оскільки це є спільна сумісна власність. Позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про нарахування на її пенсійний рахунок частки від суми щомісячного довічного грошового утримання померлого чоловіка. Проте, відповідач надав відповідь на заяву у якій зазначив, що у пенсійного органу відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати їй частки щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернулась до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклик сторін.

До суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши при цьому, що виплата недоотриманої суми довічного грошового утримання, здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до чинного законодавства України, та зазначив, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає виплату недоотриманих сум щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із смертю.

Позивач надіслала до суду відповідь на відзив у якій заперечила проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01.06.2022 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

На виконання рішенням Окружного адміністративного суду у справі №640/18503/20 від 24.11.2020 ГУ ПФУ в м. Києві було зараховано, але не виплачено суму щомісячного довічного грошового утримання в період з 19.02.2020 по 31.30.2021 у сумі 2 160 479,93 грн.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату їй частки щомісячного довічного грошового утримання нарахованого померлому чоловіку у період з 19.02.2020 по 31.30.2021 з посиланням на те, що це є спільна сумісна власність подружжя. Однак відповідач листом від 16.11.2023 № 39139-38973/К-02/8-2600/23 повідомив, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено виплату недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання судді у зв`язку з смертю.

Позивач вважає протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві, щодо відмови у здійсненні виплати недоотриманого її колишнім чоловіком довічного грошового утримання у зв`язку з його смертю на її пенсійний рахунок, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернулась до суду з цим позовом.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відмовляючи позивачу у виплаті частки довічного грошового утримання судді у відставці, які йому належали за життя та ним не були отримані, відповідач діяв правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 56 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналогічна норма зазначена і у статті 91 Закону України Про пенсійне забезпечення згідно з якою суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що право на отримання коштів належить тим членам сім`ї пенсіонера, які належать до членів його сім`ї, якщо відповідні кошти підлягали виплаті самому пенсіонеру, але за життя він їх не отримав незалежно від причин.

У даному випадку, спірні правовідносини між сторонами стосуються права на отримання частки від нарахованого, але не виплаченого за життя довічного грошового утримання судді у відставці, що виникло у ОСОБА_2 з 19.02.2020.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2020 у справі № 640/18503/20 було визнано протиправними дії та зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у 90% грошового утримання з 19.02.2020 по 31.03.2021.

Таким чином, судом встановлено, що ГУ ПФУ в м. Києві на виконання вищезгаданого рішення суду здійснило перерахунок та нарахування довічного грошового утримання з розрахунку 90% грошового утримання, однак виплату за період з 19.02.2020 по 31.03.2021 у розмірі 2 160 479,93 не здійснено.

Суд зазначає, що Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера унормований статтею 52 Закону № 1058-IV, яка передбачає, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зазначені вище норми також кореспондуються зі статтею 91 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

На реалізацію Закону № 1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з положеннями пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.

Приписами пункту 1.7 цього Порядку унормовано, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Пунктом 2.26 Порядку № 22-1 визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини надається свідоцтво про право на спадщину.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, здійснюється в позасудовому порядку органами Пенсійного фонду України членам сім`ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися за процедурою, встановленою Порядком № 22-1.

Отже, законодавець нормативно урегулював порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Водночас у даній справі, судом не встановлено, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що зверненню до суду із цим позовом попередньо передувало належне дотримання порядку, та належне звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою разом з відповідними та необхідними для цього документами, які підтверджують законне право на здійснення їй виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 19.02.2020 по 30.01.2020.

Відтак, суд звертає увагу на те, що за відсутності факту додержання позивачем адміністративної процедури щодо виплати недоотриманої пенсії, суд не може перебирати на себе компетенцію ПФУ та вирішувати це питання.

Отже, зважаючи на те, що відсутні докази дотримання позивачем належної адміністративної процедури щодо отримання недоотриманої суми довічного грошового утримання ОСОБА_2 за спірний період, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення такого позову, оскільки звернення з таким позовом є передчасним, враховуючи, що позивачем порушено порядок отримання нарахованих, але недоотриманих сум грошового утримання пенсіонером у зв`язку із смертю.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі не надав суду належних та достатніх доказів в силу положень абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятого спірного рішення відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Підсумовуючи вище наведене, проаналізувавши приписи законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.