Ухвала суду № 124671966, 23.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 січня 2025 року справа № 320/58633/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції, в якому просить суд:

- визнати відмову від 15 травня 2024 [No 73282/С-13038/19.3.2 від 15.05.2024] за підписом пана міністра юстиції як таку, що не відповідає вимогам всебічності та об`єктивності при розгляді скарги відповідно до статті 19 Закону про звернення громадян;

- визнати відмову та рішення від 15 травня 2024 [No 73282/С-13038/19.3.2 від 15.05.2024] за підписом пана міністра юстиції як таку, що суперечить вимогам зазначеного пункту 7 Правил реєстрації актів цивільного Стан, а отже неправомірну;

- визнати правомірними доводи заявників щодо можливості ознайомлюватись з перекладом апостилю на сайті Верховної Ради в перекладі Гаазької Конвенції замість платного нотаріального перекладу;

- зобов`язати міністерство юстиції компенсувати понесені витрати у розмірі 220 грн на нотаріальні послуги (квитанцію додаю) та транспортних витрат по обробці документів (6 поїздок по 8 грн двох пенсіонерів - моїх батьків, які подавали заяви та документи їздили при цьому на публічному транспорті м. Київ, оскільки солом`янський ДРАЦС та нотаріальна контора знаходилась далеко від місця їх тимчасового перебування на зиму 2024 року - нашій квартирі на ОСОБА_2 ) для задоволення незаконних вимог щодо нотаріального перекладу всього пакету документів відповідно до статті 18 Закону Про звернення громадян та/або висновку Верховного суду на користь малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 жіночої статі;

- визнати правомірними доводи заявників щодо тлумачення пункту 7 та 8. Правил що документи (в нашому випадку медичні документи) і засвідчення/легалізація (апостиль) є різними речами і вимога до перекладу стосується виключно медичних документів;

- визнати аргументацію пана Заступника міністра щодо необхідності перекладу всіх прошитих документів [No 58903/С-9568/19.3.2 від 17.04.2024] як юридично необґрунтованою оскільки пан заступник не навів обґрунтування чинним НПА [відповідно до статті 19 КУ: посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України], оскільки такого формулювання не існує в чинному законодавстві та беззмістовною та вигаданою, оскільки підкол двох паперів скрепками на скорозшивачі не може трактуватись як керування до дій щодо нотаріального перекладу;

- визнати неправомірною вимогу голови Солом`янського Драцсу щодо перекладу апостилю;

- відмінити дію рішення пана міністра юстиції Малюська від 15 травня 2024 року [No 73282/С-13038/19.3.2 від 15.05.2024] в зв`язку з причинами 1 - 7 позовних вимог вище;

- зобов`язати міністерство юстиції притягнути до дисциплінарної відповідальності пана Заступника за розгляд скарги на самого себе та Керівника Солом`янського ДРАЦСу за дії всупереч чинним НПА та не реагування на пояснення з боку заявників;

- звільнити заявників від сплати судового збору, оскільки позивач є батьком і дію в інтересах малолітніх дітей, відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

Суд зазначає, що пункт 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на невичерпний перелік інформації, яка може бути висвітлена в адміністративному позові задля правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.

Суд звертає увагу позивача на те, що дії суб`єкта владних повноважень активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача, то у разі незгоди позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та діями відповідача із винесення оскаржуваного рішення позивач зобов`язаний окремо обґрунтувати кожну із заявлених вимог.

У пунктах 3, 5, 6, 8 прохальної частини позову позивач просить суд з-поміж іншого:

- визнати правомірними доводи заявників щодо можливості ознайомлюватись з перекладом апостилю на сайті Верховної Ради в перекладі Гаазької Конвенції замість платного нотаріального перекладу;

- визнати правомірними доводи заявників щодо тлумачення пункту 7 та 8 Правил що документи (в нашому випадку медичні документи) і засвідчення/легалізація (апостиль) є різними речами і вимога до перекладу стосується виключно медичних документів; визнати аргументацію пана Заступника міністра щодо необхідності перекладу всіх прошитих документів [No 58903/С-9568/19.3.2 від 17.04.2024] як юридично необґрунтованою оскільки пан заступник не навів обґрунтування чинним НПА [відповідно до статті 19 КУ: посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України], оскільки такого формулювання не існує в чинному законодавстві та беззмістовною та вигаданою, оскільки підкол двох паперів скрепками на скорозшивачі не може трактуватись як керування до дій щодо нотаріального перекладу;

- визнати неправомірною вимогу голови Солом`янського Драцсу щодо перекладу апостилю;

- відмінити дію рішення пана міністра юстиції Малюська від 15 травня 2024 року [No 73282/С-13038/19.3.2 від 15.05.2024] в зв`язку з причинами 1 - 7 позовних вимог вище.

Заявлені позовні вимоги, викладені у пунктах 3, 5, 6, 8 прохальної частини позову, не відповідають положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адже не містять вимог щодо визнання протиправними дій, бездіяльності чи рішення відповідача (п.п. 3, 5, 6), зобов`язання вчинити певні дії (п.8).

У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають уточненню шляхом викладення їх в уточненій позовній заяві відповідно до вимог частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, із чітким зазначенням всіх позовних вимог позивача до відповідача.

Крім того, з даним позовом звертається позивач - ОСОБА_1 , проте як в мотивувальній частині позову, так і в прохальній частині позову позивач вказує про порушення прав та інтересів не однієї особи. По тексту позову зазначає "заявників".

Отже позов в цій частині підлягає уточненню.

Також, відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У п. 7 прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати неправомірною вимогу голови Солом`янського Драцсу щодо перекладу апостилю, отже предявляє позовну вимогу до Солом`янського відділу ДРАЦС у м. Києві.

Проте Солом`янський відділ ДРАЦС у м. Києві не вказаний у позовній заяві в якості відповідача.

У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно уточнити склад учасників справи, зазначивши усіх відповідачів, до яких пред`явлені позовні вимоги.

Також, згідно з частиною третьою ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 Закону №3674-VI).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов`язані одна з одною.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028 гривень.

Позовна заява містить 8 (вісім) позовних вимог немайнового характеру, сума судового збору за звернення з якою становить 9689,60 грн. ((0,4 х 3028,00 грн.)х8).

Відповідно до вимог ч.3 ст.4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний Суд", при застосуванні коефіцієнту 0,8 позивачу необхідно було сплатити 7751,68 грн.

Позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору, натомість у п. 10 прохальної частини позову заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону №3674-VI як батька, який діє в інтересах малолітніх дітей.

Суд звертає увагу позивача на те, що норма п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону №3674-VI, відповідно до якої позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору, не стосується предмета позову.

Отже, позивач як на підставу для звільнення від сплати судового збору, посилається на те, що діє в інтересах малолітніх дітей.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Також, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у п. ґ частини другої цієї статті.

За змістом положень статті 8 Закону № 3674-VI та статті 133 КАС України саме заявник, крім клопотання про звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру, має надати суду докази на підтвердження заявленого клопотання та обґрунтувати неможливість, з урахуванням його майнового стану, сплатити судовий збір в установленому законом порядку.

Водночас окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан, докази мають обґрунтовувати об`єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.

На підтвердження статусу батька малолітніх дітей, в інтересах яких позивач звертається до суду із цим позовом, доказів не надано, зокрема, копію свідоцтва про народження малолітньої дитини або інших.

Оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, з яких можливо встановити, що позивач є батьком малолітньої дитини та звертається до суду в її інтересах, не вбачається підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення позивача від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати докази, які підтверджують його статус як батька малолітньої дитини, в інтересах якої останній звертається до суду із цим позовом для вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, або надати суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 7751,68 грн (без урахування уточнення позовних вимог, про що зазначено судом вище), який слід сплатити за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989;

Банк отримувача:Казначейство України (ел.адм.подат.);

Код банку отримувача (МФО): 899998;

Рахунок отримувача:UA718999980313151206084010001;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

У рядку призначення платежу платіжного документа платник судового збору повинен вказати слова судовий збір за позовом, ПІБ чи назва установи, організації позивача, Київський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається (код ЄДРПОУ Київського окружного адміністративного суду: 35919304).

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі Судова влада України за інтернет-адресою http://adm.ko.court. gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах позовної заяви відсутня копія паспорту позивача як документа, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної правосуб`єктності.

Так, згідно з ч.1 ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов`язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб`єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов`язків, передбачених законом для даного суб`єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.

Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді.

Відповідно до ч.2 ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов`язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.

Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VІ (далі-Закон № 5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

Пунктом 6 ч.7 ст.21 Закону №5492 встановлено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація як дата народження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб`єктності є саме паспорт громадянина України, копія якого до позовної заяви не долучена.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зі змісту п. 4 прохальної частини позову вбачається, що позивач просить суд зобов`язати Міністерство юстиції, зокрема, компенсувати понесені транспортні витрати (6 поїздок по 8 грн).

У той же час, всупереч вимогам статей 160-161 КАС України, позивачем до позовної заяви не додано доказів понесення вказаних транспортних витрат.

Крім того, до позовної заяви позивач додає копію медичного документу про народження від 13.10.2023 у вигляді, що не дозволяє прочитати зміст документу.

В порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу слід надати докази, на які позивач посилається у позовній заяві, а саме докази понесення транспортних витрат, які позивач просить компенсувати відповідача, а також копію медичного документу про народження від 13.10.2023 у вигляді, що дозволяє прочитати зміст документу.

Недотримання позивачем даних вимог, які пред`являються до позовної заяви, не дозволяє суду в повній мірі здійснити підготовку справи до судового розгляду та відповідно відкрити провадження у справі.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати уточнену позовну заяву, в якій необхідно уточнити склад учасників справи, зазначивши усіх відповідачів, до яких пред`явлені позовні вимоги, зміст позовних вимог позивача (позивачів) до відповідача (відповідачів) відповідно до вимог частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України в п.п. 3, 5, 6, 8 прохальної частини позову;

- надати докази, які підтверджують його статус батька малолітньої дитини, в інтересах якої останній звертається до суду із цим позовом для вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, або надати докази сплати судового збору в сумі 7751,68 грн.;

- надати копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 .

- надати докази, на які позивач посилається у позовній заяві, а саме докази понесення транспортних витрат, які позивач просить компенсувати відповідача, а також копію медичного документу про народження дитини від 13.10.2023 у вигляді, що дозволяє прочитати зміст документу.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.