Ухвала суду № 124669975, 21.01.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10401/21

Провадження № 2/643/170/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., представника позивача адвоката Мар`їної І.О., представника відповідача Харченка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу

ВСТАНОВИВ

АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 3326,70 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не сплачувала своєчасно за надані послуги, в зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 01.08.2023 справу передано до Московського районного суду м. Харкова.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 12.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Харченко В.А., який діє в інтересах відповідача (представник відповідача), 03.12.2024 подав клопотання, згідно з яким просив залишити позов без розгляду. В обґрунтування зазначив, що довіреність від 30.12.2020, видана представнику позивача Барладян Н.О., не містить посилання на укладення договору про надання правничої допомоги ані з адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» та подальшим делегуванням цих повноважень адвокату Барладян Н.О., ані з адвокатом Барладян Н.О., що є безумовною підставою для здійснення адвокатської діяльності. Крім того, згідно з вказаною вище довіреністю адвокат Барладян Н.О. уповноважена позивачем лише на пред`явлення позову, проте не на підписання позовної заяви.

Представник відповідача Харченко В.В. у судовому засіданні 21.01.2025 підтримав клопотання про залишення позову без розгляду та викладені в ньому доводи.

Представник позивача адвокат Мар`їна І.О. в судовому засіданні заперечувала проти залишення позову без розгляду. В обґрунтування зазначила на безпідставності клопотання та дотриманні представником позивача вимог ЦПК України.

Оцінюючи аргументи представників сторін, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

Вирішуючи заявлене клопотання, суд насамперед зауважує, що ухвалою суду від 05.08.2024 вже вирішувалось клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду з підстав відсутності в довіреності від 30.12.2020 посилання на договір про надання правничої допомоги. Відповідно, в ухвалі від 05.08.2024 суд вже висловив свою позицію, згідно з якою вказані доводи представника позивача не можуть бути підставою для залишення позову без розгляду.

Суд повторює, що виходячи з положень ч. 4 ст. 62 ЦПК України, довіреність є достатнім документом, який підтверджує повноваження адвоката як представника в справі. Аналіз положень ст. 62 ЦПК України свідчить, що у суду відсутні підстави витребувати у адвоката додаткові документи, які підтверджують його повноваження, якщо адвокатом наданий один з документів, передбачених ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Посилання представника відповідача на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якими передбачено обов`язковість укладення договору на надання правничої допомоги, суд відхиляє, оскільки вказані норми регулюють питання здійснення адвокатської діяльності. Під час розгляду цивільних справ спеціальними нормами є положення ЦПК України, які регулюють процедуру розгляду цивільних справ, у тому числі встановлюють виключний перелік документів, якими мають підтверджуватись повноваження адвокатів на ведення справи. Договір про надання правничої допомоги не передбачений ЦПК України в якості документу, яким мають підтверджуватись повноваження адвоката в цивільній справі.

Оцінюючи посилання позивача на практику Верховного Суду, яка наведена в клопотанні від 03.12.2024, суд зауважує таке.

В клопотанні представник позивача, зокрема, процитував позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, який зазначив, що «зі змісту доданої довіреності № 1303 від 07.05.2018 не вбачається, що повноваження з представництва скаржником надано саме адвокату ОСОБА_5, тобто довіреність сама по собі не є доказом, що підтверджує повноваження адвоката, а також не свідчить про те, що у відносинах з довірителями (скаржником) ОСОБА_5, як представник за довіреністю, виступає у статусі адвоката. Також, з вказаної довіреності не вбачається укладення договору про надання правової допомоги між ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна"та адвокатом ОСОБА_5» (ухвала від 28.09.2018 у справі № 910/2396/18).

Із змісту вказаної ухвали Верховного Суду вбачається, що в довіреності не зазначено, що вона видана саме адвокату, у зв`язку з чим Верховний Суд виснував, що «скаржником не додано до касаційної скарги допустимих доказів стосовно того, що ОСОБА_5 уповноваженаза довіреністю представляти інтереси скаржника, як адвокат».

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 916/1122/17, на яку посилався представник відповідача, також зазначено, що «до касаційної скарги не додано доказів, а матеріали даної справи не містять відомостей стосовно того, що ОСОБА_5 уповноважена за довіреністю представляти інтереси скаржника як адвокат».

Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що в довіреності від 30.12.2020 прямо зазначено, що нею уповноважується адвокат Барладян Н.О.

Таким чином, обставини даної справи та справ, на які посилався представник відповідача, є відмінними, у зв`язку з чим суд відхиляє посилання представника відповідача на практику Верховного Суду.

Ба більше, у вказаній вище ухвалі від 28.09.2018 у справі № 910/2396/18 Верховний Суд вказав, що «за відсутності ордера, довіреність повинна містити інформацію, щоповноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину».

Оскільки в довіреності від 30.12.2020 прямо зазначено, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату Барладян Н.О., а не громадянину, суд констатує, що повноваження представника у даній справі підтверджено у відповідності до висновків щодо застосування норм права, висловлених Верховним Судом.

Ураховуючи вищенаведене, суд відхиляє вказані вище доводи представника відповідача.

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо відсутності в довіреності від 30.12.2020 посилання на право адвоката Барладян Н.О. підписувати позовну заяву та посилання на постанову Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 810/739/15, в якій зазначено, що «право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви», суд керується таким.

В довіреності від 30.12.2020 прямо зазначено, що адвокат Барладян Н.О. наділяється повноваженнями «з усіма процесуальними правами та обов`язками сторони в судовому процесі, правами та обов`язками будь-якого із учасників процесу, визначених процесуальним законодавством».

Таким чином, згідно з довіреністю адвокат Барладян Н.О. наділена позивачем усіма процесуальними правами сторони та будь-якого іншого учасника процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Одним із прав позивача є право підписання позовної заяви.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що адвокат Барладян Н.О. довіреністю від 30.12.2020 в тому числі була наділена правом підписувати позовну заяву в інтересах позивача.

Ураховуючи вищенаведене, суд відхиляє вказані вище доводи представника відповідача.

Також суд зауважує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № П/9901/736/18 зазначено, що згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з ст. 2, 11 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є пропорційність, яка передбачає, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд звертає увагу, що дана справа перебуває в провадженні судів з 09.06.2021 через неодноразову зміну її підсудності у зв`язку із обставинами, пов`язаними з повномасштабною військовою агресією.

Ураховуючи наведене, залишення позову без розгляду з підстав, наведених представником відповідача, через понад три з половиною роки з моменту пред`явлення позову, на переконання суду становило би непропорційне втручання в право позивача на доступ до правосуддя та розгляд справи протягом розумного строку і мало б ознаки надмірного формалізму.

Керуючись ст. 62, 257, 258-261, 353 ЦПК України

УХВАЛИВ

У задоволенні клопотання Харченка Валерія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про залишення позовної заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Д.А. Крівцов