Ухвала суду № 124663187, 24.01.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/3889/25

Провадження № 1-кс/947/1640/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , що погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмут Донецької області, громадянина України, українця, не одруженого, зі слів має дитину, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-26.05.2008 Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 186 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

-20.10.2011 Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років, 11.06.2014 року звільнений на підставі ч. 2 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014 року;

-07.07.2015 Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

-23.11.2017 Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки;

-16.02.2024 Дружківським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст.70, ч.5 ст. 72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 років 3 місяці, 16.02.2024 року звільнений у зв`язку з відбуттям покарання,

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського районного суду м. Одеса надійшло клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , що погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ..

Згідно вказаного клопотання вбачається, що відповідно до додатку № 1, затвердженого пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, чи холодної зброї, здійснюється на підставі передбачених Законом дозволів.

Незважаючи на вимоги вищевказаних нормативних актів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, незаконно придбав шляхом знахідки з метою мати в особистому володінні для подальшого зберігання у власних цілях, достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, у порушення вимог постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 24.01.1995, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристрої вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998 та «Положення про дозвільну систему», затвердженої постановою КМУ № 576 від 12.10.1992, - 95 патронів калібру 9*19мм «Парабелум», які є боєприпасами до коротко ствольної нарізної вогнепальної зброї.

У подальшому, в невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_4 , проживаючи у квартирі АДРЕСА_3 , маючи протиправний умисел направлений на незаконне зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, достовірно усвідомлюючи, що порушує правила придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання бойових припасів, умисно почав зберігати 95 патронів калібру 9*19мм «Парабелум», які є боєприпасами до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, за вище вказаною адресою.

В період часу з 08 години 14 хвилини 23 січня 2025 року до 10 години 27 хвилини 23 січня 2025 року, співробітником СВ Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , за участі ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено 95 патронів калібру 9*19мм «Парабелум», які є боєприпасами до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї.

23.01.2025 року затримано у порядку ст. 208 КПК України та 24.01.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник та підозрюваний проти задоволення клопотання заперечували та просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або особистої поруки, обґрунтовуючи свої доводи тим, що ОСОБА_7 вину визнає, є переселенцем, має сім`ю.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами зокрема: протоколом обшуку, протоколами допиту свідка, та іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об`єктивно вказують на обґрунтованість припущення про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, приходить до висновку про обґрунтованість підозри по кримінальному провадженню № 12025162480000122 від 24.01.2025 року відносно ОСОБА_4 . Слідчий суддя приходить до висновку, що у ОСОБА_4 мають місце процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме може:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжких злочинів та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (на строк від трьох до семи років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Зокрема, саме по собі покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Наявний обґрунтований ризик, що ОСОБА_4 з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на свідків.

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу з метою уникнення від кримінальної відповідальності;

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема цілодобового домашнього арешту не зможуть забезпечити усунення встановлених ризиків, через те, що ОСОБА_4 зможе покинути місце проживання та територію України, а також спілкуватися із іншими свідками провадження за допомогою електронних засобів зв`язку, а також здійснювати вплив іншим чином.

Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може негативно вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаному ризику застосування до підозрюваного більш м`яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, згідно ч.1, п.5 ч.2 ст.183 КПК України, є підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави у більш великому розмірі ніж визначено для особи підозрюваної у скоєнні тяжкого злочину, відповідно вимог ст.183 ч.3 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального злочину у сфері незаконне поводження зі зброєю в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 181, 183, 196 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , що погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 березня 2025 року включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених КПК України в розмірі 70 (сімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 211960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдест) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов`язки строком до 19 березня 2025 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-заборонити спілкуватися з свідками та учасниками кримінального провадження;

-носити електронний засіб контролю.

Роз`яснитипідозрюваному ОСОБА_4 що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинувачуваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1