Ухвала суду № 124662297, 23.01.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/9922/24

Провадження №2/487/729/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Беспалько А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про усунення перешкод у здійсненні своїх прав щодо виховання онучки та усунення перешкод у спілкуванні,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені суду перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про усунення перешкод у здійсненні своїх прав щодо виховання онучки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та усунення перешкод у спілкуванні.

Ухвалою від 28.11.2024 відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, витребувані докази.

24.12.2024 представник відповідача адвокат Коваленко А.О. подав до суду клопотання про передачу справі за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з початку 2024 року проживають та зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 .

23.01.2025 позивач ОСОБА_1 подала до суду в якій просила в задоволенні клопотання відмовити посилаючись на свій вік та наявність хронічних захворювань та вважала необхідним розглядати справу саме Заводським районним судом м. Миколаєва.

Дослідивши клопотання представника відповідача, матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

За загальним правилом про підсудність відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно статті 1 ч.1 абз.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 ч. 1, 2 Закону). Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.

У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва, відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до наданих представником відповідача довідок від 14.03.2024 за №3007-7001979773; №3007-7001979717; №3007-7001979797 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , фактично місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані вище адреси зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання та фактичного місця проживання як ВПО відповідача ОСОБА_2 до територіальної юрисдикції (підсудності) Заводського районного суду м. Миколаєва не відноситься.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положенням ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

При цьому, підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Згідно із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про усунення перешкод у здійсненні своїх прав щодо виховання онучки та усунення перешкод у спілкуванні, підлягає передачі на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 31-32, 187, 261, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про усунення перешкод у здійсненні своїх прав щодо виховання онучки та усунення перешкод у спілкуванні, передати на розгляд до Подільського районного суду м. Києва за територіальною підсудністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст. 354 ЦПК України.

Суддя: С.М. Афоніна