Рішення № 124661900, 24.01.2025, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2852/24

Провадження №2/149/110/25

Номер рядка звіту 40

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.2025 року м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Войнаревича М.Г.,

за участі секретаря Паламарчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

09.09.2024 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір № б/н від 10.12.2020 року, за умовами якого відповідач отримала кредит. У зв`язку з тим, що відповідач порушила умови договору щодо погашення кредиту, станом на 23.06.2024 року за нею виникла заборгованість в сумі 63673,60 грн., з яких 49733,80 грн заборгованість за тілом кредиту, яку позивач просить стягнути та 17317,33 грн заборгованість за простроченими відсотками.

Представник позивача в судове засідання не з`явився суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає частково в розмірі 49733,80 грн., а в іншій частині просить суд відмовити, враховуючи, що відносно неї були вчинені шахрайські дії по даному кредиту, а також те, що вона перебуває у дикретній відпустці. та на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.09.2024 року між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено договір № б/н.

В порушення даних норм та умов договору, відповідач не виконала взятих на себе зобов`язань та у відповідності до розрахунків наданих позивачем, станом на 23.06.2024 року за відповідачкою виникла заборгованість в сумі 63673,60 грн., з яких 49733,80 грн заборгованість за тілом кредиту, яку позивач просить стягнути та 17317,33 грн заборгованість за простроченими відсотками.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із анкети-заяви позичальника, в ній відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, типу картки, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості.

АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав позичальник), стягнути відсотки. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.12.2020 року посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо відсотків та відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 13939,80 грн. необхідно відмовити.

Щодо іншої заборгованості, то матеріалами справи підтверджується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 49733,80 грн., яку слід стягнути з відповідача.

Отже, з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.12.2020 в сумі 49733,80 грн. Згідно з ч.ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 63673,60 грн, а задоволено 49733,80 грн., тобто із такогорозрахунку:(2422,40грн -сума судовогозбору,сплаченого заподання позовноїзаяви /63673,60грн -ціна позовух 49733,80грн - розмір позовних вимог, який підлягає до задоволення) та приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1892.07 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 633, 634, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, статтями 2, 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 353, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.12.2020 року в розмірі 49733,80 гривень- заборгованості за тілом кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ "Приватбанк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1892,07 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.01.2025 року.

Учасники справи:

позивач: АТ КБ "Приватбанк" - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 - ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Михайло ВОЙНАРЕВИЧ