Рішення № 124661882, 22.01.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1405/24

Провадження № 2/147/68/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Редіною А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2024 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Городніщевої Є. О. надішла позовна заява ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 50718 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» або Кредитор) є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК №870 від 28.02.2017, видане Національним банком України. Також, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, яка була видана розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.03.2017р. №756. 09.12.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі Відповідач), дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою Інформаційнотелекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 7357556 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом No1364-ОД від 20.11.2023, року (далі Правила) (додаються) та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 10700 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (03.12.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10700 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Відповідач зайшов на Веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, де він мав змогу ознайомитись з текстом примірного Кредитного договору, Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Надалі Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (надалі - «ІТС»). Потім для безпосереднього оформлення кредиту Відповідач в ІТС обрав бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомився з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, інформацією зазначеною в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після прийняття ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» позитивного рішення щодо надання кредиту Відповідачу ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зробив йому пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими Відповідач ознайомився до моменту укладання. Після прийняття Відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A5169», після чого Відповідач отримав кредит в сумі 10700 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про перерахування коштів. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом.

Кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 29.12.2023 Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (25.07.2024 - 22.09.2024) в межах строку договору відповідно до наступного (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» додається) : 10700 грн * 2,2 % = 235,4 грн*60 календарних днів = 14124 грн.

Пп. 3 п. 4.1. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Відповідача. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 25 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф (далі Договір Факторингу), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту romanprokopenko007@gamil.com зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.

Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу за цим договором Позивач (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Згідно п. 1.2. Договору Факторингу Перехід від Клієнта (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») до Фактора (Позивача) Вимоги Заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор (Позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників (Копія додається) - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (Позивача) Права Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Отже, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі. Заборгованість за Кредитним договором Відповідача склала: сума кредиту 10700 грн, сума процентів за користування кредитом - 25894 грн, всього 36594 грн. (картка обліку договору від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» додається). Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 10700 грн - тіло кредиту та 25894 грн - нараховані проценти, нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів - 14124, всього - 50718 грн.

З огляду на викладене, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» суму заборгованості в загальному розмірі 50718 грн та понесені судові витрати.

Процесуальні дії у справі. Заперечення відповідача та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 01 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання. Витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження зарахування коштів 09.12.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у сумі 10700 грн від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230).

02 грудня 2024 року на виконання вимог ухвали суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь.

06 грудня 2024 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Воловодівського І. В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на надання відзиву на позовну заяву у справі №147/1405/24 та в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що ухвалою суду від 01.11.2024 судом вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі було призначено на 21.11.2024 на 13:00. Для представництва інтересів відповідача у справі, останній 20.11.2024 звернувся за правовою допомогою до адвоката Воловодівського І. В. та уклав відповідний договір. Водночас відповідач вказав, що матеріали справи не вдалося отримати оскільки за місцем реєстрації не проживає і поштове відправлення з кореспонденцією від суду вже повернулося. Відповідач не є фахівцем з права та не має юридичної освіти, а тому не розумів та не розуміє наслідків неотримання ухвали суду та матеріалів позовної заяви. В той же, час відповідач потребує правової допомоги під час розгляду даної справи та відповідно бажає щоб його інтереси представляв адвокат. Після звернення до адвоката виявилося, що на момент укладання договору строки подання відзиву на позов вже збіг. Крім того, для його формування адвокату потрібні були матеріали судової справи. Саме керуючись цими обставинами і було спрямовано до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі. В зв`язку з цим наступне судове засідання у справі призначено на 10.12.2024 на 09:20 год. Також в електронний кабінет ЄСІТС 21.11.2024 надійшли матеріали позовної заяви, для вивчення якої знадобився певний час. Вивчивши позов для погодивши правовому позицію з відповідачем і було сформовано даний відзив у справі. В зв`язку з неможливістю раніше подати відзив на позовну заяву з причин зазначених вище та забезпечення дотримання процесуальних прав відповідача, для забезпечення всебічного та повного розгляду справи встановлення всіх обставин, прошу поновити строк для подання відзиву. Просить врахувати що відзив подано в межах 15-денного строку з моменту отримання матеріалів справи, тобто в межах часового проміжку визначеного ЦПК України як мінімальний для подання відзиву.

Також вказує, що відповідачем позовні вимоги не визнаються з тих підстав, що він вважає, що кредитні правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» припинилися, оскільки всі отримані в кредит кошти були погашено своєчасно і заборгованості не виникало. Нажаль доказів цього у відповідача не збереглися, оскільки погашення відбувалося в електронній формі через електронний кабінет, до якого наразі у Відповідача з незрозумілих причин відсутній доступ. Зі слів ОСОБА_1 між ним і ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» протягом 2022-2023 років дійсно існували кредитні відносини проте вони припинилася після погашення ним взятих на себе кредитних зобов`язань. Про які борги йдеться у позові він не розуміє, і чому для цього позивач посилається на кредитний договір від 09.12.2023 йому не відомо, оскільки не пам`ятає, що оформляв кредит на підставі такого договору та з такими умовами. Оцінюючи доводи позивача та докази якими вони обґрунтовуються, представник відповідача, вважає, що з останніх неможливо встановити обставини на яких ґрунтуються вимоги. Для вивчення Привал надання коштів у позику, він в інтернеті перейшов за посилання вказані позивачем- https://creditplus.ua/ru/documents. Результати пошуку дали таке повідомлення: «Сторінка, яку ви шукаєте, не знайдена». Відповідно, наразі неможливо встановити як та на яких умовах було укладено Електронний договір про який стверджує позивач та які дії мав вчинити споживач для його отримання. У позовній заяві позивач зазначає, що договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://creditplus.ua/ru/documents і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення цього договору. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідачем було застосовано ідентифікатор (з кодом А5169). Більш того у справі, відсутні докази отримання саме відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора з кодом A5169. Також у матеріалах справи відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна», адже в силу приписів розділу Договору «Терміни та визначення в Договорі» першочерговим є ідентифікація особи, яка бажає в укласти Кредитний договір. Примітним також є те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, того, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зі своєї сторони електронним цифровим підписало договір від 09.12.2023. Крім того, немає доказів щодо отримання самим ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» електронного цифрового підпису в акредитованому центрі ключів, тобто не доведено підписання договору й самим позивачем, що вказує на недоведеність існування між позивачем. Таким чином у підсумку маємо, що оскільки будь-яких автентичних (рукописних) підписів у документі не міститься, то обґрунтовано прийти до висновку, що позивачем не доведено факт виникнення зобов`язань між позичальником та відповідачем. Також немає підстав вважати належним доказом перерахування коштів у сумі 10700,00 грн. на користь ОСОБА_1 лист ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» вих. №20240809-2.3 від 2024-08-09, оскільки в зазначеному листі зазначено лише фрагмент номеру картки та не міститься вказівки на володільця зазначеного рахунку. Не зрозуміло яким чином підтверджує зарахування коштів у сумі 10700,00 грн. як кредитні кошти, лист отриманий судом на ухвалу про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк», оскільки в останньому йдеться лише про зарахування коштів на картку яка належить ОСОБА_1 , однак не зазначена природа (призначення) даних коштів, та яка особа здійснила даний переказ. Більш того, з неї не можливо встановити чи є емітована картка АТ КБ «Приватбанк» тією самою карткою, яка зазначена позивачем у кредитному договорі(оскільки у договорі міститься лише її фрагмент). Тобто, у суду на підставі наданих позивачем документів немає як можливості так і процесуальних підстав встановити факт перерахування грошових коштів в розмірі 10700,00 грн. саме на картковий рахунок відповідача як кредитні кошти. Відтак обґрунтовано прийти до висновку, що позивачем не доведено факт виникнення зобов`язань між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

10 грудня 2024 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Городніщевої Є. О. надішла відповідь на відзив у якій представник вказує, що з доводами Відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Так, зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана Позивачем в позовній заяві. Електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму. на підтвердження укладання Договору про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», Позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі (додаток до позовної заяви №4), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «A5169», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір. Вказане також узгоджується із актуальною практикою Верховного Суду. А тому не має жодних сумнівів в тому, що 09.12.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір №7357556 про надання споживчого кредиту не виникає. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Необхідно зазначити, що відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Крім того, Платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання Кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише Відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору. З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 . Сума заборгованості за Договором розрахована відповідно до картки обліку договору від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (копія додається до позовної заяви). Як Первісний Кредитор, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Оскільки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в межах Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. Звертаємо увагу, що на виконання вимог чинного законодавства ані первісним кредитором, ані Позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов Кредитного договору.

16 грудня 2024 року від представника відповідача надійшли заперечення, у яких ОСОБА_2 вказує, що позивачем не спростовано твердження відповідача, що викладені були у відзиві, а тому не підтверджено обґрунтованість позовних вимог. Звертає увагу суду, що вирішальним для розгляду справи є встановлення на яких умовах укладено Електронний договір про який стверджує позивач та які дії мав вчинити споживач для його отримання. Для цього є необхідним вивчення Привал надання коштів у позику, що вказані позивачем за посиланням - https://creditplus.ua/ru/documents. Однак, результати пошуку видають таке повідомлення: «Сторінка, яку ви шукаєте, не знайдена». Що вказує на те, що ні у позивача ні у відповідача, а також у суду немає технічної можливості встановити умови цих правил, та відповідно, надати їм юридичну оцінку, що є вирішальним для розгляду обґрунтованості позовних вимог. Крім того, у відзиві відповідач вказував, що його особистий кабінет заблокований і доступ до нього відсутній, що відповідно вказує на неможливість оцінити та відповідно зрівняти з наданим позивачем примірником кредитний договір та паспорт споживчого кредиту з тими документами, які містилися в електронному кабінеті. Судячи з відповіді на відзив такого доступу немає також і в позивача. З врахуванням позиції позивача та доказів наданих до позову останнім стверджує, що в справі немає доказів того, що саме відповідачем було застосовано ідентифікатор (з кодом А5169). Більш того у справі, відсутні докази отримання саме відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора з кодом A5169. Також у матеріалах справи відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», адже в силу приписів розділу Договору «Терміни та визначення в Договорі» першочерговим є ідентифікація особи, яка бажає в укласти Кредитний договір. У відзиві відповідач стверджував, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, того, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зі своєї сторони електронним цифровим підписало договір від 09.12.2023. Також у відзиві зазначалося, що немає доказів щодо отримання самим ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» електронного цифрового підпису в акредитованому центрі ключів. Навіть після акцентування на цьому увагу у відзиві, позивачем з цього приводу не висловлено жодної позиції та не надано доказів цього, що дає підстави для висновку, що не доведено підписання договору й самим позивачем, що вказує на недоведеність існування між позивачем. У підсумку маємо, що оскільки будь-яких автентичних (рукописних) підписів у документі не міститься, то обґрунтовано прийти до висновку, що позивачем не доведено факт виникнення зобов`язань між позичальником та відповідачем. Також немає підстав вважати належним доказом перерахування коштів у сумі 10700,00 грн на користь ОСОБА_1 лист ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» вих. №20240809-2.3 від 2024-08-09, оскільки в зазначеному листі зазначено лише фрагмент номеру картки та не міститься вказівки на володільця зазначеного рахунку. В останньому йдеться лише про зарахування коштів на картку яка належить ОСОБА_1 , однак не зазначена природа (призначення) даних коштів, та яка особа здійснила даний переказ. Більш того, з неї не можливо встановити чи є емітована картка АТ КБ «Приватбанк» тією самою карткою, яка зазначена позивачем у кредитному договорі (оскільки у договорі міститься лише її фрагмент). Тобто, у суду на підставі наданих позивачем документів немає як можливості так і процесуальних підстав встановити факт перерахування грошових коштів в розмірі 10700,00 грн. саме на картковий рахунок відповідача як кредитні кошти. З огляду на викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

22 січня 2025 року від представника позивача надійшла заява у якій представник вказує, що рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Реєстраційні дії щодо зміни найменування Позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024. Тому, просить здійснити заміну найменування позивача у цивільній справі №147/1405/24 з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі представника позивача, у якій просила: судове засідання у справі №147/1405/24 проводити без участі представника позивача; врахувати, як орієнтири, попередні рішення судів апеляційної інстанції під час розгляду справи №147/1405/24; позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - підтримують у повному обсязі; проти винесення рішення (заочного) у справі №147/1405/24 не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку передбаченому ЦПК України.

Суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у справі Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, відповідно до якої хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 §1 Конвенції були порушені. У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що, знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці.

У зв`язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.

Заяв чи клопотань про відкладення судового засідання, або іншого змісту від відповідача чи його представника не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, відповідно до нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

09 грудня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №7357556 про надання споживчого кредиту (а.с.25-32), який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5169, 09.12.2023 о 20:01:52, споживачем ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт: № НОМЕР_4 виданий 0533 01.12.2021, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , номер мобільного телефону: НОМЕР_5 , email: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одночасно з підписанням даного договору ОСОБА_1 ознайомився та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5169 додаток 1 до договору про надання споживчого кредиту №7357556 від 09.12.2023: таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 33) та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 34-36).

Також, під час підписання вказного договору, ОСОБА_1 ознайомився з Правилами надання коштів у позику (а.с. 61-70). Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 договору №7357556 про надання споживчого кредиту, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою IКC товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація користувача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході (в т. ч. через месенджери), та/або перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету/Мобільного застосунку «CreditPlus». Водночас споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ Мобільного застосунку «CreditPlus». На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.1.3, п.1.4 вказаного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10700 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів.

Відповідно до п.1.5.1, п.1.5.2 договору №5458041 про надання споживчого кредиту стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,65 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Факт перерахування коштів на рахунок відповідача ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в сумі 10700 грн підтверджено листом ТОВ «ПЕЙПЕК УКРАЇНА» №20240809-2.3 від 09.08.2024 (а.с.72-74).

24 липня 2024 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу №24.07/24-Ф (а.с. 76-84), відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників.

Факт укладення договору факторингу також підтверджується платіжними інструкціями №5537 від 29.07.2024, №5535 від 29.07.2024, №5534 від 29.07.2024 та №5536 від 29.07.2024 (а.с. 49, 75).

З витягу з реєстру боржників від 25 липня 2024 року вбачається, що під №3902 наявний запис про боржника ОСОБА_1 за договором №7357556, сума заборгованості за основною сумою боргу 10700 грн, сума боргу за відсотками 25894 грн, разом 36594 грн (а.с. 48).

Наявність заборгованості відповідача підтверджено карткою обліку договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором №7357556 від 09.12.2023 за період з 09.12.2024 по 24.07.2024, зі змісту якої вбачається, що станом на 24.07.2024 заборгованість відповідача перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в загальному розмірі становить 25894 грн. (а.с. 39-44).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за договором №7357556 про надання споживчого кредиту від 09.12.2023 за 60 календарних днів (25.07.2024 - 22.09.2024) встановлено, що заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за користування кредитними коштами становить 14124 грн (а.с. 45).

На виконання вимог ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 02 грудня 2024 року надало суду лист-відповідь №20.1.0.0.0/7-241111/45493-БТ від 15.11.2024, з якого встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ), на яку 09.12.2023 здійснено переказ коштів на суму 10700 грн. Інформація про платника FUIB MoneyTransfer, Visa Direct (а.с. 123).

22 січня 2025 року позивачем надано до суду заяву про зміну найменування товариства з ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на ТОВ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на підставі рішення №251124/1 від 25.11.2024 (а.с.241-246).

Суд, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведення укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором та перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. Іншого відповідачем та його представником не доведено, а судом не встановлено.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за договором, що призвело до утворення заборгованості.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає у з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( у тому числі сплатити гроші ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі №759/2328/16-ц зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Тлумачення статей 215 та 216 ЦК України свідчить, що учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину.

Вказані висновки також підтверджені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного варто дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено ст. 11 ЦК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).

Тлумачення ч.2 ст. 516, ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 (провадження №61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15).

Згідно із ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доведеність позовних вимог, розмір заборгованості, набуття новим кредитом права вимоги до боржника покладається процесуальним законом у справах цієї категорії на позивача.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (п.1, п.2 ч.1 ст. 264 ЦПК України).

Отже, судом встановлено, що договір №7357556 про надання споживчого кредиту який був укладений між первинним кредитором та відповідачем, був укладений в електронній формі шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

З підписанням договору №7357556 про надання споживчого кредиту від 09.12.2023 між сторонами виникли договірні (кредитні) відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

Відповідач прийняв всі права та обов`язки, встановлені у договорі та зобов`язався їх належним чином виконувати. Більше того, своїми діями, він фактично підтвердив реальність цього кредитного договору та висловив свою згоду з його умовами.

Судом встановлено, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, чим допустив заборгованість перед первинним кредитором та в подальшому перед позивачем.

Станом на 22.09.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за договором №7357556 про надання споживчого кредиту від 09.12.2023 у загальному розмірі становить 50718 грн.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, оскільки така узгоджуються з умовами кредитного договору.

Водночас доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем за наведеним вище договором суду не надано, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов`язань.

Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів про те, що саме із наявними у справі правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», паспортом споживчого кредиту, примірником договору ознайомився відповідач та погодився саме з ними, позивач не надав суду доказів надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, проведення ідентифікації відповідача, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробки її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Таким чином без введення позичальником відповідних персональних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. У справі, відповідачем та його представником не надано належних доказів укладення договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, що є його процесуальним обов`язком (ст. 12, 81 ЦПК України).

Варто зазначити, що анкетні дані, адреса проживання, а також номер мобільного телефону ( НОМЕР_8 ) відповідача ОСОБА_1 , які зазначені у договорі №7357556 про надання споживчого кредиту від 09.12.2023 (а.с. 25-32) та у договорі про надання правничої допомоги від 20.11.2024 (а. с. 139) повністю співпадають, що також спростовує доводи викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

У постанові ВП ВС від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 висловлено наступне: стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням наведеного, суд переконаний, що вказаний кредитний договір укладено правомірно сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про захист персональних даних». Крім того, відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт незаконного заволодіння його персональними даними, зокрема, відсутні вироки суду в кримінальному провадженні про встановлення винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення та/або дій третіх осіб стосовно відповідача, що стосуються незаконності заволодінням його персональними даними чи банківською картою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі №638/161/22.

Крім того, перед тим як підписувати кредитний договір відповідач мав змогу ознайомитись із текстом кредитного договору і уже після чого підписати його.

Отже, на підставі наведеного вище, суд вважає, що позивачем доведено те, що договір №7357556 про надання споживчого кредиту від 09.12.2023, укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та є укладеним.

Враховуючи умови укладеного договору, він мав діяти 360 днів і саме цим періодом обмежене нарахування відсотків за кредитним договором.

Таким чином, сторони погодили зазначені умови і доказів того, що ОСОБА_1 повідомляв товариство про небажання продовження строку користування кредитом або ж погасив заборгованість перед кредитором, матеріали справи не містять.

Твердження відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують суму наданого кредиту спростовані доказами дослідженими в судовому засіданні.

Отже, виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору №7357556 про надання споживчого кредиту від 09.12.2023 та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10700 грн.

Зазначені висновки суду також узгоджуються з позицією КЦС Верховного Суду викладеною у постанові від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір факторингу, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитом.

Наявність заборгованості відповідача підтверджено наданими позивачем доказами, які відповідачем належним чином не спростовано.

На переконання суду, висловлені у відзиві та запереченнях доводи представника відповідача є безпідставними та суду не надано жодних доказів на їх підтвердження чи на спростування вимог позивача. В той час, як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також, у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами у справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але у порядку та на умовах договору не повернуто, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи повне задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн (а. с.100).

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» в особі директора Сисюк В. В. та адвокатом Городніщевою Є. О. укладено договір про надання правової допомоги №26/08-2024 від 26.08.2024 (а.с. 98-99).

10 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі директора Сисюк В. В. та адвокатом Городніщевою Є. О. укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №26/08-2024 від 26.08.2024 (а.с. 243).

Свою діяльність адвокат Городніщева Є. О. здійснює на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3145, виданого 18.05.2023 (а.с. 12). Представництво у даній справі також здійснює на підставі ордеру (а.с. 11, 246).

Відповідно до Рахунку на оплату №5236-21/10-2024 від 21 жовтня 2024 року до договору про надання правової допомоги №26/08-2024 від 26.08.2024 встановлено, що адвокатом та клієнтом погоджено види робіт (наданих послуг), їх ціну та вартість. Загальна кількість годин - 12. Загальна вартість послуг - 10000 грн (а.с. 38).

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» необхідно стягнути 4500 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України та статтями 526, 530, 549, 610-612, 625, 1054, 1082 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальностю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7357556 від 09 грудня 2023 року у сумі 50718 (п`ятдесят тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ - 44559822, юридична адреса: вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, місто Київ, 03150;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 24 січня 2025 року.

Суддя О. Г. Борейко