Рішення № 124660713, 24.01.2025, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

_____________________________

Справа № 385/15/25

2/385/9/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Стародуба В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до товаристваз обмеженоювідповідальністю "ФінансоваКомпанія "ЕЛІТФІНАНС"про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що постановою Приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецькою Юлією Сергіївною на підставі виконавчого напису №73632 виданого 22.12.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 69408868.

Вказаний виконавчий напис №73632 виданий 22.12.2021 року було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, яким з позивача було безспірно стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованість в розмірі 6264,54 гривень.

Вважає вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивача не було повідомлено про його вчинення, а саме не надіслано фіскального чеку про відправлення листа та опис вкладення, кредитний договір не є нотаріально посвідченим. Також сума боргу не відповідає сумі зазначеній у виконавчому написі та не є безспірною заборгованість.

Просить суд, визнати виконавчий напис № 73632 від 22.12.2021 року який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, яким з ОСОБА_1 було безспірно стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованість в розмірі 6264,54 гривень таким, що не підлягає виконанню та судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились. Представник позивачки надав письмову заяву в якій просить розглянути справу без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву з клопотанням розглянути справу без його участі, позовні вимоги в частині визнання виконавчого № 73632 від 22.12.2021 року який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, яким з ОСОБА_1 було безспірно стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованість в розмірі 6264,54 гривень таким, що не підлягає виконанню визнав повністю, стосовно стягнення судових витрат визнав частково в розмірі 1000 грн., просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу та зменшити суми судових витрат щодо сплати судового збору, в зв`язку з поданням заяви про визнання позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецькою Юлією Сергіївною на підставі виконавчого напису №73632 виданого 22.12.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 69408868 (а.с. 13-14).

Вказаний виконавчий напис №73632 виданий 22.12.2021 року було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, яким з позивача було безспірно стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованість в розмірі 6264,54 гривень (а.с. 9).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, ст. 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М.,не перевірила безспірність вимог ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс», чим порушила ч. 1ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки повідомлення про вручення вимоги про усунення порушень, направленоїстягувачемна ім`я ОСОБА_1 заперечується позивачем, як заперечується і сума заборгованості у розмірі 6264,54 грн., як і сам факт стягнення заборгованості, що в сукупності виключає безспірність вимог.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Поряд з цим відповідачем не надано суду доказу надіслання та взагалі існування письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання позивачем.

Крім тогона сьогоднішнійдень,редакція перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 22.12.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна позиція закріплена в постанові ВС від 15.04.2020 року № 158/2157/17.

Згідно вимогст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 73632 від 22.12.2021 року який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, яким з ОСОБА_1 було безспірно стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованість в розмірі 6264,54 гривень, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами, в порядку ст.ст. 76-83 ЦПК України.

Відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги № 78 від 19.11.2024 року, та ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 06.01.2025 року адвокат Волощук В.В. надавав правничу допомогу ОСОБА_1 у Гайворонському районному суді Кіровоградської області (а.с.10-11, 15).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правничої допомоги з розрахунком суми судових витрат, акт прийому надання послуг (а.с. 6-7).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідач заперечив щодо заявлених позивачем судових витрат, складність справи та виконані адвокатом роботи по даній справі, витрачений ним час, розгляд справи у відсутність учасників справи, суд приходить до висновку, про стягненню з відповідача на користь позивача за представництво адвокатом інтересів клієнта у суді першої інстанціїв розмірі 4000 грн.

До суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення суми судових витрат щодо сплати судового збору у зв`язку з визнанням позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мировоїугоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Зміст заяви відповідача свідчить про часткове визнання позову, а тому не підлягає застосуванню ч.1 ст. 142 ЦПК України та зменшення суми судових витрат щодо сплати судового збору у зв`язку з визнанням позовних вимог.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави суму судового збору у розмірі 1211.20 грн.

Керуючись, ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю"ФінансоваКомпанія "ЕЛІТФІНАНС"про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 73632 від 22.12.2021 року який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, яким з ОСОБА_1 було безспірно стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованість в розмірі 6264,54 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" на користь держави судовий збір в сумі 1211.20 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ігор ПАНАСЮК

Дата документа 24.01.2025