Рішення № 124641631, 22.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року №640/19317/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Національної поліції України (далі відповідач, НПУ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, виражену в не підготовці та не поданні до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві документів, що необхідні для призначення підполковнику поліції ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- визнати протиправною відмову Національної поліції України у зарахуванні пільгової вислуги років в загальній кількості 05 років 02 місяці 04 дні, здобутої підполковником поліції ОСОБА_1 , заступником начальника управління - начальником відділу Департаменту Національної поліції України, під час проходження служби в підрозділах оперативної служби з 16.03.2007 по 06.11.2015 та служби, протягом якої брав участь в антитерористичній операції з 20.08.2014 по 03.09.2014, з 04.09.2014 по 17.09.2014, з 18.09.2014 по 15.10.2014 та з 29.05.2015 по 01.11.2015;

- зобов`язати Національну поліцію України здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника управління - начальнику відділу Департаменту Національної поліції України, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби в підрозділах оперативної служби з 16.03.2007 по 06.11.2015 та служби, протягом якої брав участь в антитерористичній операції з 20.08.2014 по 03.09.2014, з 04.09.2014 по 17.09.2014, з 18.09.2014 по 15.10.2014 та з 29.05.2015 по 01.11.2015 у загальній кількості 05 років 02 місяці 04 дні;

- зобов`язати Національну поліцію України підготувати та подати до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві всі документи, необхідні для призначення підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника управління - начальнику відділу Департаменту Національної поліції України, пенсії за вислугу років, зазначивши при цьому в поданні пільгову вислугу в загальній кількості 05 років 02 місяці 04 дні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.06.2021 він звернувся до відповідача з заявою, в якій просив підготувати та подати до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років. Проте відповідач у листі-відповіді від 25.06.2021 № Ж-517/48-2021 повідомив про відсутність законних підстав для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років, оскільки відповідно до наказу Голови Національної поліції України № 974 о/с дек вислуга років позивача у календарному обчисленні на день звільнення становить - 20 років 11 місяців 13 днів, при необхідних 24 роки відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII).

Позивач вважає таку відмову протиправною, з огляду на те, що на час його звільнення ним здобуто 26 років 01 місяць 16 днів вислуги, якої достатньо для призначення пенсії за вислугу років.

Стверджує, що на початок його служби в органах внутрішніх справ і аж до 01.10.2011 єдиною умовою виходу на пенсію за вислугу років було здобуття 20 і більше років вислуги, про що зазначалося у пункті а) статті 12 Закону №2262-XII. Виходячи з того, що єдиною умовою для отримання пенсії за вислугу років було досягнення 20-ти річної вислуги, яка не мала виключно календарного характеру і могла формуватися ще й за рахунок пільгової вислуги, позивач обґрунтовано розраховував, що невдовзі здобуду необхідну вислугу (в тому числі і за рахунок пільгової) та отримає від держави належне пенсійне забезпечення. Однак, всупереч очікуванням 08.07.2011 приймається Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668 (набрав чинності з 01.10.2011), яким вносяться зміни до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чим істотно звужується право позивача на пенсійне забезпечення. Проте позивач наголошує, що Закон № 3668 був прийнятий і набрав чинності саме під час, а не до початку проходження ним служби.

Позивач зазначає, що помилка в застосуванні норм права полягає у тому, що відповідач недотримався принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, оскільки до всього періоду служби позивача, яка тривала з 29.07.1997 по 17.10.2018, відповідачем було застосовано положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із змінами, внесеними Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668 від 20.07.2011, які вже не передбачали можливості зарахування пільгової вислуги, не звернувши увагу на те, що вони набули чинності і стали загальнообов`язковими лише 01.10.2011, тобто після проходження позивачем більшої частини служби.

Позивач вважає, що відповідачем порушено звертаю статті 8, 22, 58 Конституції України та не враховано позицію Конституційного Суду України у своїх рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 № 6-рп/2012.

Таким чином, позивач вважає, що пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Отже 05 років 02 місяці 04 дні вислуги, здобутої позивачем у тому числі за періоди проходження служби в оперативних та оперативно-технічних підрозділах з 16.03.2007 по 06.11.2015 та участь в антитерористичній операції у періоди з 20.08.2014 по 03.09.2014, з 04.09.2014 по 17.09.2014, з 18.09.2014 по 15.10.2014 та з 29.05.2015 по 01.11.2015 на пільгових умовах, виходячи з положень діючого на той час законодавства, слід вважати невід`ємною частиною вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 справу прийнято до свого провадження суддею Горобцовою Я.В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що позивач звільнений зі служби в поліції за власним бажанням на підставі наказу НПУ від 16.10.2018 №974о/с. У наказі НПУ від 16.10.2018 № 974о/с позивачу не встановлено вислугу років для призначення пенсії, оскільки наявна у нього вислуга на дату звільнення не є достатньою для набуття ним права на пенсію відповідно до положень пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII, а отже позивач, як наслідок, не є особою, що набула право на пенсію відповідно до положень Закону № 2262, оскільки на день звільнення не мав вислугу років 24 календарних роки та 6 місяців вислуги і більше, що прямо передбачено цим законом.

На даний час наказ НПУ від 26.06.2020 № 181о/с є чинним, оскільки ніким не оскаржений та не скасований, а отже продовжує створювати для позивача спірні юридичні наслідки щодо набуття чи не набуття ним права на пенсію відповідно до положень Закону №2262-XII. При цьому визнання бездіяльності НПУ щодо не направлення документів до пенсійних органів без внесення змін до вказаного наказу є безпідставним та передчасним, оскільки позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав.

Крім того, згідно абзацу першого пункту «є» частини першої статті 50 Закону №2262-XII встановлено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам, які набули право на пенсію за цим Законом у зв`язку із внесенням зміни в раніше виданий наказ або інший розпорядчий акт про оголошення їх вислуги років для призначення пенсії та звільнення зі служби, - з дня підписання наказу або іншого розпорядчого акта відповідною посадовою особою про внесення цієї зміни.

Отже, з вказаного слідує, що задоволення позову в межах заявлених позовних вимог про зобов`язання НПУ включити до вислуги років для призначення пенсії пільгову вислугу та зобов`язання НПУ направити відповідний пенсійний пакет документів на позивача до пенсійних органів для призначення пенсії, без внесення відповідних змін до наказу НПУ від 16.10.2018 № 974о/с, буде юридично невірним, безпідставним та передчасним.

Також відповідач зазначає, що з системного аналізу чинного законодавства, які встановлюють умови набуття поліцейським права на пенсію за вислугу років, вбачається, що до вислуги років для призначення пенсії поліцейським враховуються лише повні календарні роки вислуги (без округлення фактичного розміру вислуги років в бік збільшення) на службі, вичерпний перелік якої встановлений частиною першою статті 17 Закону №2262-XII. Також до вислуги років зараховується час навчання у навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

При цьому положеннями статті 12 та 17 Закону №2262-XII не передбачено взагалі зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за цим законом вислугу років у пільговому обчисленні.

Таким чином, зарахування до календарної вислуги років вислугу років у пільговому обчисленні не передбачено ані Законом №2262-XII ані Законом України «Про Національну поліцію» ані жодним іншим законом, який має рівну юридичну силу та правовий статус вказаним спеціальним законам.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом Національної поліції України від 16.10.2018 № 974о/с (по особовому складу) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу, із 17.10.2018, установивши щомісячну премію за жовтень 2018 року в розмірі 05 відсотків, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, компенсації за 23 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2018 році, відрахувавши з грошового забезпечення кошти за 04 доби додаткової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Також у вказаному наказі НПУ від 16.10.2018 № 974о/с зазначено, що станом на день звільнення становить:

- стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні - 20 років 11 місяців 13 днів;

- вислуга років на пільгових умовах - 04 роки 03 місяці 25 днів.

До матеріалів справи залучені наступні документи:

- копія трудової книжки позивача НОМЕР_1 ;

- довідка про проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції та внутрішніх військах МВС України на оперативних посадах підполковника (міліції) поліції із зазначенням календарної та пільгової вислуги років;

- витяг із послужного списку позивача від 13.09.2019.

З вказаних документів вбачається, що служба позивача в органах внутрішніх справ та Національній поліції України тривала з 29.07.1997 по 17.10.2018. Також з 16.03.2007 по 06.11.2015 позивач ніс службу в підрозділах оперативної служби на посадах оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах, головного оперуповноваженого інспектора (дати початку і закінчення служби в кожному підрозділі відображені в послужному списку та довідці). Окрім цього, у періоди з 20.08.2014 по 03.09.2014, з 04.09.2014 по 17.09.2014, з 18.09.2014 по 15.10.2014 та з 29.05.2015 по 01.11.2015 позивач приймав безпосередню участь в АТО.

Позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, через Національної поліції України, з заявою про призначення пенсії за вислугу років, в якій просив:

1) Національну поліцію України зарахувати пільгову вислугу років в загальній кількості 05 років 02 місяці 04 дні, здобуту позивачем під час проходження служби в оперативних та оперативно-технічних підрозділах з 16.03.2007 по 06.11.2015 та служби, протягом він брав участь в антитерористичній операції з 20.08.2014 по 03.09.2014, з 04.09.2014 по 17.09.2014, з 18.09.2014 по 15.10.2014 та з 29.05.2015 по 01.11.2015, до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;

2) Національну поліцію України здійснити позивачу перерахунок та зарахувати відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених і військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби в загальній кількості 05 років 02 місяці 04 дні, здобуту позивачем під час проходження служби в підрозділах оперативної служби з 16.03.2007 по 06.11.2015 та служби, протягом позивач брав участь в антитерористичній операції з 20.08.2014 по 03.09.2014, з 04.09.2014 по 17.09.2014, з 18.09.2014 по 15.10.2014 та з 29.05.2015 по 01.11.2015;

3) Національну поліцію України здійснити позивачу перерахунок відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за періоди проходження позивачем служби в оперативних та оперативно-технічних підрозділах з 16.03.2007 по 06.11.2015 та служби, протягом якого брав участь в антитерористичній операції І 20.08.2014 по 03.09.2014, з 04.09.2014 по 17.09.2014, з 18.09.2014 по 15.10.2014 та з 29.05.2015 по 01.11.2015 у загальній кількості 05 років 02 місяці 04 дні та встановити надбавку за вислугу років з урахуванням періоду пільгової вислуги років;

4) Національну поліцію України підготувати та подати до Головною управління пенсійного фонду України в м. Києві всі документи, необхідні для призначення позивачу пенсії за вислугу років, зазначивши при цьому в поданні пільгову вислугу в загальній кількості 05 років 02 місяці 04 дні;

5) Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві після отриманих документів від Національної поліції України, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, в т.ч. із зарахованою позивачу пільговою вислугою років в загальній кількості 05 років 02 місяці 04 дні, здобутої позивачем під час проходження служби в оперативних та оперативно-технічних підрозділах з 16.03.2007 по 06.11.2015 та служби, протягом позивач брав участь в антитерористичній операції 20.08.2014 по 03.09.2014, з 04.09.2014 по 17.09.2014, з 18.09.2014 по 15.10.2014 та з 29.05.2015 по 01.11.2015 до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, - призначити позивачу пенсію за вислугу років у зв`язку із наявністю в позивача необхідного розміру вислуги.

Листом-відповіддю Національної поліції України від 25.06.2021 № Ж-517/48-2021 позивачу було повідомлено, що відповідно до наказу Національної поліції України № 974 о/с дск вислуга років позивача у календарному обчисленні на день звільнення становить - 20 років 11 місяців 13 днів, у зв`язку з цим для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років не має законних підстав.

Відмова обґрунтована статтею 102 Закону України «Про національну поліцію України», статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі Порядок № 3-1).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаються Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Закон №2262-XII має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Пунктом «б» статті 12 Закону №2262-XII (тут і на далі в редакції станом на час звільнення позивача згідно Наказу НПУ від 16.10.2018 № 974о/с) передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно частини другої статті 17 цього Закону №2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

До вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1 2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Вислуга років для призначення пенсії у разі поновлення виплати пенсії після перерви в її одержанні, яка була раніше обчислена особі, яка має право на пенсію за цим Законом, відповідно до законодавства, яке діяло на день попереднього звільнення цієї особи зі служби, перегляду не підлягає.

Суд звертає увагу, що календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

На підставі наведених вище норм законодавства України суд дійшов правового висновку, що в Законі №2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 24 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 24 років та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17, від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17 та від 22.11.2018 у справі № 161/4876/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи на час звільнення позивача зі служби (17.10.2018), згідно Наказу НПУ від 16.10.2018 № 974о/с, вислуга років у календарному обчисленні становила - 20 років 11 місяців 13 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону №2262-XII.

Таким чином суд приходить до висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII календарної вислуги років.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що до спірних правовідносин для призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393, якою позивачу на його думку для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж 05 років 02 місяці 04 дні, оскільки згідно частини четвертої статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 суперечать приписам п. «а» ст.12 Закону №2262-XII, у зв`язку з чим застосуванню підлягає саме Закон №2262-XII, оскільки у відповідності до частини четвертої статі 9 КАС України Закон №2262-XII має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому законодавець у назві статті 17 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.

Позивач такої вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відмова відповідача позивачу у перерахунку вислуги років, викладена у листі від 25.06.2021 № Ж-517/48-2021, є обґрунтованою.

Крім того, суд вважає, що відповідач у листі від 25.06.2021 № Ж-517/48-2021 не здійснював фактично обрахунку вислуги років позивача, а здійснив лише посилання на наказ Національної поліції України від 16.10.2018 № 974о/с (по особовому складу), яким позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Саме у вказаному наказі НПУ від 16.10.2018 № 974о/с зазначено, що станом на день звільнення становить: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні - 20 років 11 місяців 13 днів; вислуга років на пільгових умовах - 04 роки 03 місяці 25 днів.

Проте доказів оскарження або скасування наказу НПУ від 16.10.2018 № 974о/с суду не подано.

Наказ НПУ від 16.10.2018 № 974о/с є актом індивідуальної дії відносно позивача, який з моменту його видання по теперішній час створює для нього юридичні наслідки щодо набуття або не набуття права на пенсію, а також розмір стаж служби в поліції, відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Вказаний наказ на даний час є чинним, ніким не оскаржувався і не скасований, а отже продовжує створювати для позивача певні юридичні наслідки, що стосуються права набуття ним пенсії на умовах Закону № 2262-ХІІ.

Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 у справі № 800/206/15 зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як вже зазначено було вище позивач наказ від 16.10.2018 № 974о/с про своє звільнення не оскаржував, наказ є чинним та продовжує встановлювати для позивача спірні юридичні наслідки, а отже позовні вимоги про зарахування до вислуги років для призначення пенсії наявну у позивача пільгову вислугу років є передчасними, за відсутності визнання судом протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, у даному випадку це наказ НПУ від 16.10.2018 № 974о/с.

Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими статті 90 КАС України перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.