Рішення № 124641564, 22.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року № 320/38546/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про перерахунок та виплату заробітної плати,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної податкової служби України, в якому позивач просить:

-зобов`язати Державну податкову службу України виплатити заробітну плату за період з 01.08.2022 по 16.02.2023 відповідно частині 3 статті 113 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

-зобов`язати Державну податкову службу України надати інформацію про підстави невиплати коштів за інтенсивність роботи та преміальних платежів та виплатити недоотримані кошти.

Ухвалою від 02.02.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.11.2024 від позивача до суду надійшла заява заяву про зміну предмету позову.

Оцінюючи вказану заяву, суд враховує, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, відповідно до приписів частини 3 статті 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, оскільки подана позивачем заява про зміну предмету позову подана за межами вказаних строків, вона не підлягає розгляду судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині здійснення виплати йому заробітної плати.

У наданому суду відзиві відповідач наголошує на правомірності своїх дій у межах спірних правовідносин, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДПС України на посаді головного державного інспектора відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України.

Наказом ДПС України № 243-о від 24.02.2022 «Про встановлення простою у роботі ДПС та її територіальних органів» з метою збереження життя та здоров`я працівників ДПС та її територіальних органів встановлено простій у роботі ДПС та її територіальних органів.

Відповідно до наказу № 145-о від 16.02.2023 «Про переведення працівників» ОСОБА_1 був переведений з 17.02.2023 на посаду головного державного інспектора відділу експлуатації управління капітального будівництва та експлуатації Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення Державної податкової служби України з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 10 300 гривень на місяць із збереженням раніше встановлених надбавок за вислугу років та ранг державного службовця.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України «Про державну службу».

Статтею 7 Закону України «Про державну службу» серед іншого, визначено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 50 Закону України «Про державну службу» держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з:

1)посадового окладу;

2)надбавки за вислугу років;

3)надбавки за ранг державного службовця;

6)премії (у разі встановлення).

За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії.

До премій державного службовця належать:

1)премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;

2)місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу;

3)місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Згідно із частиною 7 статті 50 Закону України «Про державну службу» складові заробітної плати та особливості оплати праці державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує з державну податкову політику, їх територіальних органів визначаються Митним кодексом України та Податковим кодексом України.

Заробітна плата державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій складається з:

1)посадового окладу;

2)надбавки за вислугу років;

3)надбавки за ранг державного службовця або за спеціальне звання;

4)виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5)надбавки за інтенсивність праці;

6)надбавки за виконання особливо важливої роботи;

7)надбавки за персональну кваліфікацію;

8)надбавки за виконання особистих ключових показників ефективності;

9)премії (частина 2 статті 346-1 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 346-1 Податкового кодексу України схема посадових окладів державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій визначається Кабінетом Міністрів України та не включається до загальної схеми посадових окладів державних службовців.

Порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування надбавок, зазначених у пунктах 5-8 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1346 «Деякі питання оплати праці державних службовців податкових органів» затверджено Порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування державним службовцям податкових органів надбавок за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності (далі - Порядок № 1346).

Порядок № 1346 містить критерії, з урахуванням яких встановлюється надбавки державним службовцям за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи та за персональну кваліфікацію.

При цьому у пункті 9 постанови № 1346 зазначено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується.

Відповідно до пункту 4.3 розділу 4 Порядку взаємодії структурних підрозділів Державної податкової служби України та її територіальних органів при встановленні деяких надбавок державним службовцям та працівникам, які виконують функції з обслуговування, Державної податкової служби України та її територіальних органів, затвердженого наказом ДПС від 26.06.2019 № 9 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання (зі змінами) (далі - Порядок № 9) подання про встановлення надбавок по кожному з видів надбавок в апараті ДПС формуються та підписуються щодо всіх працівників структурних підрозділів апарату ДПС, крім керівників самостійних структурних підрозділів, - керівниками відповідних самостійних структурних підрозділів за погодженням із заступником Голови, який здійснює координацію роботи відповідних самостійних структурних підрозділів згідно з розподілом обов`язків, за формою, викладеною у додатку 2 до цього Порядку.

Критерії встановлення надбавок визначені підпунктами 2.1-2.5 Порядку № 9. За приписами пункту 4.9 розділу 4 Порядку № 9 до подань включається працівники, з якими укладено трудовий договір, у тому числі працівники, які перебувають на посадах за попередніми штатними розписами.

Відповідно до пункту 4.10 розділу 4 Порядку про преміювання працівників апарату Державної податкової служби України, затвердженого Порядком № 9, формування пропозицій для прийняття Головою рішення про розмір премії та їх обґрунтування (за необхідності) для працівників та керівників самостійних структурних підрозділів (крім керівників самостійних структурних підрозділів, які відповідно до розподілу обов`язків безпосередньо підпорядковуються Голові) за формою згідно з додатком до Положення здійснюється щодо всіх працівників структурних підрозділів, окрім керівників самостійних структурних підрозділів, - керівником відповідного самостійного структурного підрозділу з урахуванням пропозицій безпосередніх керівників за погодженням із заступником Голови згідно з розподілом обов`язків.

За приписами пункту 3.7 розділу 3 Порядку № 9 до подань включаються прізвища всіх працівників відповідного структурного підрозділу, з якими ДПС укладено трудовий договір, у тому числі працівників, які перебувають на посадах за попередніми штатними розписами.

При цьому прізвища працівників, які перебувають на посадах за попередніми штатними розписами, включаються до проекту подання тих самостійних структурних підрозділів, які здійснюють відповідні функції ліквідованого або реорганізованого підрозділу.

Відповідно до Положення про преміювання працівників апарату Державної податкової служби, затвердженого наказом ДПС від 26.06.2019 № 9 (далі - Положення), преміювання проводитися з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягнені її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності за доручену роботу або поставленні завдання.

Згідно п 1.6 Положення, державним службовцям апарату ДПС можуть встановлюватись місячна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи ДПС за поточний місяць та разова премія за результатами оцінювання службової діяльності.

Суд звертає увагу на те, що премія та надбавка за інтенсивність праці є правом керівника, не носить обов`язкового характеру та встановлюється у межах фонду оплати праці.

При цьому, системний аналіз наведених норм Закону України «Про державну службу», Порядку № 1346 та Положення про преміювання дозволяє дійти висновку, що рішення про встановлення надбавки за інтенсивність праці встановлюються у межах фонду оплати праці згідно з наказом керівника відповідного податкового органу, з врахуванням таких критеріїв, як якість і складність підготовлених документів, терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів, ініціативність у роботі.

Премія є виплатою індивідуального характеру, розмір якої залежить від особистого внеску та результатів роботи конкретно визначеного працівника, встановлення премії є диспозитивним правом, а не обов`язком керівника, яке реалізується останнім виходячи із якості роботи конкретного працівника, його продуктивності праці, результатів роботи та виплачується у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання працівників.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 824/44/19-а.

Таким чином, встановлення позивачу надбавки за інтенсивність праці і премії є дискреційним повноваженням керівника Державної податкової служби України та здійснюється за наявності відповідного фінансування на такі стимулюючі виплати.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 виявляв ініціативність в роботі, виконував додаткові/термінові завдання, а виконані завдання відзначалися високою якістю та не потребували допомоги інших співробітників; приймав участь у проваджені національних реформ, роботі комісій, робочих груп, тощо.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Водночас частиною 2 статті 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Оплата простою не з вини працівника згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час.

Згідно з частиною 1 статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

У такому разі відповідно до статті 113 КЗпП України, з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» керівник державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що фінансується або дотується з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, може самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Тобто, в період дії воєнного стану пріоритетність застосування у даних спірних правовідносинах надається Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та постанові Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану».

Враховуючи вище, пп. 4.6 п. 4 наказом ДПС № 243-о від 24.02.2022 «Про встановлення простою у ДПС та її територіальних органах» визначено зберегти у межах кошторису середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою.

Наказом ДПС № 263-о від 16.03.2022 «Про внесення змін до наказу ДПС від 24.02.2022 №243-о» з метою забезпечення дотримання принципів законності, рівності, ефективності та відповідно до Закону № 108/95-ВР пп. 4.6 п. 4 був викладений у наступній редакції: « 4.6. забезпечити у межах кошторису для працівників, які підпадають під дію простою, виплати посадового окладу, надбавок та вислугу років на державній службі та ранг державного службовця;».

Наказом ДПС № 1277-0 від 08.08.2022 «Про внесення змін до деяких наказів» відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022№ 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» пп. 4.6 п. 4 був викладений у наступній редакції: «встановити 01 серпня 2022 року у межах кошторису апарату ДПС оплату праці в розмірі двох третин посадового окладу для працівників апарату ДПС, які знаходяться в простої».

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав вважати протиправними дії відповідача у межах спірних правовідносин щодо виплати заробітної плати на користь позивача, оскільки такі дії вчинені ним у відповідності до наведених вище вимог законодавства.

Таким чином, судом не встановлено підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 43005393) про перерахунок та виплату заробітної плати відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.