Ухвала суду № 124641350, 22.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

22 січня 2025 року справа № 320/2291/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не розгляду заяви про оскарження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки №30/27/877 військово-лікарської комісії) від 26.12.2024 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (позивача) й відмови у контрольному обстеженні та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби;

- зобов`язати відповідача Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути заяву про оскаржене рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки №30/27/877 військово-лікарської комісії) від 26.12.2024 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (позивача) й забезпечити контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 25.02.2025 на 12:00 год. Витребувано докази у справі від відповідача.

20.01.2025 позивачем разом із позовною заявою подано заяву від 20.01.2025 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії повістки, оформленою та врученою ІНФОРМАЦІЯ_2 №102/12/23 на проходження ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії, дії постанови Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладеною у формі довідки №30/27/87 від 26.12.2024 та листа Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 07.01.2025 №598/9/621;

- заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо оформлення та вручення позивачу повісток на проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також вчиняти дії щодо призову позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №320/2291/25.

Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 20.01.2024, зареєстровано в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" 20.01.2025 та було передано судді Кушновій А.О. для розгляду.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано на те, що він має ряд серйозних, довготривалих захворювань, які погіршують стан його здоров`я з кожним днем. Позивач вказує, що основний діагноз, який позивачу встановили ще 15 січня 2016 та який в результаті часу тільки погіршився за висновком лікарів - « 173.00 синдром Рейно верхніх та нижніх кінцівок, застійна ангіоспастична форма зі значним та помірним порушенням мікроциркуляції в кистях та стопах 2 стадія» (стаття 42 «а»); 04 березня 2016 - діагноз «Тендопатії надостьового та підостьового м?язів зліва. Дегенеративні зміни задньо-верхнього відділу суглобової губи лівого плечового суглоба. Піддзьобоподібний бурсит лівого плечового суглоба» М65; з 29 квітня 2021 року - внутрішній геморой 2 ступеня; 17 березня 2023 - хронічний простатит в стадії ремісії і 25 липня 2024 лікарі позивачу встановили діагноз - «Двосторонній варикоцеле більше ліворуч з помірним порушенням кровообігу та функцій, гіпоплазія лівого яєчка».

Проте, після проходження позивачем ВЛК, з 24 липня 2024 року по 02 серпня 2024 року, в ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ігноруючи надані позивачем медичні довідки та не дослідивши реальний стан здоров?я позивача, в порушення наказу Міністерства оборони України 14.08.2008 року №402 (далі - Наказ 402), ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 винесло постанову у формі довідки від 02.08.2024 року №37/20582 про ступінь придатності до військової служби у формулюванні: на підставі статей 42б, 62б, графи 2 Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року №402 (далі - Наказ № 402) придатний до військової служби.

З огляду на стан захворювання позивача, який погіршується з кожним днем та досягає такого розвитку, що унеможливлює придатність до військової служби, а також на порушення законних прав, свобод та інтересів позивача, під час проходження ВЛК та винесення рішення членами ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , маючи на те усі законні підстави, керуючись наказом № 402, оскаржив зазначену постанову у формі довідки від 02.08.2024 року №37/20582 до вищої інстанції.

ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі -

ІНФОРМАЦІЯ_7 ), дослідивши наявність підстав, викладених позивачем в оскарженні, своїм листом від 19 вересня 2024 з вх. 09/13955 запросив позивача на перепроходження ВЛК на 04 жовтня 2024 до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 . Оскільки зазначений лист позивач отримав поштовим зв?язком 11 жовтня 2024 року та позивач не мав останніх медичних результатів, на підставі звернення позивача, перепроходження ВЛК позивачу було призначено на 21 жовтня 2024р.

Під час перепроходження ВЛК позивача було відправлено на дообстеження в «КНП "Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва». Отримавши висновки та консиліуми лікарів «КНП "Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» та Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова, які підтверджують основний діагноз із 2016 « 173.00 синдром Рейно верхніх та нижніх кінцівок, застійна ангіоспастична форма зі значним та помірним порушенням мікроциркуляції в кистях та стопах 2 стадія» (стаття 42 «а») та серед іншого друге захворювання «Двосторонній варикоцеле більше ліворуч з помірним порушенням кровообігу та функцій, гіпоплазія лівого яєчка», позивач надав їх Голові ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Однак, Головою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 не було взято зазначені висновки лікарів до уваги, а прийнято постанову, в формі в довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 від 8.11.2024 № 30/27/877 про визначення ступеню придатності - «тимчасово непридатного до військової служби» до 08 січня 2025 (тобто на два місяця) на підставі статей (44, 68в, 61в), що не враховують реальний стан здоров?я позивача, а також відсутність взагалі зазначення ОСОБА_2 , який вказаний в окремій статті 42, та пункту «а» та варикозне розширення вен сім?яного канатик 2го та 3го ступеню, який вказаний в окремій статті 42, та пункту «б». Таке рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 було вручено позивачу також з порушенням, після неодноразових звернень позивача, а саме 06 грудня 2024 року.

За проханням надати копію чи зробити фото картки обстеження та медичного огляду № 13 - було відмовлено. 9.12.2024 року рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 (довідку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 від 8.11.2024 № 30/27/877 про визначення ступеню придатності - «тимчасово непридатного до військової служби» до 08 січня 2025 на підставі статей (44, 68в, 61в) позивачем було подано особисто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Однак, працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 безпідставно відмовили у її прийнятті, натомість видали позивачу повістку з метою проходження ВЛК на 8.01.2025 року (повістка № 102/12/23).

Не погоджуючись з рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , викладене в довідці ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 від 8.11.2024 № 30/27/877, та маючи наявність вищевказаних захворювань, що підтверджуються висновками Консиліумів лікарів, серед яким висновки лікарів «КНП "Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» та консиліуму лікарів Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова, з огляду на невраховування всіх медичних документів, при винесенні рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 й недотримання критеріїв, передбачених наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року №402, з метою оскарження цього рішення, позивач звернувся із заявою про оскарженого рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки №30/27/877 військово-лікарської комісії) від 26.12.2024 (далі - заява) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

В своїй заяві, з огляду на вище зазначене, позивач просив скасувати рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , викладене в довідці від 8.11.2024 № 30/27/87 та винести постанову, якою визнати позивача непридатним для проходження військової служби або у випадку необхідності, направити на повторне медичне обстеження за участю незалежних експертів.

Водночас у відповідь на свою заяву про оскарженого рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки №30/27/87військово-лікарської комісії) від 26.12.2024 позивач отримав від ЦВЛК ЗС України лист від 07.01.2025 року №598/9/621.

Цим листом позивача повідомлено, що ЦВЛК ЗС України в межах повноважень, відповідно до Закону України "Про звернення громадян", розглянуло заяву позивача щодо оскарження постанови військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 08.11.2024 № 30/27/877 та надані копії медичних документів.

Зазначено, що довідка ВЛК від 08.11.2024 № 30/27/877 прийнята обгрунтовано, за встановленим позивачу діагнозом постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 про ступінь придатності до військової служби, відповідно до вимог Положення. Також вказано, що при встановленні діагнозу та прийнятті постанови ВЛК всі захворювання, які діагностовано у позивача на момент огляду, зазначено та враховано вірно. Крім того, наявність у позивача захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби, не підтверджено медичною документацією.

Крім того, у листі ЦВЛК ЗС України також зазначалося, що згідно пункту 3.10 глави 3 розділу ІІ Положення, у воєнний час та під час мобілізації, на особливий період відстрочка від призову за станом здоров?я надається військовозобов?язаному на строк від 1 до 6 місяців залежно від захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) та прогнозованої тривалості лікування, після закінчення відстрочки військовозобов`язані оглядаються для вирішення питання про придатність до військової служби та запропоновано з метою проходження повторного медичного огляду ВЛК звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З огляду на необ?єктивне і упереджене рішення ЦВЛК ЗС України, прийняте на підставі неповного і необ?єктивного обстеження і не встановлення наявного в позивача переліку хвороб, дії/бездіяльність ЦВЛК ЗС України під час розгляду заяви позивача вказують на протиправність. А тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду для визнання протиправною бездіяльності ЦВЛК ЗС України щодо не розгляду заяви позивача про оскарження постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 08.11.2024 № 30/27/877 та зобов?язання ЦВЛК України розглянути заяву позивача й призначити позивачу контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби. І саме с такими позовними вимогами позивач звернувся до суду (справа №320/2291/25).

Водночас, за врученою повісткою ІНФОРМАЦІЯ_5 № 102/12/23, довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 від 8.11.2024 № 30/27/877 та листом від 07.01.2025 року №598/9/621 ЦВЛК ЗС України з 8.01.2025 року в позивача виникає обов?язок з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження ВЛК.

Звертає увагу суду, що на сьогоднішній день рішення ВЛК приймається тією комісією, що й прийняли протиправне рішення, викладене у довідці від 02.08.2024 року №37/20582 при визначенні ступеню придатності до військової служби. Про очевидність протиправності свідчить той факт, що оскаржуючи постанову викладену у формі довідки від 02.08.2024 року №37/20582, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 позивача по-перше направлено на перепроходження ВЛК (тобто наявність підстав підтверджена вищою інстанцією), а по-друге встановили зовсім іншу ступінь придатності.

Враховуючи вище викладені обставини в цій заяві, а також позовній заяві, позивач вважає, що усі ці рішення комісій були прийнятті з порушенням Положення 402 та прав та інтересів позивача, а саме порушено право на належне медичне обстеження: проведено поверхневе та неповне обстеження, ігнорування наявних медичних документів, які надав позивач, відмова направляти на додаткові обстеження та порушено право на об?єктивність: вказані вище ухвалені рішення на основі неповних та недостовірних даних, а також упереджене ставлення з боку членів комісії, спричинить небезпеку життю та здоров?ю позивача, позбавить позивача права на захист своїх прав під час розгляду справи у суді, а також істотно ускладнить можливий повторний медичний огляд, а також завдасть шкоди державним інтересам.

Позивач стверджує, що жодним членом комісії не взято до уваги довготривалі захворювання позивача, серед яких основне захворювання - "Синдром Рейно 2 ст. зі значним та помірним порушенням кровообігу в нижніх та верхніх кінцівках. Належне виконання статутних службових обов`язків осіб, які хворіють на це захворювання практично неможливе. Вказаний діагноз не дає змоги повноцінно жити позивачу, який вимушений постійно, щоденно лікуватися, звертатись до лікарів, проходити обстеження, приймати медикаменти, фізіотерапевтичні процедури та застосовувати ряд інших медичних процедур. Застосування цих заходів є єдиним можливим засобом фізіологічного існування позивача.

За таких обставин, позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову дії відповідача можуть призвести до мобілізації позивача як особи, яка неспроможна з огляду на стан свого здоров`я, належним чином виконувати статутні обов`язки, що в майбутньому створить ризики для життя та здоров`я останнього.

До заяви про забезпечення позову позивачем додано, зокрема, медичну документацію ОСОБА_1 - виписки із медичної карти амбулаторного хворого.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи заяви про забезпечення адміністративного позову фактично зводяться до не погодження з бездіяльністю Центральної ВЛК ЗСУ щодо розгляду заяви позивача про оскарження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки ВЛК №30/27/877 від 26.12.2024 стосовно ОСОБА_1 ) й відмови у контрольному обстеженні та медичному огляді ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Суд зазначає, що правомірність та оцінка оскаржуваної бездіяльності Центральної ВЛК ЗСУ щодо не розгляду заяви позивача про оскарження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме довідки ВЛК №30/27/877 від 26.12.2024 стосовно ОСОБА_1 , а також правомірність відмови у контрольному обстеженні та медичному огляді ВЛК позивача з метою визначення ступеню придатності до військової служби, - підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті про оскарження таких дій та буде надана судом за результатами розгляду справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправної бездіяльності відповідача.

Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) бездіяльності щодо розгляду заяви позивача про оскарження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки ВЛК №30/27/877 від 26.12.2024 стосовно ОСОБА_1 ) та відмови у контрольному обстеженні та медичному огляді ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.

Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як було зазначено вище, у заяві про забезпечення позову позивач обґрунтовує свою заяву тим, що без вжиття заходів забезпечення позову дії відповідача можуть призвести до мобілізації позивача як особи, яка неспроможна з огляду на стан свого здоров`я, належним чином виконувати статутні обов`язки, що в майбутньому створить ризики для життя та здоров`я останнього.

Такі твердження заявника мають суб`єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.

Так, відповідно до пункту 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Згідно з пунктами 81, 82, 88, 89 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють резервістів та військовозобов`язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Наказ про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов`язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).

На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

Зі змісту викладеного слідує, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

У свою чергу документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Тобто, твердження заявника про його подальшу мобілізацію базуються виключено на припущеннях, з огляду на те, що матеріали справи не містять жодних інакших процесуальних документів.

Більше того, набуттю заявником статусу військовослужбовця передує низка юридично значимих дій/рішень, щонайменше (1) виклик до ТЦК та СП, (2) проходження ВЛК та визнання особи придатною до проходження військової служби, (3) прийняття керівником ТЦК та СП рішення про призов особи на військову службу з огляду на доцільність прийняття саме такого рішення (з урахуванням віку, стану здоров`я, військово-облікової спеціальності особи тощо) та скерування до військової частини, (4) прийняття командиром військової частини рішення про зарахування особи до списків особового складу. Отже, заборона призову особи на військову службу можлива шляхом зупинення дії рішення про призов особи за мобілізацією за умови, що таке буде прийняте.

За таких обставин забезпечення позову шляхом зупинення дії повістки ІНФОРМАЦІЯ_5 №102/12/23 на проходження позивачем ВЛК, дії постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладеної у формі довідки №30/27/87 від 26.12.2024, та листа Центральної ВЛК МОУ від 07.01.2025 №598/9/621, а також заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії щодо оформлення та вручення позивачу повісток на проходження ВЛК та вчинення дій щодо призову позивача на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №320/2291/25, не допускається на підставі норми пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.

Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 від 20.01.2024, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Кушнова А.О.