Рішення № 124640944, 23.01.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. справа № 300/9221/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки від 07.10.2024 та зобов`язання здійснити з 01.02.2023 відповідний перерахунок і виплату пенсії згідно довідки про розмір грошового забезпечення від 07.10.2024, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач, орган пенсійного фонду, орган Пенсійного фонду України, Пенсійний орган, Головне управління ПФУ в області, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, Управління), про визнання дій протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки від 07.10.2024 та зобов`язання здійснити з 01.02.2023 відповідний перерахунок і виплату пенсії згідно довідки про розмір грошового забезпечення від 07.10.2024, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (надалі по тексту також Закон №2262-XII). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі по тексту також Постанова №103, постанова Кабінету Міністрів України №103). У зв`язку із вказаним, як вважає позивач, відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі по тексту також Постанова №704, постанова Кабінету Міністрів України №704) в редакції, що діяла до 21.02.2018 та передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постановою №704 закладений механізм щорічного збільшення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №300/2984/23 Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції виготовило довідку №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024 про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою заявника, за нормами, чинними станом на 01.01.2023. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок основного розміру пенсії на підставі зазначеної довідки та отримав відмову. Позивач не погоджується з відмовою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, вважає, що має право на перерахунок пенсії на підставі вказаної оновленої довідки за показниками станом на 01.01.2023.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 (а.с.27-28) відповідно до статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

06.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив від 27.12.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача зазначила, що перерахунок пенсії особам, яким пенсія призначена на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", здійснюється тоді, коли буде прийнято Кабінетом Міністрів України відповідну постанову, яка в подальшому і слугуватиме підставою для перерахунку пенсії.

В оновленій (останній) довідці №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024, перерахунок на підставі якої є предметом спору у справі, не вказано, що попередня довідка про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, є недійсною. Позивачем пропущено строк звернення до суд з цим позовом. Після скасування окремих пунктів Постанови №103, Урядом України не приймалися рішення щодо умов та порядку проведення перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям (а.с.32-53).

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, вивчивши відзив на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 2018 року призначена пенсія за вислугу років, згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII, що підтверджується протоколами про перерахунок пенсії та витягами з матеріалів вказаної пенсійної справи №0906006183 (Державний департамент з питань покарань) (заява про призначення пенсії, розрахунок (поданням) на пенсію за вислуги років, довідками про розмір грошового забезпечення), долученими відповідачем до відзиву на позов (а.с.43, 44, 45).

Розмір пенсії позивача, станом на 01.03.2022 за показниками останнього врахованого для перерахунку пенсії грошового забезпечення, склав: загально нарахований 22 346,70 гривень, виходячи із 70% розміру грошового забезпечення 20 801,50 гривень; основний розмір пенсії обчислений в значенні 14 561,05 гривень, що підтверджено протоколом за пенсійною справою (а.с.48).

Вказана обставина визнається обома сторонами.

В подальшому, відповідач також здійснював перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій (постанови Уряду №168).

Як встановлено судом, на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №300/2984/24, Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видало довідку №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704, з урахуванням постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 (з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017), за посадою "заступник начальника установи з режиму і охорони та оперативної роботи Івано-Франківської установи виконання покарань УДПСтСУ в Івано-Франківській області (№12)", яку позивач займав на день звільнення.

Згідно вказаної довідки грошове забезпечення в загальному становить 45 344,25 гривень, в тому числі: посадовий оклад 9 470,00 гривень, оклад за військовим званням 2 150,00 гривень, надбавка за вислугу років (45%) 5 229,00 гривень, надбавка за виконання особливо важливих завдань (47,1%) 7 935,88 гривень, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) 1 420,50 гривень, премія (202,1%) 19 138,87 гривень (а.с.15).

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 06.11.2024 про перерахунок пенсії за вислугу років з 01.02.2023 на підставі зазначеної довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024 (а.с.16-17).

Листом від 15.11.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надало відповідь, відповідно до якої відмовило в перерахунку пенсії заявника на підставі оновленої довідки. Відповідач вказав у такій відмові, що після скасування рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18 від 12.12.2018 пунктів 1, 2 Постанови №103, Кабінет Міністрів України не прийняв будь-якого рішення щодо умов та розмірів перерахунку пенсій.

У відповіді відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" від 12.05.2023 за №481 (надалі по тексту також Постанова №481, постанова Уряду України від 12.05.2023 за №481), якою з 20.05.2023 установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, з 20.05.2024 Урядом України чітко врегульовано питання щодо визначення для військовослужбовців посадового окладу і окладу за військовим званням, враховуючи фіксовану величину 1 762,00 гривень. Зважаючи на вказане, відсутні правові підстави для перерахунку пенсії заявника згідно вказаної довідки (а.с.18-19).

Вважаючи протиправною відмову відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходив з таких мотивів і підстав та норм права.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку по інвалідності, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення статті 51 Закону №2262-XII визначають:

- при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина перша);

- перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців (частина друга);

- перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина третя).

Статтею 63 Закону №2262-XII визначено підстави для перерахунку раніше призначених пенсій. Так, відповідно до частини 4 цієї статті усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" від 13.02.2008 за №45 (надалі по тексту також Порядок №45 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу правового регулювання пунктів 1, 2 Порядку №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (надалі по тексту також головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (надалі по тексту також списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (надалі по тексту також державні органи).

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (надалі по тексту також уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (пункт третій Порядку №45).

Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також Закон №2011-XII) визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки по інвалідності.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Приписами пункту 4 Постанови №704, в первинній редакцій від 30.08.2017, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Примітки додатків №№1, 12, 13, 14 Постанови №704 містили положення, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до десяти гривень.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Цією постановою відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-XII до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки по інвалідності за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займав на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у пункт 4 Постанови №704, який викладений в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

В контексті оцінки спірних правовідносин слід звернутися до приписів Закону України від 05.10.2000 за №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (надалі по тексту також Закон №2017-III), який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30.01.2007 за №3-1 (надалі по тексту також Порядок №3-1). Перерахунок раніше призначених пенсій, на виконання пункту 23 Порядку №3-1, проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії. Пунктом 24 Порядку №3-1 визначено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами.

В першу чергу, оцінюючи доводи відповідача в частині строку звернення з цим позовом, то суд виходить із такого, що позивач 07.10.2024 отримав довідку №5/вих/4.2/10133 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою станом на 01.01.2023 та звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі даних згаданої довідки.

Позивач вважає, що такий перерахунок повинен бути проведений з 01.02.2023. Листом від 15.11.2024 відповідач відмовив у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки. З позовом про оскарження дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивач звернувся до суду 09.12.2024. Отже, відлік строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом необхідно розпочинати з дня, наступного за днем, коли позивач дізнався про відмову територіального органу пенсійного фонду задовольнити його прохання про перерахунок пенсії. В спірному випадку позов подано до суду в межах шестимісячного строку від дати отримання позивачем відмови відповідача перерахувати його пенсію. Отже, позивач не порушив строку звернення до суду. Таким чином суд вважає, що немає підстав для залишення його позову без розгляду. Більше того, у спірному випадку є усі підстави для застосування частини 3 статті 51 Закону №2262-XII.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, за змістом яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 (в подальшому також у постановах від 19.09.2023 у справі №280/4664/20, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22, від 08.05.2023 у справі №520/12159/21, від 11.04.2023 у справі №240/21362/21, 11.04.2023 у справі №520/14820/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21, від 05.04.2023 у справі №340/3604/22, від 04.04.2023 у справі №120/5264/22, від 30.03.2023 у справі №320/9431/21, від 29.03.2023 у справі №640/8668/21, від 03.02.2023 у справі №640/24075/20, від 03.02.2023 у справі №280/11480/21, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 16.03.2023 у справі №500/8486/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 27.02.2023 у справі №640/11131/21, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 16.11.2022 у справі №160/648/22-а, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 31.01.2023 у справі №160/14866/21, від 24.01.2023 у справі №500/1433/21, від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 13.12.2022 у справі №240/12647/21, від 14.09.2022 у справі №500/1886/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а) Верховний Суд сформулював таку правову позицію:

"(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) звання".

Верховний Суд дійшов висновку, що відмова відповідача у підготовці і наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2021 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини), а не з 01.01.2021, як просив позивач, є протиправною.

Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, відповідно до постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 і на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №300/2984/24, видало довідку №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704. У вказаній довідці Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснено розрахунок посадового окладу та окладу за військове звання з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017. Як наслідок, в довідці також здійснено перерахунок надбавок та додаткових видів грошового забезпечення, які розраховуються з огляду на розмір посадового окладу та окладу за військове звання (а.с.15).

Суд зауважує, що в порівнянні із останнім актуальним розміром грошового забезпечення, з якого здійснено останній перерахунок пенсії в 2022 році (20 801,50 гривень), розмір грошового забезпечення позивача з 01.01.2023 (45 344,25 гривень) істотно збільшився (а.с.15, 48).

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмовило позивачу в перерахунку пенсії на підставі даних довідки №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024 з мотивів того, що, серед іншого, після 01.01.2018 Кабінет Міністрів України не приймав рішень про умови та порядок перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Оцінюючи вказаний аргумент відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024, викладений у листі від 15.11.2024, суд враховує як наведені вище правові висновки Верховного Суду щодо наявності підстав для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023, так і висловлений в рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 підхід щодо того, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.

В подальшому такий підхід до вирішення аналогічного з цим спору застосовано Верховним Судом в постановах від 24.05.2023 у справі №160/19847/21 (адміністративне провадження №К/990/17059/22) і від 22.06.2023 у справі №500/1995/21 (адміністративне провадження №К/990142604/21), в яких сформований правовий висновок про обов`язок органи пенсійного забезпечення врахувати і відповідно здійснити перерахунок пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, в яких посадовий оклад та окладу за військовим (спеціальним) званням визначені шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року відповідно.

В спірних правовідносин, зважаючи на зміст листа відповідача від 15.11.2024 та відзиву на позовну заяву, суд зважає на те, що 17.05.2023 на веб-сторінці "Урядовий портал" (Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України) розміщено повідомлення про прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" від 12.05.2023 за №481 (надалі по тексту також Постанова №481, постанова Уряду України №481).

Даною постановою Уряду України вирішено:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Щодо такого нового правового регулювання спірних правовідносин та можливості застосування до спірних правовідносин коментованої постанови Уряду України №481, суд зважає на наступні аргументи.

По перше, як слідує із офіційного веб-порталу Верховної Ради України коментована Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/481-2023-%D0%BF).

По друге, жодним із положень Постанови №481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів, в тому числі в період з 29.01.2020 дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв`язку із чим повинні зазначатися в останньому.

Так, згідно частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Зважаючи на відсутність приписів в Постанові №481 про її застосування із іншої дати ніж дати набрання чинності у суду, станом на час вирішення спору, відсутні підстави формувати інші висновки, ніж ті, які містяться в усталеній практиці Верховного Суду.

По третє, Урядом України у даній постанові не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1 762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за період з 29.01.2020 (дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18) до 12.05.2023 (дня прийняття Урядом України Постанови №481).

По четверте, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 Постанови №481 Верховний Суд за період з 12.05.2023 по 23.01.2025, як і на день вирішення даного спору, не змінив (не відступив) від своїх попередніх висновків щодо застосування норм права в аналогічних і подібних спірних правовідносинах, що відображено в постановах від 19.09.2023 у справі №280/4664/20, від 22.06.2023 у справі №500/1995/21, від 19.06.2023 у справі №160/14974/21, від 19.06.2023 у справі №380/17402/21, від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 07.06.2023 у справі №340/2148/21 та ухвалах від 09.10.2023 у №400/5115/22, від 22.06.2023 у справі №400/5302/22, від 29.05.2023 у справі №400/4674/22, від 29.05.2023 у справі №400/114/23, 24.05.2023 у справі №160/19847/21, від 22.05.2023 у справі №400/4428/22, від 15.05.2023 по адміністративних справах №420/7224/22, №420/7793/22, №420/7236/22, №420/9301/22, №420/9747/22 і №420/11734/22.

Для суду першої інстанції положення частини 5 статті 242 КАС України є імперативними нормами процесуального закону.

Конкретний суд чи суддя першої інстанції, попри внутрішнє переконання, за для забезпечення єдності судової практики зобов`язаний зважати на приписи частин 5 і 6 статті 13, пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за змістом яких:

- Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, поряд з іншим, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, незважаючи на коментовані висновки, суд зазначає, що в даній справі оцінка правовому регулюванню надається станом на 01.01.2023 день виникнення змін в розмірі грошового забезпечення військовослужбовця, та станом на 01.02.2023 день із якого такий військовослужбовець вправі розраховувати на ймовірний перерахунок пенсії у зв`язку із такою зміною розміру грошового забезпечення.

Такий висновок, як вже відзначено, формується на підставі усталеної практики Верховного Суду.

В той же час, продовжуючи оцінку спірних правовідносин з 20.05.2023, зважаючи на Постанову №481, суд керується такими аргументами і мотивами.

Так, Верховний Суд в постанові від 2 серпня 2022 у справі №440/6017/21 як і в інших постанов в інших справах, виходив із:

- змісту первинної редакції пункту 4 Постанови №704 від 30.08.2017, в якій розмір окремих окладів, як складової грошового забезпечення, визначався із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто, мало місце прив`язка до поняття "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом";

- обставини ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, якою змінено правове регулювання пункту 4 Постанови №704, за змістом якого прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом, зафіксовано на рівні такого розміру, визначеного станом на 1 січня 2018 року;

- правової дії стаття 6 Закону №2017-III, у відповідності до якої прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Втім, із прийняттям 12.05.2023 Урядом України Постанови №481, з 20.05.2023 (дня набрання чинності), повністю змінилося правове регулювання спірних правовідносин.

По перше, Кабінет Міністрів України, приймаючи коментовану постанову дів у відповідності до приписів частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ, у відповідності до яких грошове забезпечення військовослужбовця виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, тобто, саме законом Уряду надано право (повноваження) встановлювати розмір грошового забезпечення.

По друге, Закону №2011-ХІІ не містить жодної норми, яка б зобов`язувала Кабінет міністрів України встановлювати (визначати) розмір чи окремі складові грошового забезпечення із врахуванням прожиткового мінімуму як базового державного соціального стандарту, в тому числі на відповідну календарну дату чи відповідне 1 січня бюджетного року.

По третє, Постановою №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, який викладений у новій редакції, в якому з 20.05.2023 вже не міститься "правова прив`язка" до поняття "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом", а встановлена стала величина "1 762,00 гривень".

Відтак, правове регулювання спірних правовідносин у даній справі з 20.05.2023, з набранням чинності Постанови №481, є повністю відмінним та абсолютно не релевантним до правовідносин і висновків, встановлених і сформованих у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 у справі №440/6017/21 та в багатьох інших, в яких містить посилання на таку постанову.

Зважаючи на такі висновки суду, відсутні правові підстави для нарахування і виплати з 20.05.2023 грошове забезпечення діючому військовослужбовцю чи прирівняного до нього співробітника інших служб (за посадою якого на ім`я позивача видана довідка станом на 01.01.2023), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Така обставина повинна бути врахована Урядом України за для забезпечення організації відповідних владно-управлінських рішень з метою упорядкування і врегулювання правовідносин із перерахунку після 20.05.2023 пенсій військовослужбовців на підставі тих розмірів грошового забезпечення, які фактично нараховуються і виплачуються діючому військовослужбовцю та прирівняних до них в розумінні Постанови №704 осіб.

Відповідач, разом із Пенсійним Фондом України та Міністерством соціальної політики України також як уповноважений орган зобов`язаний вчиняти відповідні дії і приймати належні рішення для запобігання виникнення обставин, коли діючий військовослужбовець чи прирівняний до нього співробітник іншої служби, котрий з 24 лютого 2022 року в умовах неспровокованої військової агресії цілодобово забезпечують захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, здійснюючи рятувальну справу, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, в тому числі окремі із яких зі зброєю в руках захищав незалежність та територіальну цілісність держави Україна власної Батьківщини, який після 20.05.2023 на законних підставах скористається правом на отримання пенсії за правилами Закону №2262-XII, буде мати меншу базу нарахування і обчислення розміру пенсії в порівнянні із тими колишніми військовослужбовцями і прирівняними до них особами, що вийшли на пенсію до 20.05.2023, звільнившись з аналогічної посади, маючи таке ж військове звання і вислугу років.

Такий підхід до забезпечення права на пенсію військовослужбовців і прирівняних до них осіб в залежності від сформованого правового регулювання за рішенням судів є несправедливими і явно не узгоджується із приписами Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 за №5207-VІ.

Повертаючись до фактичних обставин у справі, слід констатувати, що інших підстав для відмови відповідачем в листі від 15.11.2024 щодо неврахування останньої довідки про склад і розмір грошового забезпечення (01.01.2023), не наведено.

Так, Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області не повідомило суд про наявність порушень в частині відомостей, зафіксованих у згаданій вище довідці, встановлених за наслідками перевірки правильності її складення, проведеної на виконання пункту 9 Порядку №45. Також, отримавши спірну довідку, відповідач не звертався до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із будь-якими запереченнями чи зауваженнями, зміст яких би свідчив про невідповідність такої довідки вимогам чинного законодавства. Суд переконаний, що в спірному випадку, в силу вимог пункту 9 Порядку №45, саме Пенсійний фонд України та його головні управління уповноважені перевіряти правильність складення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Суд звертає увагу, що інші заперечення відповідача, які останній визначив у відзиві на позов, не були підставою для відмови в перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної довідки. Зрештою, відповідачем не подано і суду заперечень щодо складових та відповідних вартісних показників грошового забезпечення, викладених у вказаній довідці. Як наслідок, суд самостійно не дає оцінку належності та достовірності відомостей вказаної довідки, оскільки такі обставини (щодо складових грошового забезпечення, їх розміру) не були предметом відмови відповідача в перерахунку пенсії позивача на підставі №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024.

При перерахунку пенсії позивача за його заявою від 06.11.2024 на підставі відомостей довідки №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024, Управління не позбавлене можливості надати їм оцінку.

Отже, застосовуючи наведені вище висновки та підходи Верховного Суду при розгляді цієї категорії адміністративних справ, з огляду на вимоги частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини п`ятої статті 242 КАС України, суд повинен визнати, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за його заявою на підставі відомостей останньої довідки №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024.

За обставин цієї справи підстави для перерахунку пенсії позивача виникли 01.01.2023 у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року. Відповідно до норм частини другої статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

На підставі статей 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення суд обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи норми частини другої статті 51 Закону №2262-XII ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2023 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини) перерахунок та виплату пенсії на підставі відомостей довідки №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання здійснити з 01.02.2023 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, суд керується наступними аргументами.

За приписами частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (в редакції чинній на момент первинного перерахунку пенсії 01.03.2018) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII, здійсненої на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

У даній справі не є спірними обставини із перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розміру грошового забезпечення визначеного станом на 01.01.2023 позивача, визначеного у такій довідці.

Спірним є застосування Управлінням положень частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якими, як вважає відповідач, з 2011 року введено обмеження фактичної виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Так, законами України, якими затверджено державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 і 2024 роки визначено наступні розміри прожиткових мінімумів, встановлені для осіб, які втратили працездатність: з 01.07.2021 1 854,00 гривень, з 01.12.2021 1 934,00 гривень, з 01.01.2022 1 934,00 гривень, з 01.07.2022 2 027,00 гривень, з 01.12.2022 2 093,00 гривень, з 01.01.2023 2 093,00 гривень, з 01.01.2024 2 361,00 гривень.

Отже, обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність ("максимальний розмір пенсії"), розрахунково складає з 01.07.2020 18 540,00 гривень, з 01.12.2021 19 340,00 гривень, з 01.01.2022 19 340,00 гривень, а з 01.07.2022 22 027,00 гривень, з 01.12.2022 20 930,00 гривень, з 01.01.2023 20 930,00 гривень, з 01.01.2024 23 610,00 гривень.

Станом на день виникнення спірних правовідносин (з 01.02.2023) такий розмір становить 20 930,00 гривень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).

В досліджуваному випадку, виходячи із змісту сформованих і заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, недотриманням прав позивача зі сторони відповідача є не нарахування і не виплата з 01.02.2023 пенсії без обмеження її максимальним розміром із грошового забезпечення в розмірі 20 801,50 гривень (а.с.21).

Як свідчать протоколи за пенсійною справою ОСОБА_1 від 01.03.2023, від 21.11.2024, від 13.12.2024, відповідач проводить виплату пенсії:

- із обмеження розміром в сумі 20 930,00 гривень за умови загального нарахування 23 973,90 гривень, обчисленої із грошового забезпечення 20 801,50 гривень, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації за 2022 рік (18 201,31 х 0,140) в сумі 5 025,25 гривень, за 2023 рік (20 749,50 х 0,140) в сумі 1 500,00 гривень, в тому числі збільшення основного розміру пенсії (25%) 3 640,26 гривень, види підвищення або надбавки до пенсії: інвалід війни 3 групи/при виконанні обов`язків в/с інвалід з групи 627,90 гривень, непрацездатна дитина віком до 18 років 1 046,50 гривень (а.с.49);

- із обмеження розміром в сумі 24 348,90 гривень за умови загального нарахування 26 364,21 гривень, обчисленої із грошового забезпечення 20 801,50 гривень, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації за 2022 рік (14 561,05 х 0,140) в сумі 2 038,55 гривень, за 2023 рік (16 599,60 х 0,140) в сумі 1 500,00 гривень, за 2024 рік (18 099,60 х 0,140) в сумі 1 440,73 гривень, в тому види підвищення або надбавки до пенсії: інвалід війни 3 групи/при виконанні обов`язків в/с інвалід з групи 708,30 гривень; інвалід війни при виконані обов`язків - 50,00 гривень; непрацездатна дитина віком до 18 років 1 1801,50 гривень (а.с.21);

- із обмеження розміром в сумі 24 348,90 гривень за умови загального нарахування 26 364,21 гривень, обчисленої із грошового забезпечення 20 801,50 гривень, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації за 2022 рік (14 561,05 х 0,140) в сумі 2 038,55 гривень, за 2023 рік (16 599,60 х 0,140) в сумі 1 500,00 гривень, за 2024 рік (18 099,60 х 0,140) в сумі 1 440,73 гривень, в тому числі види підвищення або надбавки до пенсії: інвалід війни 3 групи/при виконанні обов`язків в/с інвалід з групи 708,30 гривень, інвалід війни при виконані обов`язків - 50,00 гривень, непрацездатна дитина віком до 18 років 1 1801,50 гривень (а.с.52).

Таким чином, судовому захисту і вирішенню позовних вимог підлягає період з 01.02.2023, так як за цей період дійсно мало місце наявність порушеного права ОСОБА_1 в частині виплати йому пенсії в повному розмірі її нарахування.

Звертаючись до правового регулювання спірних правовідносин, на застосування яких наполягає відповідач, безпосередній зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 за №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) свідчить, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згодом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 за №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 21.12.2021 у справі №120/3552/21-а і від 26.01.2022 у справі №569/2950/17.

Що стосується доводів пенсійного органу про те, що останній правомірно здійснює виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону №3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, то суд зазначає таке.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Цим Законом №3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 за №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Водночас положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин (з 01.03.2022) наявна колізія між Законом №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, яка ухвалена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20 і від 18.05.2022 у справі №380/12337/20, від 29.06.2022 у справі №640/19118/18 і від 11.07.2022 у справі №620/613/21.

В контексті спірних правовідносин суд також враховує те, що рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21):

- визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року;

- приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- Верховній Раді України привести нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Таким чином, пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) зобов`язано Верховну Раді України привести нормативне регулювання у певну відповідність, а тому до приведення законодавства у відповідність із Конституцією України та Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 Управління не наділене правом застосовувати висновки щодо того чи є той чи інший пенсіонер тим "хто перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року".

Суд констатує, що ОСОБА_1 не надав докази, зміст яких би засвідчував, що останній відноситься/відносився до категорії осіб "які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року".

Попри вказане, станом на день ухвалення рішення у даній справі (23.01.2025), Верховна Рада України ще не виконала пункт 3 рішення рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21).

Зрештою, спірні приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України 12.10.2022 Рішення №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021.

На час подання позову (09.12.2024) і вирішення даного спору (23.01.2025) визначений Конституційним Судом України строк вже минув.

Досліджуючи позовні вимоги позивача в частині зобов`язання здійснити перерахунок пенсії "здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , без обмеження максимальним розміром, на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 07.10.2024 за №5/вих/4.2/10133 про розмір грошового забезпечення станом на 01.0.12023", суд також дійшов наступних висновків.

Оскаржені дії відповідача, які оформлені листом від 15.11.2024 за №9317-8262/Ш-02/8-0900/24 не містить жодної згадки чи будь-якого заперечення стосовно перерахунку/не перерахунку пенсії із обмеженням виплати пенсії з 01.02.2023 (а.с.18-19).

ГУ ПФ України в Івано-Франківській області констатувало в принципі відсутність законних підстав для перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки.

В розглянутому випадку ще не відбулося виконання рішення суду про перерахунок на підставі довідки за показниками станом на 01.01.2023, а відтак ймовірний загальний розмір перерахованої пенсії, на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №5/вих/4.2/10133, станом на момент розгляду судом даної адміністративної справи, не є спірними.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Згідно із частиною 7 статті 246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Системний аналіз, зазначених норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому.

В той же час, в спірних правовідносинах позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.

При цьому, суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.

Отже, у разі наявності порушення вимог закону рішеннями, діями суб`єкта владних повноважень, зазначене не є достатньою і самостійною підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання таких протиправними є доведеність позивачем порушених його прав цими рішеннями/діями.

Адміністративний позов як і матеріали позовної заяви позбавлені будь-якими аргументами і доказами, які б свідчили про порушення прав позивача внаслідок ймовірного визначення обмеження відповідачем розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, після виконання даного рішення суду із розрахунку від значення грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Відтак, позовна вимога ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок "здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , без обмеження максимальним розміром, на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 07.10.2024 за №5/вих/4.2/10133 про розмір грошового забезпечення станом на 01.0.12023", є передчасною і такою, що задоволенню не підлягає.

Зважаючи на коментовані вище висновки, позов належить задовольнити частково.

Незважаючи на сформовані вище висновки, суд вважає за необхідне звернути увагу учасників справи на те, що статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 за №4059-ІХ (надалі по тексту також Закон №4059-ІХ) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України 03.01.2025 прийнято постанову №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (надалі по тексту також Постанова №1).

Пунктом 1 коментованої постанови Уряду України установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення - до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10, 11, 13, 17, 21 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11, 13, 17, 21 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5, 0,4, 0,3, 0,2 і 0,1 відповідно.

Ця постанова набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 1 січня 2025 року.

Суд звертає увагу, що на дату вирішення по суті позовних вимог Постанова №1 як і стаття 46 Закон №4059-ІХ є чинними, не зміненими, а їх правова дія не обмежена жодним чином.

У зв`язку із введенням в державі воєнного стану та зважаючи на те, що в статті 46 Закон №4059-ІХ обмеження введено в абсолютній більшості осіб, яким призначено пенсії, що не дає підстави для кваліфікації такого тимчасового обмеження за ознаками дискримінації окремих категорій громадян, то у суду відсутні підстави для застосування частин 2 і 3 статті 7 КАС України.

Так як вказані вище нормативні зміни регулювання спірних правовідносини введені в дію, починаючи з 01.01.2025, то відсутні підстави для обмеження максимальним розміром пенсій, призначених за Законом №796-XII, до 31.12.2024 включно.

При вирішенні справи суд також керується частиною 3 статті 3 КАС України, за змістом якої провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Незважаючи на те, що у спірних правовідносинах, на час протиправного обмеження виплати нарахованої пенсії до 31.12.2024, відповідач не керувався і не міг керуватися Постанова №1 як і стаття 46 Закон №4059-ІХ, втім в силу частини 3 статті 3 КАС України суд зобов`язаний врахувати коментовані нормативно-правові акти.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.12.2023 позивач є особою з інвалідністю 3-ої групи і має права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, а отже, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору (а.с.13).

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

Сторонами справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 31.12.2024 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.02.2023 по 31.12.2024 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, нараховану із розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії 20801,50 гривень, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 з урахуванням статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 за №4059-ІХ, постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", зважаючи на раніше проведені виплати.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку його пенсії на підставі довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, за №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі відомостей довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №5/вих/4.2/10133 від 07.10.2024, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018.

Суддя Чуприна О.В.