Рішення № 124639040, 22.01.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 р. Справа № 120/13381/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

08.10.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява адвоката Лісової Н.В., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання протиправним та скасування пункту 1.5 наказу № 146 від 10.09.2024 "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності" в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- зобов`язання відповідача анулювати в службовій картці позивача запис про його притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення дисциплінарного стягнення на підставі наказу № 146 від 10.09.2024 "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності";

- зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за вересень 2024 року в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 10.09.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 146 від 10.09.2024 на ОСОБА_1 було накладене дисциплінарне стягнення "догана" за порушення військової дисципліни. Підставою зазначено рапорт капітана ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що службове розслідування перед накладенням стягнення не проводилось, а зі змісту оспорюваного наказу вбачається, що в його констатуючій частині не зазначено у чому саме полягали неправомірні дії позивача, не вказано про зв`язок правопорушення з виконавчою дисципліною, не конкретизовано вину та/або ступінь вини позивача, не з`ясовано причинний зв`язок між неправомірними діями позивача та подією, яка стала наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Позивач не погоджується з накладеним на нього стягненням, вважає рішення та дії відповідача протиправними, а тому вирішив звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду від 11.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу (його представнику) встановлено 10-денний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків шляхом зазначення відомостей про місцезнаходження суб`єкта владних повноважень-відповідача.

21.10.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій представник позивача повідомляє про місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 . Крім того, до заяви додано виправлену позовну заяву та документи, які підтверджують юридичну адресу відповідача.

Ухвалою суду від 25.10.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

07.11.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани було накладене на позивача з дотриманням приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, який передбачає, що рішення про вид стягнення приймається уповноваженою особою залежно від обставин проступку. Статут не встановлює чіткої послідовності або обов`язкової черговості стягнень, надаючи уповноваженій особі дискреційні повноваження у цьому питанні. Командир військової частини НОМЕР_1 при виданні наказу № 146 від 10.09.2024 діяв законно, у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. Вимога про виплату премії за вересень 2024 року є похідною від основної позовної вимоги про скасування наказу. Оскільки підстав для задоволення основної вимоги немає, похідна вимога також не підлягає задоволенню.

11.11.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, у якій ззазначається, що накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 є неправомірним через відсутність доказів його вини та підтвердження факту вчинення ним дисциплінарного проступку. Представник позивача наголошує на недотриманні відповідачем вимог статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зокрема щодо доведення порушення, обставин і вини військовослужбовця, а також принципу презумпції невинуватості, підтвердженого практикою ЄСПЛ.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого офіцера відділення розвідки штабу бригади. Має військове звання "капітан".

Як зазначається у позовній заяві та не заперечується відповідачем, 07.09.2024 ОСОБА_1 був присутнім на бесіді, яку проводила виконуюча обов`язки заступника командира бригади з психологічної підтримки персоналу ? начальник відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_3 . Розмову вона почала з обвинувачень майора ОСОБА_4 у неналежному виконанні ним обов`язків начальника відділення розвідки. Після цього до ОСОБА_3 звернувся капітан ОСОБА_5 , який посилаючись на статути Збройних Сил України, зробив усне зауваження щодо неприпустимості проводення таких заходів перед підлеглими майора ОСОБА_4 . Відтак капітан ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3 , що на його думку, вона намагається принизити честь та гідність старшого офіцера в очах його підлеглих. Під час описаної ситуації позивач був присутнім, але участі у бесіді не приймав.

10.09.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 146 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення військової дисципліни, з посиланням на рапорт капітана ОСОБА_3 . При цьому службове розслідування не проводилось, що відповідачем також не заперечується.

У констатуючій частині не зазначено, які саме неправомірні дії, вчинені позивачем, зумовили накладення дисциплінарного стягнення, не конкретизовано його вину або ступінь вини, відсутнє посилання на причинний зв`язок між діями позивача та подією, яка стала підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

Щодо розпорядчої частини наказу, то така зводиться виключно до зазначення переліку номерів статей Дисциплінарного статуту Збройних Сил України без наведення обставин, на яких ґрунтуються висновки щодо необхідності застосування дисциплінарного стягнення та без конкретизації вчинених позивачем порушень.

Щодо рапорту капітана ОСОБА_6 , який став підставою для видання спірного наказу, то, як можна побачити зі змісту цього рапорту, він також не містить жодної конкретної інформації про суть допущеного позивачем правопорушення і у ньому лише зазначено прохання до командира військової частини НОМЕР_1 про накладення на капітана ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення "у зв`язку з виявленим фактом порушення виконавчої дисципліни 07.09.2024".

Отже, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" № 551-XIV від 24.03.99, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Згідно з вимогами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України дисциплінарною владою командира корпусу.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 69 Дисциплінарного статуту на вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження у посаді.

Згідно із статтею 72 Дисциплінарного статуту командир корпусу, крім прав, якими наділено командира бригади, дивізії, має право щодо вищих офіцерів робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану.

За нормами статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) також сержантові (старшині).

Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут), який встановлює загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах

Відповідно до статті 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статей 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (стаття 35 Статуту).

Відповідно до статті 36 Статуту командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За правилами статті 37 Статуту військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Таким чином, як слідує з проналізованих нормативних вимог, наказ командира має бути доведений до відома військовослужбовця у зрозумілій формі, а військовослужбовець, у свою чергу, зобов`язаний виконати такий (правомірний) наказ.

Наказом Генерального штабу ЗСУ від 07.04.2017 № 124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України.

Ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угрупувань військ, (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.

Відповідно до пунктів 2.9.1.8, 2.9.1.9 Інструкції текст наказу складається із констатуючої частини та розпорядчої частини. Констатуюча частина має бути короткою. У ній має бути зазначено підставу, обґрунтування та мету видання наказу.

У констатуючій частині наказу про притягнення до дисциплінарної (матеріальної) відповідальності необхідно зазначити конкретних посадових осіб з повним найменуванням їх штатних посад та військових звань, які винні в тому чи іншому порушенні, а також ступінь їх вини.

У розпорядчій частині наказу (директиви, розпорядження): викладаються вимоги, розпорядження, вказівки конкретним підрозділам та посадовим особам.

Окремо визначається форма оприлюднення наказу (директиви, розпорядження) або порядок його доведення (розсилки) (абзаци 1, 5 пункту 2.9.1.10 Інструкції).

Натомість судом встановлено, що оспорюваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 146 від 10.09.2024 не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, при його виданні у констатуючій частині не зазначено у чому саме полягали неправомірні дії позивача, що стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення; не вказано про зв`язок допущеного правопорушення із невиконанням чи неналежним виконання позивачем обов`язків військової служби (якщо це мало місце) чи щодо недотримання ним дисципліни та форми прояву такої неправомірної поведінки; не конкретизовано вини позивача у вчиненому дисциплінарному проступку та причинного зв`язку між неправомірними діями позивача та подією, яка стала наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Водночас розпорядча частина наказу зводиться виключно до цитування зазначених вище положень Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без наведення обставин, на яких ґрунтуються такі висновки, а також без конкретизації допущених позивачем порушень.

Відтак суд констатує, що спірний наказ не відповідає проаналізованим раніше положенням Інструкції та критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплені положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України.

Примітно, що наведені істотні недоліки наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не були вмотовано поясненні відповідачем під час розгляду справи, а відзив на позовну заяву та додані до нього документи (докази) не доводять факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, у тому числі його об`єктивної сторони (фактичного прояву) та наявність підстав для накладення дисциплінарного стягнення.

Суд зазначає, що рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності може бути прийняте лише за умови забезпечення йому усіх відповідних прав і тільки у тому випадку, якщо його вина у вчиненні дисциплінарного проступку (правопорушення) буде встановлена уповноваженою особою (особами) з дотриманням визначеного законодавством порядку, який передбачає надання військовослужбовцю можливості реалізувати вищезазначені права.

Це важливо не лише в цілях забезпечення особі гарантованих їй законом прав, але й з точки зору неухильного дотримання презумпції невинуватості.

В цьому зв`язку суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права, зокрема рішення від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції", в якому ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Утім, як встановлено судом, службове розслідування у даному випадку не проводилося, тоді як відповідач, у свою чергу, не надав належних й допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

У справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року (пункти 70, 71) ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", зазначивши при цьому, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Конституція України (ч. 2 ст. 19) зобов`язує органи державної влади та їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначеним критеріям правомірності не відповідає.

За результатами розгляду справи суд доходить висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося не відповідно до закону та з порушенням установленої процедури. Рапорт від 07.09.2024, зважаючи на його загальний характер, не міг бути самостійною підставою для прийняття рішення про накладення дисципілнарного стягнення, а для перевірки питання про наявність або відсутність у діяннях капітана ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку необхідним було проведення службового розслідування.

Відтак наказ командира військової частини НОМЕР_1 від № 146 від 10.09.2024 "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому дисциплінарного стягнення "догана" визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.05.2020 у справі № 815/3383/17 (про обов`язковість отримання пояснень (скарг, пропозицій) в особи, стосовно якого проводиться службове розслідування), у постанові від 25.07.2018 у справі № 813/1953/17 та у постанові від 07.07.2020 року у справі № 120/915/19-а (в наказі про результати службового розслідування повинно бути зазначено, які саме дії (бездіяльність) військовослужбовця стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності) та у постанові від 25.03.2020 у справі № 825/1000/18 (обставини вчиненого правопорушення повинні бути підтверджені належними доказами).

Відповідно до ст. 106 Дисциплінарного статуту усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

Відтак вимога про анулювання в службовій картці позивача запису про його притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення дисциплінарного стягнення розцінюються судом як похідні від вимоги про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, а тому також підлягають задоволенню задля повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, порушених відповідачем у спірних правовідносинах.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за вересень 2024 року в повному обсязі, то суд зазначає таке.

Виплата премії військовослужбовцям є складовою грошового забезпечення та здійснюється відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі Наказ № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу XVI Наказу № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Абзацом 2 пункту 4 розділу XVI Наказу № 260 передбачено, що при порушенні військової дисципліни військовослужбовцями під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії здійснюється в таких розмірах у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від чотирьох до семи прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що позбавлення військовослужбовців премій/додаткових винагород ставиться у залежність від скоєння ними дисциплінарних правопорушень та/або накладення дисциплінарних стягнень.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що за вересень 2024 року позивачу не було нараховано та виплачено премію у повному обсязі у зв`язку з прийняттям спірного наказу.

Відтак, оскільки позбавлення позивача премії за вказаний період є прямим наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності, але відповідний наказ визнається судом протиправним, позивач має право на отримання невиплаченої йому у вересні 2024 року премії у повному розмірі.

Отже, в цій частині адміністративний позов також слід задовольнити.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити, водночас обравши при цьому правильний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, в цій частині питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративного-господарської діяльності) від 10.09.2024 № 146 "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення "догана".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 анулювати в службовій картці капітана ОСОБА_1 запис про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративного-господарської діяльності) від 10.09.2024 № 146 "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за вересень 2024 року у повному обсязі, без урахування факту його притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративного-господарської діяльності) від 10.09.2024 № 146 "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності".

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Лісова Наталя Вікторівна (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: пров. Коломийський, 17/31-А, 226, м. Київ, 03022);

3) відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Повне судове рішення складено 22.01.2025.

Суддя Сало Павло Ігорович