Рішення № 124635553, 23.01.2025, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 587/4426/24

Номер провадження 2/573/45/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.

з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Білопіллі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23грудня 2024року доБілопільського районногосуду запідсудністю зСумського районногосуду Сумськоїобласті надійшовпозов ТОВ«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 ,що мотивованийтим,що 21 травня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» і відповідачем укладено кредитний договір №15.05.2024-100001631, на підставі якого останній отримав кредит у сумі 7000грн на заявлений строк 98днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі, визначеному договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 21280 грн. Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму боргу та судові витрати.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 26 грудня 2024 року відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 29).

У судове засідання представник позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» Мохир Я.В. не з`явився, разом з поданням позовної заяви подав клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а. с. 4).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило(а. с. 32).

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі доказами.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 21 травня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» і ОСОБА_1 у режимі онлайн через сайт https://sgroshi.com.ua/ua укладено кредитний договір № 15.05.2024-100001631 від 21 травня 2024 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7000 грн на строк 98 днів з дати надання та датою повернення до 26 серпня 2024 року, сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою (1,5%) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,13% = (7776,35/7000)/98х100%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 7% від суми кредиту та дорівнює 490 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (а. с. 8-13).

21 травня 2024 року ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» перерахувало на банківську картку ОСОБА_1 7000 грн за кредитним договором № 15.05.2024-100001631 (а. с. 17).

ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконував належним чином умови договору, у зв`язку з чим станом на 26 серпня 2024 року у нього утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 21280 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість по кредиту та 10290 грн - заборгованість по відсотках, 490 грн комісія; 3500 грн неустойка (а. с. 14 зв).

Отже, факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.

За правилами статей 525, 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту та відсотками за кредитним договором №15.05.2024-100001631від 21травня 2024року в сумі 17290 грн.

Разом з цим, відповідно доЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також,Верховний Суд у своїй постанові від31.01.2024 року№183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 3500 грн за невиконання грошового зобов`язання за період з 21 травня по 26 серпня 2024 року є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення комісії суд зазначає таке.

У договорі сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 7% від суми кредиту та становить 490 грн, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49(далі - Правила про споживчий кредит) банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,- щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (зокрема за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Тобто, стягненню з ОСОБА_1 також підлягає комісія за надання кредиту у сумі 490 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користть позивача становить 17780 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути 2023,92 грн понесених та документально підтверджених судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032,м.Київ,вул.Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )про стягненнязаборгованості закредитним договорому сумі17780грнзадовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»заборгованість за кредитним договором № 15.05.2024-100001631 від 21 травня 2024 в сумі 17780 (сімнадцятьтисяч сімсотвісімдесят)гривень 00копійок та2023 (дві тисячі двадцять три) гривні 92 копійки судових витрат.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у задоволенні позовних вимог частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 3500 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя