Рішення № 124631088, 23.01.2025, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/2512/24

Провадження № 2-а/288/3/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

за участю секретаря судових засідань- Плетенецької Т.Ю.,

представника позивача - Васечко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі Відповідач) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в якому вказує, що оскаржуваною постановою серії ЕНА № 3509708 від 19 листопада 2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини шостої статті 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700.00 гривень.

Зі змісту постанови вбачається, що 19 листопада 2024 року о 15.50 годині ОСОБА_1 в м.Києві по просп.Степана Бандери,15 А, керуючи автомобілем Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку на паркомісці для водіїв з інвалідністю, позначеному д.р.1.35, чим порушив п.34 ПДР України.

Позивач вважає, що постанова є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню з тих підстав, що співробітник поліції не відреагував на заперечення Позивача із складання постанови та необґрунтованим притягненням його до адміністративної відповідальності. Поліцейським не було дотримано порядку розгляду справи, а його клопотання про розгляд справи у відділенні поліції, в тому числі, для можливості скористатися правовою допомогою було проігноровано. Позивач вказував, що розмітка на місці зупинки транспортного засобу не відповідає вимогам ПДР України та ДСТУ, а будь-які дорожні знаки, які б позначали відповідне місце для паркування транспортних засобів для осіб з інвалідністю, також залишилося поза увагою. Також, Позивач зазначав про необхідність викликати на місце події власника торгівельного центру та паркування для надання пояснень, чому начебто місце зупинки транспортних засобів помічене розміткою, яка не відповідає вимогам ПДР, що також було проігноровано, а свідка вказаних подій не внесено до постанови. Таким чином, поліцейський формально поставився до виконання своїх обов`язків та виніс оскаржувану постанову не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, про які вказував Позивач, не вивчивши фактичні обставини справи, не відібравши пояснень у нього, а також не залучивши та не відібравши пояснень у свідка, притягнула Позивача до відповідальності, зазначивши в постанові про факт зупинки автомобіля на місці для паркування осіб з інвалідністю.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 3509708 від 19 листопада 2024 року та справу провадженням закрити.

Ухвалою судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження, з повідомлення (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

08 січня 2025 року надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказує, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 19 листопада 2024 року під час здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху в складі екіпажу РУБІН 507 ( ОСОБА_2 , Сівка І.Ю.) за адресою: просп.Степана Бандери,15А, м.Київ, було помічено транспортний засіб NISSAN QASHQAI номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив зупинку на паркомісці для водіїв з інвалідністю, позначеною дорожньою розміткою 1.35, що є порушенням вимог п.34 ПДР і вбачається з відеозапису. Інспектором, за сукупними проявами суб`єктивного складу, що визначені частиною шостою статті 122 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, оцінивши докази, що свідчать про вчинення Позивачем правопорушення, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, було розглянуто справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої виніс постанову. Таким чином, водій умисно здійснив зупинку з недодержанням вимог дорожніх знаків, а тому поліцейський, встановивши наявність порушення та винність особи, притягнула його до адміністративної відповідальності. При цьому Позивачу не здійснювались перешкоди у реалізації його права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позову. /а.с.51-58/

22 січня 2025 року від представника Позивача надійшла відповідь на відзив у якій він вказує, що з наданих Відповідачем доказів не вбачається, що Позивач здійснив зупинку на розмітці 1.35, натомість зафіксовано зупинку транспортного засобу на розмітці, яка не передбачена нормами ПДР України, а тому відсутні підстави для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. /а.с.63-73/

Суд, вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19 листопада 2024 року поліцейським 1 взводу, 2 роти, 4 батальйону, полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенантом поліції Громовою Дариною Вікторівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3509708 з тих підстав, що 18 листопада 2024 року о 15.50 годині ОСОБА_1 в місті Києві по проспекту Степана Бандери,15 А, керуючи автомобілем Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку на паркомісці для водіїв з інвалідністю, позначеною д.р.1.35, чим порушено п.34 ПДР України порушення вимог розмітки та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700.00 гривень. /а.с.9, 50/

Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви фотознімки з місця паркування, з яких вбачається розташування транспортного засобу Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_1 на паркувальному місці, позначеному дорожньою розміткою для паркування транспортного засобу осіб з інвалідністю. /а.с.10-14/

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В п.1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Згідно п.2.8 ПДР України, водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніх знаків 3.1, 3.2, 3.35, 3.36, 3.37, 3.38, а також знаку 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 .

Пунктом 2.9 ПДР України визначено, що водієві забороняється: - е) користуватися розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю» за відсутності у водія чи пасажира документів, що підтверджують інвалідність (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Також, пунктом 5.2 (ґ) ПДР України встановлено, що у разі зупинки чи стоянки транспортних засобів на їх вимогу в місцях, де дозволено зупинку, стоянку чи паркування лише водіям, які перевозять пасажирів з інвалідністю, на вимогу поліцейського пред`явити документи, що підтверджують інвалідність (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Згідно п.7.17 ПДР України, дорожній знак 7.17 «Особи з інвалідністю» визначає, що дія знаку 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», відповідно до вимог ПДР. Табличка розміщується безпосередньо під знаками, з якими вона застосовується.

Відповідно до п.30.3 ПДР України, на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: ґ) «Водій з інвалідністю» - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

Пунктом 8.1 ПДР України визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює /п.8.5 ПДР України/; - горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил /п.8.5.1 ПДР України/.

Згідно пункту 15.1 ПДР України, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі; - стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка /п.15.10 ПДР України/; - у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил (ввімкнути аварійну світлову сигналізацію (п. 9.9), разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними (п. 9.10) /п.15.14 ПДР України/.

Дорожня розмітка 1.35 позначає місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

Частиною шостою статті 122 КУпАП визначено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За вимогами статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду. Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.

Під час розгляду справи, Позивач належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього документів, які б підтверджували його статус особи з інвалідністю або водія, який перевозить особу з інвалідністю, суду не надав.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У зв`язку з цим, посадова особа зобов`язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність та інше.

Здійснюючи розширений аналіз частини четвертої статті 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов`язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в статті 251 КУпАП.

Так, за приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 КУпАП, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (стаття 73 КАС України). Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

Суд враховує, що Законом України «Про Національну поліцію» надано право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення, але наголошує, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 73 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Позивач, як на підставу цього адміністративного позову, посилається на те, що дорожня розмітка на якій був розташований його автомобіль не відповідає нормам ДСТУ, так як його нанесено на суміжні паркувальні місця.

З долучених до матеріалів справи відеозаписів № 473794 та № 230829 вбачається, що транспортний засіб Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_1 розташований на паркувальному місці, позначеному дорожньою розміткою 1.35, яка позначає місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, при цьому Позивачем під час розгляду справи не надано доказів того, що він являється особою з інвалідністю або перевозить осіб з інвалідністю.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт вчинення Позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною шостою статті 122 КУпАП.

Позивач в поданому позові зазначає, що поліцейським було позбавлено його можливості скористатися правовою допомогою, однак вказані доводи спростовуються відеозаписами з камер поліцейських, згідно яких поліцейський не перешкоджав Позивачу в ході розгляду справи, реалізувати своє право на отримання правової допомоги на місці розгляду справи.

Крім того, Позивач зазначає, що справу про притягнення його до адміністративної відповідальності було розглянуто на місці вчинення адміністративного правопорушення, при цьому його клопотання про розгляд справи у відділенні поліції було проігноровано, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною шостою статті 122 КУпАП.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами статті 276 КУпАП.

Інші обставини та доводи на які посилається Позивач, не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та правомірності притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, таким чином відсутні підстави для її скасування, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Не підлягають до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати в зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 122, 245, 251, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90,139, 195, 205, 229, 241-246,250,251,255,257, 268, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення (скорочене рішення) суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук