Рішення № 124629632, 15.01.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025м. ХарківСправа № 922/393/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, 61038, м. Харків, вул. маршала Батицького, буд. 23 до 1. Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16 3. Фізичної особи - підприємця Білоус Віталія Володимировича, АДРЕСА_1 , 4. Фізичної особи Мехтієвої Тетяни Миколаївни про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майназа участю представників сторін:

прокурора (позивача): Ткаченко К.О.;

відповідача 1: Марченко М.С.;

відповідача 2: Марченко М.С.;

відповідача 3: не з`явився;

відповідача 4: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1. Харківської міської ради, відповідача 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідача 3. Фізичної особи - підприємця Білоус Віталія Володимировича, відповідача 4. Фізичної особи ОСОБА_1 про:

- визнання незаконним та скасування пункту 11 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16;

- визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових будівель від 01.03.2017 року № 5457-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 367;

- витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2, 470-10, І, загальною площею 40 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. "А-9" за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 59. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 07.02.2022 року позовну заяву Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (вх. № 393/22 від 02.02.2022 року) залишено без руху. Встановлено Керівнику Салтівської окружної прокуратури м. Харкова строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

16.02.2022 року від прокурора через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 3732) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "10" березня 2022 р. О(б) 11:30 год.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, ухвалою суду від 09.06.2022 року призначено підготовче засідання у справі на "12" липня 2022 р. о(б) 09:50 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

12.07.2022 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.. № 6498/22) про доручення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.07.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до "06" вересня 2022 р. о(б) 09:15 год.

29.07.2022 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7407/22).

29.07.2022 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 7414/22) про залишення позовної заяви без розгляду.

29.07.2022 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 7415/22) про зупинення провадження у справі.

01.08.2022 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7452/22).

01.08.2022 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 7457/22) про застосування строків позовної давності.

17.08.2022 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 8417) за заяву відповідача 2 про зупинення провадження у справі.

17.08.2022 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 8430) за заяву відповідача 2 щодо застосування строку позовної давності.

17.08.2022 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 8431) за заяву відповідача 2 щодо залишення позову без розгляду.

17.08.2022 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 8432.

Ухвалою суду від 06.09.2022 року призначено підготовче засідання у справі на "21" вересня 2022 року о(б) 09:15 год.

Ухвалою суду від 21.09.2022 року призначено підготовче засідання у справі на "02" листопада 2022 року о(б) 10:00 год.

Ухвалою суду від 02.11.2022 року відмовлено у клопотанні (вх. № 7414 від 29.07.2022 року) про залишення позову без розгляду. Задоволено заяву (вх. № 7415 від 29.07.2022 року) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження по справі № 922/393/22 до закінчення розгляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18. Зобов`язано учасників справи повідомити Господарський суд про результати розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

16.01.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшло повідомлення (вх. № 1322/24) щодо розгляду справи № 925/1133/18.

Ухвалою суду від 07.11.2024 року провадження у справі № 922/393/22 поновлено. Продовжено строк підготовчого засідання у справі на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та здійснити розгляд справи впродовж розумного строку. Призначено підготовче засідання у справі на 13 листопада 2024 року о 13:45 год.

13.11.2024 року від відповідача 3 через канцелярію суду надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи (вх. № 28624/24).

13.11.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.. № 28626/24) про доручення копії посвідчення.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання представника відповідача 3 про ознайомлення із матеріалами справи. Ухвалою суду від 13.11.2024 року яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 20 листопада 2024 року о(б) 11:40 год.

20.11.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.. № 29228/24) про доручення копії посвідчення.

Ухвалою суду від 20.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, у зв`язку із оголошенням у м. Харкові повітряної тривоги, судом для забезпечення присутнього у підготовчому засідання прокурора безпечним місцем у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 27 листопада 2024 року о(б) 11:45 год.

Ухвалою суду від 27.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі. Призначено справу до розгляду по суті на 18 грудня 2024 року о(б) 11:45 год.

18.12.2024 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 31822/24) про доручення документів у підтвердження повноважень представника.

Ухвалою суду від 18.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 15 січня 2025 року о(б) 12:00 год.

Уповноважений представник відповідача 4 у призначене судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засідання з розгляду справи по суті прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд, позов задовольнити.

Присутній у судовому засідання з розгляду справи по суті уповноважений представник відповідача 1 та відповідача 2 проти задоволення позову заперечував із підстав викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву.

Присутній у судовому засідання з розгляду справи по суті уповноважений представник відповідача 3 надав усні заперечення проти позову, та просив суд, відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 15.01.2025 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення від 15.01.2025 року.

Ухвалою суду від 23.01.2025 року виправлено описку у вступній та резолютивній частині рішення суду від 15.01.2025 року, а саме шляхом доповнення резолютивної частини рішення суду абзацом 9 наступного змісту "В іншій частині позовних вимог - відмовити.".

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор, Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України. Відомості в ЄРДР внесені за фактом службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.

В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 06.02.2019 року (справа № 639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59. Зазначено справа вилучена в повному обсязі, вона прошита та пронумерована.

Під час вивчення вказаної справи було встановлено, що на підставі договору оренди № 5374 від 02.04.2014 року укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач 2) та Фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідач 3) (в редакції відповідно до додаткової угоди № 1 від 22.05.2014 року) у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2,470-10, І, загальною площею 40 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. «А-9» за адресою: місто Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59.

Відповідно до пункту 3.1. договору, вартість об`єкту оренди складала 68600,00 грн.

Згідно пункту 4.8. договору, орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію отриманого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціальними проектами організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Пунктом 5.3. договору визначено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.

Відповідно до пункту 10.1 вказаного договору оренди, строк його дії до 02.03.2017 року.

За твердженнями прокурора, у подальшому фізична особа-підприємець Білоус В.В. (відповідач 3) звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідача 2) з листом від 30.06.2016 року (вх. № 10537 від 30.06.2016 року), у якому просила дозволити приватизацію вказаних приміщень шляхом викупу.

Також, прокурор зазначає, що фізичною особою - підприємцем Білоус В.В. (відповідачем 3) до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

Проте, на підставі вказаного звернення Харківською міською радою (відповідачем 1) було прийнято рішення, а саме на 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16, та відповідно до пункту 11 додатку 1 до рішення, міська рада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу. Вказане рішення Харківської міської ради (відповідача 1) щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним з наступних підстав. Так, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 року, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року № 565/11.

Проте, відповідно до пункту 1.1. Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (млу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності. Згідно з п.п 1.2, 2.2. Програми, у ній визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна Харківської міської територіальної громади на 2012-2016 роки, а також її принцип. При цьому, метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету. До пріоритетів проведення приватизації у 2012-2016 роках належить досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми. До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір приватизації об`єкта.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.23. Продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова здійснюється способами, що визначається законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів. Продаж об`єктів комунальної власності на конкурентних засадах здійснюється відповідно до розділу IV Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

При цьому, як зазначає прокурор, фізична особа - підприємець Білоус В.В. (відповідач 3) 25.11.2016 року звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідача 2) з листом (вх. № 21425) у якому просив, призначити для проведення незалежної оцінки ПФ «Агенство Схід».

В подальшому Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідача 2) звернулось з листом (вих.. № 20135 від 29.11.2016 року) до ПФ «Агенство Схід» щодо проведення оцінки нежитлових приміщень загальною площею 40,0 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59 з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

На підставі вищевказаного листа, 30.11.2016 року ПФ «Агенство Схід» було складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, який затверджений Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідача 2) 28.12.2016 року, та відповідно до звіту, вартість об`єкта оцінки нежитлових приміщень загальною площею 40,0 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59 становить 126500,00 грн. Дата оцінки 30.11.2016 року.

При цьому, за твердженнями прокурора, у вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, у тому числі невід`ємні поліпшення.

У подальшому 01.03.2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідачем 2) та фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідачем 3) було укладено договір купівлі - продажу нежитлових будівель № 5457-В-С.

Відповідно до умов договору, фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідачем 3) приватизував вказані нежитлові приміщення за 126500,00 грн. без ПДВ. Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Nє34722571 від 11.04.2017 року зареєстровано право власності за Білоус Віталієм Володимировичем на нежитлові приміщення 1-го поверху Nє470-2, 470-10, І, загальною площею 40 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. «А-9» за адресою: м. Харків, вулиця Гвардійців - Широнінців, 59.

Проте, на переконання прокурора, фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідачем 3) жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту оренди нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 02.04.2014 року по 30.06.2016 року (по день подачі заяви до міськради для викупу) не здійснив. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі продажу, заяві фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідачем 3) з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення також відсутні.

Фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідачем 3) до органу приватизації не надано документів передбачених пунктом 2.2. порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації.

Вищевказане на думку прокурора свідчить про те, що Харківською міською радою (відповідачем 1) незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто, відповідне рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі продажу суперечить вимогам законодавства та можу бути визнаний недійсним.

Також, прокурор зазначає, що у подальшому право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2, 470-10, І, загальною площею 40,0 кв.м. розташовані у житловому будинку літ. «А-9» за адресою: м. Харків, вул.. Гвардійців - Широнінців, 59 на підставі договору купівлі продажу № 115 від 02.02.2021 року перейшло до фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача 4) за якою право власності зареєстровано на теперішній час.

При цьому, прокурор із посилання на статтю 387 Цивільного кодексу України, зазначає, що власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави. Правомочності щодо володіня, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада (відповідач 1). Харківська міська територіальна громада, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді (відповідачу 1) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах визначених повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. З вищевикладеного за твердженнями прокурора слідує, що Харківською міською радою (відповідачем 1) здійснено розпорядженням майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, що не можна оцінювати як вираження волі територіальної громади.

У зв`язку із чим, нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2, 470-10, І, загальною площею 40,0 кв.м. розташовані у житловому будинку літ. «А-9» за адресою: м. Харків, вул.. Гвардійців - Широнінців, 59 підлягають поверненню Харківській територіальній громаді.

Вищевказані обставини стали причиною звернення прокурора із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до статті 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" (далі-Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

Заявляючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 11 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16, прокурором зокрема зазначено, що фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідачем 3) жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту оренди нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 02.04.2014 року по 30.06.2016 року (по день подачі заяви до міськради для викупу) не здійснив. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі продажу, заяві фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідачем 3) з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення також відсутні. Також, прокурор зазначає, що Фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідачем 3) до органу приватизації не надано документів передбачених пунктом 2.2. порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації. Вищевказане на думку прокурора свідчить про те, що Харківською міською радою (відповідачем 1) незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто, відповідне рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Згідно з частиною 2 статті 345 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону України "Про приватизацію державного майна", інших законів з питань приватизації та здійснюється органами місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування України територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16 прийнято на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 року, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року № 565/11.

Проте, відповідно до пункту 1.1. Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (млу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Згідно з пунктами 1.2, 2.2. Програми, у ній визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна Харківської міської територіальної громади на 2012-2016 роки, а також її принцип.

Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету.

До пріоритетів проведення приватизації у 2012-2016 роках належить досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми. До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір приватизації об`єкта.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.23. Продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова здійснюється способами, що визначається законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів. Продаж об`єктів комунальної власності на конкурентних засадах здійснюється відповідно до розділу IV Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Згідно з частиною 1 статті 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна, з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - єдині майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб`єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу господарського товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно державних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном; майно державних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств.

Частиною 2 статті 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Згідно з частиною 2 статті 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна, викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно доЗакону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей:

у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України, на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 року № 439 (далі - Порядок № 439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 8.2 Порядку № 439, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891 (далі - Методика № 1891).

Згідно з абзацом 6 пункту 73 Методики № 1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення), порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 року № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).

Пункт 2.2 Порядку № 377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада (відповідач 1) має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради (відповідач 2), має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.

При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме: в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 922/1969/19, а також від 07.07.2020 року у справі № 922/2932/19.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) була передбачена єдина підстава для викупу орендарем майна - якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна (стаття 18-2).

Як свідчать матеріали справи, фізичною особою-підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем (відповідачем 3) жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснено, докази у підтвердження матеріали справи також не містять.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи звіту про оцінку майна від 30.11.2016 року відсутні відомості про здійснення орендарем будь-яких поліпшень щодо орендованого майна. При цьому, у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, а також в матеріалах справи, будь-які відомості про поліпшення спірного майна відсутні.

Також, відсутні докази надання відповідачем 3 до органу приватизації документів, що передбачені Порядком оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час її оренди, під час приватизації.

З вищевикладеного слідує, що відповідачем 3 до органу приватизації не було подано документів, що містили б інформацію стосовно невід`ємних поліпшень, здійснених за час оренди, у зв`язку із чим, не підтверджено підстав для застосування виключного випадку продажу комунального майна шляхом викупу орендарем об`єкту із відповідними поліпшеннями.

У зв`язку із чим, висловлені відповідачами 1, 2 у наданих до суду відзивах на позовну заяву заперечення проти задоволення позову прокурора не спростовують відсутності фактів здійснення орендарем будь-яких поліпшень орендованого майна, тим більше відсутності здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшень орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна. Факт відсутності такого поліпшення відповідачами 1, 2 у наданих до суду документах не спростовується.

Також, суд не приймає посилання відповідача 1 у відзиві на позовну заяву від 01.08.2022 року за вх. № 7452 на науково-консультативний висновок Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України №157 від 12.10.2020 року щодо окремих питань приватизації комунального майна, оскільки відповідно до вимог статті 109 Господарського процесуального кодексу України науково-консультативний висновок не є обов`язковим для суду, має допоміжний характер і не є обов`язковим для суду.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем 1 - Харківською міською радою було обрано незаконний спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу відповідачем 3 (орендарем).

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 року у справі №916/2130/15.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, суд приймає до уваги, що Верховний суд неодноразово звертав увагу, що оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15.10.2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 року у справі № 911/3680/17.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.10.2016 року Харківською міською радою 9 сесії 7 скликання було прийнято рішення "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 412/16.

Додатком 1 до рішення 9 сесії Харківської міської рази 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 412/16 Перелік об`єктів, які підлягають приватизації (відчуження) шляхом викупу нежитлові приміщення 1-го поверху в житловому будинку вул. Гвардійців Широнінців, буд. 59, літ. «А-9» загальною площею 40 кв.м. ФОП Білоус В.В,

01.03.2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем було укладено договір купівлі - продажу нежитлових будівель № 5457-В-С, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 367.

Відповідно до умов договору, фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем набуто у власність шляхом викупу нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2, 470-10, І в житловому будинку літ. «А-9» загальною площею 40 кв.м. розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Гвардійців Широнінців, буд. 59.

З вищевикладеного слідує, що прийняте 26.10.2016 року Харківською міською радою 9 сесії 7 скликання рішення "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 412/16 вже було реалізоване і вичерпало свою дію 01.03.2017 року внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу та переходу до покупця права власності на спірні нежитлові приміщення, у зв`язку із чим, за висновком суду, така позовна вимога не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова і не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що на час звернення прокурора з позовом до суду про визнання незаконним та скасування пункту 11 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16 вже був реалізований та вичерпав свою дію його виконанням, а саме шляхом укладення 01.03.2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем договору купівлі - продажу нежитлових будівель № 5457-В-С, визнання незаконним і скасування такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування (Харківської міської ради - відповідача 1) є актами одноразового застосування, та вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, що виключає задоволення позовних вимог у цій частині.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування пункту 11 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16.

При цьому, як було встановлено судом вище, що Харківська міська рада (відповідач 1) незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а відповідне рішення міської ради є незаконним, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним.

При цьому, з практики Верховного суду слідує, що оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути пред`явлена як стороною правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Оскільки договір № 5457-В-С купівлі - продажу нежитлових будівель від 01.03.2017 року, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем укладений на виконання рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16, яке прийнято з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить вимогам статей 1, 29 Закону України Про приватизацію державного майна, статей 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), що, в свою чергу, свідчить по його недійсність.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договір купівлі - продажу нежитлових будівель від 01.03.2017 року № 5457-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 367 209 є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2, 470-10, І, загальною площею 40 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. "А-9" за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 59, суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог у цій частині, прокурор зокрема зазначає, що в подальшому право власності на нежитлові приміщення 10го поверху № 470-2, 470-10, І, загальною площею 40 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. «А-9» за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі продажу № 115 від 02.02.2021 року перейшло до фізичної особи ОСОБА_2 (відповідача 4), за якою право власності зареєстровано на теперішній час.

У зв`язку із чим. прокурор із посилання на статтю 387 Цивільного кодексу України зазначає, що власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи. Яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Також, прокурор зазначає, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна відчуження за першим договором у ланцюгу договорів. При цьому, Харківська міська територіальна громада, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді (відповідачу 1) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, за твердженнями прокурора, здійснення Харківською міською радою (відповідачем 1) розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

У зв`язку із чим, нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2, 470-10, І, загальною площею 40 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. "А-9" за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 59 підлягають поверненню Харківській міській територіальній громаді.

Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України, якщо річ наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її, то така річ є визначеною індивідуальними ознаками.

Об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову (постанова КЦС у складі ВС від 14.02.2018 року у справі № 477/221/16-ц).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувана за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Враховуючи викладене, а також те, що спірне майно вибуло поза волею власника - Харківської міської територіальної громади, воно підлягає витребуванню у фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача 4) в комунальну власність Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

Разом з цим, вирішуючи спори щодо витребування майна, суд не може залишити без уваги той факт, що власниками спірного майна/його частки були/є певні особи, і що без вирішення питання щодо скасування державної реєстрації права власності попередніх власників виконати таке судове рішення буде неможливо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року №820/3534/17).

Крім того, з практики Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема (і у тих самих) рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 року зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

У даному випадку вбачається недотримання відповідачем 1 та відповідачем 2 процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства.

Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує суспільний та публічний інтерес, ґрунтується на розумних підставах.

При цьому відповідна особа не несе індивідуальний і надмірний тягар, оскільки визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.

Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки як було встановлено вище, обраний органом місцевого самоврядування спосіб приватизації є незаконним та фактично свідчить про не проведення конкурсного продажу об`єктів нерухомості, що виключає у тому числі можливість отримання за об`єкт приватизації більшої ринкової вартості.

Така ситуація з не проведенням конкурсного продажу об`єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема статті 1 Закону України Про приватизацію державного майна та Програмі, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2, 470-10, І, загальною площею 40 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. "А-9" за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 59.

Разом з тим, Харківською міською радою (відповідачем 1) було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (вх. № 7457 від 01.08.2022 року).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на те, що прокуратурі про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради 9 сесії 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16 та про існування спірного договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 01.03.2017 року № 5457-В-С стало відомо під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002, після витребування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 року (справа № 639/687/19) вищевказаних матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

З вищевикладеного слідує, що у даному випадку загальна позовна давність тривалістю у три роки почала перебіг саме з 06.02.2019 року (з дня постановлення ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова про вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо спірних нежитлових приміщень), і спливає, відповідно, 06.02.2022 року, тоді як позовні вимоги заявлені прокурор до Господарського суду Харківської області 02.02.2022 року про що свідчить штемпель канцелярії суду, тобто в межах строку позовної давності.

Відтак, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №362/44/17, відповідно до яких обчислення позовної давності з дня, коли про порушення та про порушника міг довідатися прокурор, здійснюється у випадках (коли прокурор виступає самостійним позивачем), якщо відсутній орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження захисту відповідних інтересів, приписи статті 261 Цивільного кодексу України, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.

У зв`язку із чим, клопотання Харківської міської ради (відповідачем 1) про застосування строків позовної давності (вх. № 7457 від 01.08.2022 року) не підлягає до задоволення.

Крім того, частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні від 10.11.2005 року Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов`язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з`являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз`яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно вимог частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Враховуючи вищевикладене, викладені доводи відповідачів та їх відображення у судовому рішенні, суд дійшов висновку, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині:

- визнання недійсним договір купівлі - продажу нежитлових будівель від 01.03.2017 року № 5457-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 367;

- витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2, 470-10, І, загальною площею 40 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_2 .

В частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 11 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року № 412/16 відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим, до стягнення підлягає судовий збір з відповідача 1 у розмірі 1240,50 грн., з відповідача 2 у розмірі 1240,50 грн., з відповідача 3 у розмірі 1240,50 грн., та з відповідача 4 у розмірі 1240,50 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових будівель від 01.03.2017 року № 5457-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412) та фізичною особою - підприємцем Білоус Віталієм Володимировичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 367.

Витребувати у Мехтієвої Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 1-го поверху № 470-2, 470-10, І, загальною площею 40 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. "А-9" за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 59.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 1240,50 грн.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 1240,50 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Білоус Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 1240,50 грн.

Стягнути з Фізичної особи Мехтієвої Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 1240,50 грн.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

прокурор: Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м. Харків, вул. маршала Батицького, буд. 23);

відповідач 1: Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, ЄДРПОУ 04059243);

відповідач 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412);

відповідач 3: Фізична особа - підприємець Білоус Віталій Володимирович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач 4: Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено "23" січня 2025 р.

СуддяО.О. Ємельянова