Рішення № 124629166, 16.01.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Справа № 915/1095/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

розглянувши без виклику сторін

справу №915/1095/23

за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз",

вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003;

05410263@mail.gov.ua;

до фізичної особи - підприємця Нікітіної Галини Миколаївни,

АДРЕСА_1 ,

про: стягнення грошових коштів у сумі 14609,95 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерном товариством "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі ? АТ "ОГС "Миколаївгаз") пред`явлено позов про стягнення з фізичної особи - підприємця Нікітіної Галини Миколаївни (далі-підприємець Нікітіна) грошових коштів у загальній сумі 14609,95 грн., із яких: 10735 грн. 26 коп. ? основний борг; 1966 грн. 26 коп. - пеня; 314 грн. 86 коп. ? 3 % річних; 1593 грн. 57 коп. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між ними договором розподілу природного газу від 01.01.2016, укладеного шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 01.01.2016 №094266DDBSAP016, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу у період грудень 2021 року - квітень 2023 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку АТ "ОГС "Миколаївгаз" нараховано пеню, в порядку п. 8.2 договору, а також здійснені нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 17.07.2023 (суддя ОСОБА_1.) відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

За результатом повторного автоматизованого розподілу даної справи, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 № 73 у зв`язку зі звільненням у відставку з посади судді ОСОБА_1 , головуючим суддею в даній справі призначено Коваля С.М.

Ухвалою суду від 20.06.2024 (суддя Коваль С.М.) прийнято справу №915/1095/23 до провадження. Цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи № 915/1095/23 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою про прийняття до провадження у справі від 20.06.2024, направлене на адресу відповідача та було повернуто відділенням поштового зв`язку до суду із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), який набрав чинності 27.11.2015, згідно умов якого суб?єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу (п. 1 гл. 1 р. VI Кодексу ГРС).

Між сторонами укладений договір розподілу природного газу з не побутовим споживачем, шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 №094266DDBSAP016 (далі - договір).

Умовами договору передбачено, що АТ "ОГС "Миколаївгаз", як оператор газорозподільної мережі (далі - оператор ГРМ), зобов?язується надати Малишевій (споживачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором (п. 2.1 договору).

Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРС. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов?язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об?єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу(п. 6.2 договору).

Величина річної замовленої потужності об?єкта (об?єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об??єкта (об?єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3 договору).

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8 Договору).

Постановою НКРЕКП від 30.12.2020 № 2777 для позивача на період з 01.01.2021 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - в розмірі 1,95 грн. за 1 м3 (без урахування ПДВ).

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2762 для позивача на період з 01.01.2022 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,99 грн за 1 м.куб на місяць (без урахування ПДВ).

На виконання умов договору АТ "ОГС "Миколаївгаз" протягом грудня 2021 -квітня 2023 року надано послуги підприємцю Нікітіній з розподілу природного газу на загальну суму 10735 грн. 26 коп., що підтверджується засвідченими належним чином позивачем актами надання послуг, а саме:

- №МКП81031957 від 31.12.2021 на суму 731,81 грн. з ПДВ;

- №МКП82001859 від 31.01.2022 на суму 812,78 грн. з ПДВ,

- №МКП82005393 від 28.02.2022 на суму 812,81 грн. з ПДВ,

- №МКП82007464 від 31.03.2022 на суму 812,78 грн. з ПДВ,

- №МКП82010228 від 30.04.2022 на суму 812,78 грн. з ПДВ,

- №МКП82012198 від 31.05.2022 на суму 812,81 грн. з ПДВ,

- №МКП82015007 від 30.06.2022 на суму 812,78 грн. з ПДВ,

- №МКП82018211 від 31.07.2022 на суму 812,78 грн. з ПДВ,

- №МКП82020401 від 31.08.2022 на суму 812,81 грн. з ПДВ,

- №МКП82023052 від 30.09.2022 на суму 812,78 грн. з ПДВ,

- №МКП82025635 від 31.10.2022 на суму 812,78 грн. з ПДВ,

- №МКП82028953 від 30.11.2022 на суму 812,81 грн. з ПДВ,

- №МКП82031248 від 31.12.2022 на суму 812,78 грн. з ПДВ,

- №МКП83002124 від 31.01.2023 на суму 62,50 грн. з ПДВ,

- №МКП83004183 від 28.02.2023 на суму 62,47 грн. з ПДВ,

- №МКП83006836 від 31.03.2023 на суму 62,50 грн. з ПДВ,

- №МКП83009522 від 30.04.2023 на суму 62,50 грн. з ПДВ.

Листом-претензією від 01.05.2023 №54003.1-СЛ-7186-0523 позивач направив відповідачу для підписання акти наданих послуг за грудень 2021 - квітень 2023 року та рахунок на оплату за розподіл природного газу, але відповідь відповідача на вказаний лист на адресу позивача не надходила, акти наданих послуг не підписані.

Підприємець Нікітіна порушила умови укладеного між сторонами договору щодо здійснення своєчасно та в повному обсязі розрахунку за надані послуги, у зв`язку з чим заборгованість у вказаних вище сумах на даний час не погашені.

Викладені твердження АТ "ОГС "Миколаївгаз" відповідачем не спростовано.

Чинним законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.901 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним, що підприємець Нікітіна неналежно виконувала свої грошові зобов`язання за укладеним з АТ "ОГС "Миколаївгаз" договором, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 10735 грн. 26 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Суд вважає не обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахувань на суму основного боргу: 3 % річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, виходячи з наступного.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Крім того, судом враховано, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

З огляду на викладені норми та положення договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні, інфляційні втрати та пеню.

Разом з тим, судом враховано, що Акти наданих послуг за спірний період (з грудня 2021 року по квітень 2023 року) не підписано зі сторони споживача. Суду не подано доказів направлення позивачем відповідачу рахунків та Актів наданих послуг в порядку та строки, передбачені п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, тобто до п`ятого числа місяця, наступного за звітним. Натомість, Акти наданих послуг позивачем направлено на адресу відповідача в травні 2023 року разом з претензією № 54003.1-СЛ-7186-0523 від 01.05.2023.

Факт отримання актів наданих послуг відповідачем матеріалами справи не підтверджений.

З огляду на викладене вище, суд не може вважати претензію від 01.05.2023 належним доказом отримання відповідачем цих документів, оскільки саме лише рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за відсутності на ньому відмітки про вручення адресату, а також за відсутності обґрунтованих пояснень позивача щодо перебігу вказаної кореспонденції, не може свідчити про правомірне виконання позивачем умов договору.

В силу умов п. 6.6 договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України у суду відсутні правові підстави для тверджень, що граничним строком виконання зобов`язань за вищевказаними актами було 10 число наступного за звітним місяця.

З урахуванням викладеного вище, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими позивачем доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

З урахуванням викладеного, витрати АТ "ОГС "Миколаївгаз" на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжної інструкції від 04.07.2023 № 823, у сумі 2684 грн., яка, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", є мінімальною сумою судового збору для позовних вимог майнового характеру, належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Нікітіної Галини Миколаївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 05410263) грошові кошти у сумі 10735 грн. 26 коп., а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2684 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Коваль