Ухвала суду № 124627715, 23.01.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/129/25 Провадження № 2/486/478/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Південноукраїнськ

Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савін О.І., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником,

В С Т А Н О В И В:

20.01.2025 року через систему «Електронний суд» представник Южноукраїнської міської ради Миколаївської області Нестеренко І.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 року дану справу розподілено головуючому судді Савіну О.І.

Під час ознайомлення із справою суддею встановлено, що у даній справі відповідачем є ОСОБА_1 , однак головуючий суддя Савін О.І. звертався до ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за висвітлення питання на сайті Барометр, який є його власністю, щодо керування судді ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння, а тому з метою нівелювання будь-яких претензій з боку учасників справи, відносно упередженості головуючого у справі, суддя вважає за необхідне заявити собі самовідвід.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суддя приходить висновку про його обґрунтованість з наступних підстав.

Відповідно ч.ч. 2, 4ст. 10 ЦПК Українисуд розглядає справи відповідноКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року) у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року та інші, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.

Суд (судді), зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків».

У своєму рішенні по справіФельдман проти УкраїниЄвропейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (заяви №76556/01 та №38779/04, рішення від 08.04.2010 року, п. 97).

Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Згідно статті 1 Кодексу суддівської етики суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, а також має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. У ситуаціях, коли незалежність та авторитет судової влади під загрозою, судді мають право виступати на їх захист як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Суддя, відповідно статті 3 Кодексу суддівської етики, має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Чинним законодавством визначені обставини, які виключають участь в розгляді справи судді.

Так, ч.ч 1, 2, 3 ст. 48 Закону України«Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Відповідно практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Згідно об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, а також його склад, - відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

При цьому, згідно положень ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Згідно п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року за №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи не лише у разі неможливості винесення об`єктивного рішення у справі, але і в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 09.11.2006 року у справі«Білуха проти України»(заява №33949/02, п. 53) правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться.

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі«Ветштайн проти Швейцарії»(Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі«Кастілло Альгар проти Іспанії»(Castillo Algar v. Spain), від 28.10.1998 року, п. 45).

Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинні брати самовідвід. Суддя повинен бути вільним не тільки від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але й вільними від цього в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року, завданням суду є те, що суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, в своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті, суддя заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві повинен дотримуватись норм викладених в Кодексі професійної етики судді, стаття 2 якого, передбачає, що суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 ЦПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід (ч.1 ст. 39 ЦПК України).

Частинами 1, 9 ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

На підставі викладеного, з метою зняття у сторін будь-яких сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості судді Савіна О.І., забезпечення сторонам у справі права особи на справедливий суд, запобігання в подальшому будь-яких нарікань на необ`єктивність та упередженість головуючого у справі та звинувачення його в заінтересованості в результаті розгляду справи, вважаю доцільнимзаявити собі самовідвід, як головуючому у справі, що гарантує уникненню будь-яких сумнів в об`єктивності судді з боку сторін у справі.

Керуючись ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 36, 39, 40, 258-261, 352-353 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Заявити самовідвід в розгляді цивільної справи №486/129/25 за позовною заявою Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником.

Вищезазначену цивільну справу передати до канцелярії Южноукраїнського міського суду Миколаївської області для визначення іншого судді у розгляді справи, у порядку ч.3 ст.14, ст. 33 ЦПК України.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О.І. Савін