Рішення № 124627463, 23.01.2025, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/2511/24

Провадження №2/485/72/25

РІШЕННЯ

іменем України

23 січня 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретар судового засідання Камінський Б.О.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Наріжньої І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей Снігурівської міської ради про визначення місця проживання дітей,

встановив:

18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей Снігурівської міської ради в якій позивач, просить суд, визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП- НОМЕР_1 , за місцем реєстрації- АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 13 травня 2017 року Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 33. Від шлюбу мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протягом подружнього життя відносини не склалися через різні погляди на життя, ведення господарства, виховання дітей. Почали сваритися та поступово втратили почуття один до одного. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області № 485/1782/23 від 21.12.2023р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Діти проживають з батьком. Їх вихованням та матеріальним забезпеченням займається виключно батько. Діти знаходиться на повному його утриманні. Попередньої домовленості між позивачем та відповідачкою щодо місця проживання дітей не було, вони постійно проживали разом з батьком. Матір дітей взагалі не спілкується з дітьми. Судовим наказом № 485/392/24 від 15.02.2024 р. виданого Снігурівським районним судом Миколаївської області, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі половини заробітку (доходу) матері, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 лютого 2024 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Виходячи з того, що майже весь час діти проживають з ним, він займається їх вихованням та піклуванням, вони прив`язані до позивача, відповідач ніколи надовго не залишалася з дітьми, і не виявляла проявів самостійного виховання дітей, навіть в період коли вони проживали разом, то вважає що суд повинен врахувати ці обставини та визначити місце проживання дітей з ним.

Посилаючись на викладені обставини, національні нормативно-правові акти, позивач просив визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ним, які знаходяться на повному його утриманні.

Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей Снігурівської міської ради про визначення місця проживання дітей у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити. Зазначив, що з відповідачем жодного разу не спілкувався починаючи з лютого 2022 року, відповідач пішла геть, дітьми не цікавиться, місце проживання останньої йому не відоме. Діти весь час проживають з ним. На запитання суду чи нявний у нього з відповідачкою спір про визначення місця проживання дітей, сказав що спір відсутній, однак йому необхідно для підтвердження рішення суду. Офіційно не працює, являється особою з інвалідністю ІІІ групи, отримує пенсію.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, судом згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб сайті судової влади України, причину неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, докази на підтвердження наявності поважних причин не явки відповідачки в судове засідання, в матеріалах справи відсутні, відзив відповідачкою не подано.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Снігурівської міської ради Наріжня І.І. позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити. Зазначила, що в грудні 2022 року відповідач зверталась до служби у справах дітей з усною заявою щодо подальшої долі дітей. Їй було рекомендовано надати акт обстеження житлово-побутових умов місця проживання, але після цьогозвернень до Служби чи надання акту обстеження не було.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивач проти цього не заперечував.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 13 травня 2017 року Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 33.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син- ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 23.08.2017р. виданого виконавчим комітетом Василівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. (а.с.9)

ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син- ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 15.09.2018р. виданого Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. (а.с.8)

ІНФОРМАЦІЯ_8 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син- ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 25.08.2021р. виданого Снігурівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м.Одеса). (а.с.7)

21 грудня 2023 року згідно заочного рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області № 485/1782/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. (а.с.10-11)

15 лютого 2024 року Снігурівським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ № 485/392/24 згідно якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі половини заробітку (доходу) матері, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку,щомісячно, починаючи з 15 лютого 2024 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження, головним державним виконавцем Онофрійчуком В.Д. відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів. (а.с.17)

Відповідно до довідки № 1160 від 19.09.2024 р., виданої старостою Василівського старстинського округу Снігурівської міської ради ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно зареєстрований та проживає за адресою- АДРЕСА_1 , та має наступний склад сім`ї:

-син- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-син- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-син- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;(а.с.6)

Згідно довідки № 02-02/182 від 20.09.2024 р. виданої директором Євгенівської гімназії з початковою школою та дошкільним підрозділом Снігурівської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається у 2 класі Євгенівської гімназії Снігурівської міської ради. (а.с.13)

Згідно довідки № 02-02/188 від 30.09.2024 р. виданої директором Євгенівської гімназії з початковою школою та дошкільним підрозділом Снігурівської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно навчається у дошкільному підрозділі Євгенівської гімназії Снігурівської міської ради. (а.с.12)

Згідно довідки № 02-02/189 від 30.09.2024 р. виданої директором Євгенівської гімназії з початковою школою та дошкільним підрозділом Снігурівської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно навчається у дошкільному підрозділі Євгенівської гімназії Снігурівської міської ради. (а.с.14)

Згідно з ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як слідує з обставин, позивач обґрунтував свій позов тим, що шлюб з відповідачкою було розірвано 21.12.2023 року, з того часу позивач і відповідачка, фактично не спілкуються, діти постійно проживать з позивачем.

Крім того, суд зазначає, що згідно відповіді Василівського старостинського округу, ОСОБА_2 зареєстрована за тією ж адресою що і позивач з дітьми- АДРЕСА_1 , за данною адресою відповідачка фактично не проживає з лютого 2022 року.

Позивачем не надано жодної довідки про його доходи та доходи його дружини, на яку покладено обов`язок по утриманню дітей, відтак неможливо встановити, що утриманням дітей займається виключно позивач.

Також суд зазначає, що позивач не надав суду доказів того, що він отримує дохід у розмірі, достатньому для самостійного забезпечення своїх особистих потреб та утримання трьох неповнолітніх дітей.

Окрім цього, суд зазначає, у дітей є матір, яка згідно з приписом ст. 180 СК України зобов`язана утримувати дітей до досягнення ними повноліття, доказів про її неможливість належним чином виконувати свій обов`язок щодо належного утримання дітей, матеріали справи не містять

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

По справі встановлено, що фактично, спір щодо місця проживання дітей був ініційований батьком, з яким діти і так фактично проживають і від якого мати дітей не вимагала та не вимагає зміни їх місця проживання.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання трьох малолітніх дітей, відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею суду не надала.

Снігурівська міська військова адміністрація, власним Розпорядженням № 39- р/в від 09 січня 2025 року щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , визнала місце проживання дітей за місцем проживання батька, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту розпорядження Снігурівської міської військової адміністрації вбачається, що при вирішенні питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей було враховано умови проживання дітей та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Снігурівської міської ради.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач оскаржувала дане розпорядження, зверталась до Снігурівської міської військової адміністрації чи служби у справах дітей з скаргами, пропозиціями визначення місця проживання дітей з нею, чи докази спору між позивачем та відповідачем щодо визначення місця проживання дітей.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дітей, які фактично проживали і проживають разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо їх місця проживання, оскільки мати дитини ОСОБА_2 не вимагала від батька дітей змінити їх місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дітей у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дітей разом з собою, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дітей відповідачка участі не приймала.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дітей має передувати спір між батьками дітей щодо місця їх проживання.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20, від 26.07.2023 в справі № 760/23205/17).

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дітей заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дітей та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Отже, позивачем не доведено, що на час звернення до суду з даним позовом, ні під час розгляду даного позову судом не встановлено, що відповідачем порушуються, невизнаються або оспорюються права, свободи чи законні інтереси позивача чи його дітей щодо предмету заявленого спору, тобто наявний спір, що є підставою судового захисту.

У зв`язку з викладеним вище, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, тому судові витрати слід залишити за позивачем. Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265,280-282, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей Снігурівської міської ради про визначення місця проживання дітей- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП- НОМЕР_1 , місце реєстрації- АДРЕСА_1 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .Повне судове рішення складено 23.01.2025.

Дата складення повного судового рішення - 23.01.2025 року.

Суддя С.Й. Яворський