Ухвала суду № 124620628, 23.01.2025, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1091/24

Провадження № 1-кп/529/61/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря c/з - ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2024 № 12024170440000877 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Диканька Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не військовозобов`язаного, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у зв`язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, -

встановив:

ОСОБА_4 22.09.2024 о 01 год. 40 хв, перебуваючи поблизу автозаправної станції "BVS" №66 по вул. Івана Мазепи 22а, в селищі Диканька Полтавського району Полтавської області, з використанням належного йому мобільного телефона марки САТ модель В25, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із двома сім картами мобільного оператора ПрАТ "ВФ Україна", здійснив дзвінок із номера НОМЕР_3 на телефон відділу служби "102" Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Полтавській області та достовірно знаючи, що інформація, яку він збирається повідомити є неправдивою, розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості у населення та порушить громадську безпеку, повідомив оператору відділу служби "102" про намір підпалу автозаправної станції "BVS" №66 по вул. Івана Мазепи, 22а, в селищі Диканька Полтавського району Полтавської області.

Дії ОСОБА_4 підпадають під ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, а саме - завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував фактичних обставин справи та не заперечував щодо застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Захисник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру - адвокат ОСОБА_5 не заперечував щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, вказуючи на те, що зазначене відповідає інтересам і потребам ОСОБА_4 .

Факт вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння підтверджується наступними доказами.

Письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- рапортом від 22.09.2024, згідно якого надійшло повідомлення зі служби 102, що 22.09.2024 о 01:40 год в селищі Диканька ОСОБА_4 має намір підірвати АЗС "БВС". При цьому, вказав, що зброї при собі не має, але вказані дії планує зробити за допомогою запальнички, якою хоче підпалити заправний шланг, якщо його не відвезуть додому в с. Василівка (а.с. 25);

- письмовою заявою ОСОБА_4 від 23.09.2024 про добровільну здачу належному йому мобільного телефона з двома сім-картами працівникам поліції (а.с. 26);

- протоколом огляду місця події з фототаблицею від 23.09.2024, а саме огляду мобільного телефону марки "САТ" модель В25, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 із двома сім картами мобільного оператора ПрАТ "ВФ Україна", перша має номер НОМЕР_3 , друга має номер НОМЕР_4 , з якого ОСОБА_4 телефонував на лінію 102 та повідомив про намір підпалити автозаправну станцію (а.с. 27-30);

- постановою про визнання речовими доказами від 23.09.2024 (а.с. 31);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.10.2024, а саме DVD-R диска із аудіозаписом розмови ОСОБА_4 з оператором служби 102 (а.с. 39);

- протоколом огляду предмету від 28.10.2024, згідно якого було відтворено DVD-R диск, марки "hp", сріблястого кольору, ємністю 120 min, із надписом чорного кольору справа №554/10425/24 на якому міститься аудіозапис виклику до служби 102, який надійшов 22.09.2024 о 01:40 год. від заявника ОСОБА_4 із номеру телефону НОМЕР_5 та розмова останнього з оператором, в ході якої зафіксовано намір підпалити автозаправну станцію (а.с.42-44).

Показами свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює касиром на автозаправній станції «BVS», яка розташована за адресою: селище Диканька, вул. Мазепи, 22а, в ніч з 21 на 22 вересня 2024 року на автозаправну станцію прийшов ОСОБА_4 , який був у стані алкогольного сп`яніння та купив пляшку води. По відношенню до нього ОСОБА_4 він себе не агресивно, проте останній голосно кричав та висловлювався нецензурною лайкою під час розмови по мобільному телефону. Біля заправної станції ОСОБА_4 був близько 20 хвилин.

Показами свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює оператором на автозаправній станції «BVS», яка розташована за адресою: селище Диканька, вул. Мазепи, 22а, та в одну з його добових змін, вночі, після 24 год. до автозаправної станції прийшов ОСОБА_4 , від якого було чути запах алкоголю та який мав нечітку мову. На автозаправній станції ОСОБА_4 був приблизно 20 хвилин, а потім пішов.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 656 від 13.11.2024 ОСОБА_4 :

- в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння виявляв ознаки хронічного психічного захворювання, а саме шизофренії, параноїдної форми з дефектом по психопатоподібному типу, ускладнену зловживанням алкоголем і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними;

- на даний час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії, параноїдної форми з психопатоподібним дефектом, ускладнену зловживанням алкоголем і за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними;

- на даний час потребує застосування до себе примусових заходів медичного характеру, пов`язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги (а.с. 47-51).

Таким чином, судом достовірно встановлено та суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 було вчинено суспільно небезпечне діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.259 КК України, а саме завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, який під час вчинення вищевказаних дій перебував у стані неосудності, тобто не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв`язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України він не підлягає кримінальній відповідальності.

Згідно ч.1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК України).

Згідно ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, зокрема до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно ч. 1 ст. 94 КК України обрання судом певного виду примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про психіатричну допомогу" примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним, Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.

Дослідивши надані докази в їх сукупності з точки зору належності та допустимості, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання. Обираючи вид примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним діяння, тяжкість та характер захворювання, ступінь небезпечності, і вважає за необхідне застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, що узгоджується зі змістом клопотання та підтверджується наданим висновком експерта.

Питання про речові докази, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 503, 512, 513, 516 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08 жовтня 2024 року, на телефон марки "САТ" модель В25, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 із двома сім картами мобільного оператора ПрАТ "ВФ Україна", перша має номер НОМЕР_3 , друга має номер НОМЕР_4 .

Речові докази:

- телефон марки "САТ" модель В25, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 із двома сім картами мобільного оператора ПрАТ "ВФ Україна", перша має номер НОМЕР_3 , друга має номер НОМЕР_4 , які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, повернути власнику ОСОБА_4

DVD-R диск із аудіозаписом розмови ОСОБА_4 з оператором служби 102 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію ухвали після оголошення негайно вручити прокурору, захиснику та особі, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.

Головуючий: ОСОБА_1