Ухвала суду № 124620056, 23.01.2025, Іванківський районний суд Київської області

№ 366/742/19

№ 6/366/4/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: судді Слободян Н.П., (секретар судового засідання Німченко Н.Ю,

за участю

заявника (платника аліментів) ОСОБА_1

його представника, адвоката Гули М.С.,

стягувача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу, виданого Іванківським районним судом Київської області від 17.04.2019 року у справі № 366/7420/19 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки,

ВСТАНОВИВ:

3012.2024 ОСОБА_1 звернувся до Іванківського районного суду Київської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу, виданого Іванківським районним судом Київської області від 17.04.2019 року у справі № 366/7420/19 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки.

Заяву мотивовано тим, що на момент звернення ОСОБА_2 до cуду із заявою про видачу судового наказу дитина проживала разом із нею. Разом з тим, починаючи із серпня 2023 року та на час подання цієї заяви, дитина постійно проживає разом із батьком, ОСОБА_1 , за його фактичною адресою проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними документами, а тому, за змістом ст. 160 ЦПК України, ст. 181 СК України саме батько утримує дитину та несе всі витрати, пов`язані з таким утриманням, тому саме йому належить право вимагати сплати аліментів та, відповідно, у нього відсутній обов`язок сплачувати аліменти матері їх спільної дитини. Враховуючи те, що спір щодо визначення місця проживання дитини не вирішений, ще перебуває на розгляді у суді, заявник вимушений звернутися до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Крім цього, наведені обставини унеможливлюють вирішення питання про стягнення аліментів у наказному провадженні, яке відповідно до ст. 19 ЦПК України є безспірним.

Отже, мотиви заяви зводяться до того, що оскільки дитина на даний час проживає з боржником за судовим наказом і дитину утримує боржник за судовим наказом, який фактично несе подвійні витрати, пов`язані з утриманням дитини, а тому виданий у 2019 році судовий наказ необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні заявник та його представник підтримали вимоги заяви із заявлених в ній підстав.

Стягувач у судовому засіданні спочатку заперечувала проти вимог, аргументуючи це тим, що вона, отримуючи кошти від заявника, пересилала їх дитині, про що має підтвердження. А спір про визначення місця проживання дитини ще не вирішений судом. Боржник же має заборгованість по аліментах. Після роз`яснення судом стягувану норм чинного законодавства щодо наказного провадження та справ, які перебувають у провадженні суду, її право відкликати судовий наказ самостійно, стягував погодилася з вимогою ОСОБА_1 у цій справі.

Частина 3 ст. 432 ЦПК України передбачає, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Тобто, вказані положення встановлюють скорочений строк розгляду заяви та прямо передбачають, що неявка учасників (з будь-яких причин) не є перешкодою для її розгляду.

Крім цього, в силу ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Суд також враховує, що пояснення стягувача про те, що коли дитина проживала з нею, то вона звернулась в суд про видачу судового наказу про стягнення аліментів. На примусове виконання подала його у 2021 році. З того часу за аліментами у боржника виникла заборгованість. Коли дитина з серпня 2023 стала проживати з батьком, то вона перераховувала всі гроші, які від нього надходили, на картку дитині. представником стягувача подано відзив на заяву, в якій письмово викладено позицію по суті.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 173 ЦПК України визначено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, в порядку визначеному ст. 432 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.04.2019 Іванківським районним судом Київської області було видано судовий наказ на підставі заяви ОСОБА_2 про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.04.2019 і до повноліття дитини та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. ( а.с.44)

З 01.05.2019 аліменти за цим судовим наказом утримувались на підставі рапорту боржника бухгалтерією з його грошового забезпечення ( а.с.43)

На примусове виконання судовий наказ стягувачем був поданий до ВДВС 28.10.2021 ( а.с.14-15). Виконавче провадження відкрите 04.11.2021 ( а.юс.40-41)

Підставою для видачі судового наказу стало, крім іншого, інформація, яка містилася у акті підтвердження факту проживання на території Іванківської селищної ради, де було зазначено, що ОСОБА_2 разом з донькою, ОСОБА_3 , 2011 р.н., проживають в АДРЕСА_2 . І дитина знаходиться на утриманні матері, де вона і зареєстровані (а.с.13)

У свою чергу, 30.12.2024 боржник (батько дитини) звернувся до суду із заявою, що розглядається, та подав документи, із яких вбачається, що з серпня 2023 дитина фактично проживає з ним та знаходиться на його утриманні. Факт проживання підтверджений актом перевірки житлових умов від 29.08.2024, де засвідчено комісією, що ОСОБА_1 ( разом з його дружиною та її сином), а також ОСОБА_3 , з 01.11.2023 проживають в АДРЕСА_1 (а.с.16). До цього вони таким же складом проживали в с. Софіївська Борщагівка з серпня 2023 по жовтень 2023 ( а.с.21) Батько дитини оплачує їй індивідуальні заняття з англійської мови ( а.с.17-18), батько дитини уклав декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (м.Київ)(а.с.19); 28.08.2024 дитина зарахована до 7-го класу ліцею № 155 Шевченківського району м. Києва ( а.с.20), за зверненням батька з нею проводиться робота психологом. В характеристиці дитини з навчального закладу зазначено, що вихованням учениці займалися та контактували з вчителями та класним керівником виключно тато ОСОБА_1 та мачуха ОСОБА_4 . ( а.с.45)

25.10.2024 у справі № 366/3115/24 відкрите провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, стягнення аліментів. Розгляд справи триває ( а.с.46-47)

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією із засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є верховенство права.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Так, Європейська комісія "За демократію через право" (Венеціанська комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року у Доповіді "Верховенство права" вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права є, зокрема: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом; влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.

Європейський суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону: по-перше, закон повинен бути доступним особі, по-друге, він має бути передбачуваним, по-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права.

Окрім цього, практикою ЄСПЛ визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд може застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини, а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп вбачається, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

За змістом п. п. 4, 5 ч. 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою ст. 160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що заявником в даному випадку обрано вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки відсутні будь-які нововиявлені обставини, а наявні свідчать про відсутність боргових зобов`язань.

Згідно ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

При цьому, словосполучення "або з інших причин" стосується саме відсутності (припинення) обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Згідно статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.

Аналіз зазначеної норми СК України свідчить, що право на звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів належить лише особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник посилався на те, що донька з серпня 2023 року проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною заявника (боржника) надано докази фактичного проживання дитини із батьком щонайменше з серпня 2023 року і на даний час; сторона стягувача цього факту не спростовує, відомостей щодо проживання дитини разом із матір`ю у згаданий період не надає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Суд також бере до увагу, що за змістом ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Разом з тим, за обставинами цієї справи, дитина з серпня 2023 року проживає з батьком, перебуває на його утриманні, що підтверджується письмовими доказами, не заперечується та не спростовується стороною стягувача.

Проживання дитини разом із заявником, повне утримання ним своєї дитини в силу закону, а саме статтей 180, 181 СК України, виключає наявність у боржника обов`язку сплачувати на користь стягувача аліменти на утримання цієї ж дитини.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини постійного проживання дитини з серпня 2023 року та на даний час разом з батьком, який є боржником по вказаному судовому наказу, свідчить про відсутність у стягувача суб`єктивного права вимоги стягнення аліментів з боржника, оскільки батько, з яким постійно проживає дитина, вочевидь несе витрати на її утримання.

Вказані обставини та наявні у справі докази стороною стягувача не спростовані.

В даному випадку стягнення із заявника аліментів на підставі судового наказу в примусовому порядку на утримання дитини, яка і так ним утримується до теперішнього часу, не відповідає принципам законності та справедливості.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що відсутність у ОСОБА_1 обов`язку сплачувати аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , у відповідності до положень статті 432 ЦПК України є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу від 14.04.2019, виданого Іванківським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 коштів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.04.2019 і до повноліття дитини.

Керуючись ст. ст. 160, 173, 352-354, 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу, виданого Іванківським районним судом Київської області від 17.04.2019 року у справі № 366/7420/19 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ, виданий Іванківським районним судом Київської області від 17.04.2019 року у справі № 366/7420/19.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Слободян Н.П.