Рішення № 124618103, 21.01.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/7531/24

Провадження № 2/159/240/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі:головуючого судді Лесика В.О..,

з участю секретаря судових засіданьПосполітак Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позовних вимог.

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю«Юніт Капітал»через систему «Електронний суд» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, у якому прохає ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №986096770 від 03 січня 2022 року в розмірі 49794,80 грн., яка складається з: 22000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 27794,80 грн. заборгованості за процентами.

Позов обґрунтованотим,що 03січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 98609677 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 22000 грн строком на 30 днів шляхом переказу коштів на його банківську карту № НОМЕР_1 , зі сплатою процентів відповідно до обумовлених сторонами умов, виходячи із часу дії вказаного договору та виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року, додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року, додаткової угоди № 32 від 31 грудня 2022 року та витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 49794,80 грн.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, яким продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно.

Відповідно до умов зазначеного договору та відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 49794,80 грн.

04 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/09/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 986096770 на загальну суму 49 794,80 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, то у нього за кредитним договором № 986096770 від .08.2021 утворилася заборгованість у розмірі 49794,80 грн, яку позивач просив стягнути на його користь, а також відшкодувати судові витрати: 2 422,40 грн судового збору і 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень відповідачем не подано.

Рух справи в суді.

Позовна заява подано до суду 08.11.2024.

11.11.2024 року до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Волинській області скеровано запит про місце реєстрації відповідача.

19.12.2024 року отримано повідомлення про реєстрацію відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 19.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання Одночасно, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Позиція учасників судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, письмово клопотав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в силу вимог ст. 128 ЦПК України, був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання; в судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Враховуючи згоду представника позивача, керуючись ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви прийнятого рішення.

03.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 986096770 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора MNV32Т7U, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 22000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1 Договору).

За даними платіжного доручення № 3ea16413-7e0d-4808-b920-ac3035e22f97 та довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (сформована 03.01.2022), ОСОБА_1 на підставі Договору від № 986096770 від 03.01.2022 надано кредит у сумі 22000 грн, який перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 986096770, станом на 25.09.2024 заборгованість за кредитним договором від 03.01.2022 не погашена і складає 49794,80 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 22000 грн., прострочена заборгованість за процентами 27794,80 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року, додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року, додаткової угоди № 32 від 31 грудня 2022 року та витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 49794,80 грн.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, яким продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно.

Відповідно до умов зазначеного договору та відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 49794,80 грн.

04 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/09/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 986096770 на загальну суму 49 794,80 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст.3,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно дост.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідност.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно дост.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідност.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 03.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №98609677 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 22000 грн. відповідачу ОСОБА_1 .

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогамистатті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зістаттею 629 ЦК Україниє обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписівстатті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, аст. 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.

Як вбачається із змісту позовної заяви, ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №98609677 у розмірі 49794,80 грн., яка складається з: 22000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 27794,80 грн. заборгованість за процентами.

Доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу отриманої у позику за вказаним договором грошової суми у розмірі 22000 грн., матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту 22000 грн. є обґрунтованою.

Разом з тим, вирішуючи питання в частині нарахованих та стягнутих процентів за користування кредитом суд приходить до такого висновку з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Відповідно до пункту п.1.3 Кредитного договору від 03 січня 2022 року, дата повернення позики до 02.02.2022 року.

Відповідно до п. 1.7. Кредитного договору кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 02.02.2022.

За умовами договору сторони встановили строк кредитування до 02.02.2022 року, однак позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 25.09.2024 року.

Таким чином, станом на 22.02.2022 ОСОБА_1 зобов`язаний був сплатити кредитору 22000 грн тіла кредиту і 1658,80 грн процентів за користування кредитом за ставками, визначеними у п. 1.9.1. (0,26 % від суми Кредиту за кожний день користування ним) з 03 січня по 02 лютого 2022 року.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №98609677від 03.01.2022, укладеного між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» », в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 23658,80 грн., з яких: 22000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1658,80 грн. заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з такого розрахунку: сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 2422,40 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1150,94 гривень: 23658,80 грн. х 100 % : 49794,80 грн. х 2422,40 грн. = 1150,94 грн.

Крім того, на підставі ст. 137, ч. 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу, яку позивач поніс у зв`язку з пред`явленням позову.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим (пункт 268).

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, виходячи з положень частини 3статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 9000 грн є завищеними.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 49764,80 грн, тобто у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, отже підготовка документів для звернення до суду у рамках цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним під час подачі позову витрат на правову допомогу.

Ураховуючи характер виконаної адвокатом робіт, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.10,12,77,78,141, 247, 263,265,268,280-282 ЦПК України, ст.ст.509, 510,546,625, 1050,1054,1055 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №98609677 від 03.01.2022 року в загальній сумі 23658,80 (двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят вісім грн. 80 коп.).

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Юніт Капітал» 1150,94 (одну тисячу сто п`ятдесят грн.94 коп.) судового збору за подання позовної заяви .

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Юніт Капітал» 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач -Товариство зобмеженою відповідальністю«Юніт Капітал»,код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: м.Київ, вул.Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 . Повний текст рішення складено 21.01.2025.

Головуючий: В.О.Лесик