Рішення № 12461117, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р.                     Справа № 40/249                               

„24” листопада 2010 р.                                                                       справа №40/249

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит Європа Лізинг”, м. Київ

до відповідача малого приватного підприємства „Азія”, м. Маріуполь

про стягнення 166 740 грн. 28 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Локшин А.В. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Кредит Європа Лізинг” звернулось до господарського суду з позовом до малого приватного підприємства „Азія” про стягнення основного боргу в сумі 156336 грн. 24 коп., пені в сумі 6125 грн. 02 коп. за несвоєчасне внесення лізингових латежів, 3 % річних в сумі 2625 грн. 95 коп. за прострочення виконання грошового зобов”язання, інфляційних в сумі 1653 грн. 07 коп., згідно договору фінансового лізингу № 93 від 16.05.08р.

До прийняття рішення по справі позивач, використовуючи своє право передбачене статтею 22 ГПК України, зменшив свої позовні вимоги відносно стягнення основного боргу, у зв’язку з чим він дорівнює 130 234 грн. 59 коп. Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси воно прийнято судом згідно вимог ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 16.05.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Кредит Європа Лізинг”, далі Лізингодавець, та малим приватним підприємством „Азія”, далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу №93, далі договір.

Відповідно до п.1.1. договору Лізингодавець взяв на себе зобов’язання придбати і передати у володіння та користування Лізингоодержувачу на певний строк майно, спеціально придбане Лізингодавцем у визначеного Лізингоодержувачем постачальника, а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним, сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі, та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу шляхом укладення договору купівлі-продажу, за умови сплати всіх існуючих за договором лізингу платежів, у відповідності до діючого законодавства та положень договору лізингу.

Факт передачі майна, а саме: автомобіль MAN TGA 18.480, що підтверджується актом приймання-передачі від 21.05.08р.

Згідно п.4.1. договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків за цим договором.

Пунктом 3.1.2. договору передбачено, що лізингові та будь-які інші платежі, належні за цим договором, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення Лізингодавцем відповідних рахунків згідно з графіком лізингових платежів зазначеного в Додатку №1 до даного договору. Якщо відповідні рахунки-фактури не були отримані Лізингоодержувачем до 5 числа поточного місяця, то він повинен самостійно звернутися до Лізингодавця за рахунком-фактурою, та сплатити лізинговий платіж у строки встановлені у графіку платежів. Проте, всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоотримувач несвоєчасно сплачував лізингові платежі, у зв’язку з чим за ним за період з 20.04.10р. по 20.09.10р. за ним утворився основний борг в сумі 130234 грн. 59 коп.

Відповідач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, а тому позивач відповідно до вимог п.1.5. договору, намагається стягнути з нього пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 6 125 грн. 02 коп. за період з 21.04.10р. по 27.09.10р.

Інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому Лізингодавець з посиланням на приписи пункту 2 статті 625 ЦК України намагається стягнути з Лізингоодержувача три процента річних в сумі 2 625 грн. 95 коп. за період з 21.04.10р. по 27.09.10р. Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1 653 грн. 07 коп. за період прострочення грошового зобов’язання з 01.08.10р. по 01.09.10р.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з лізингових платежів в сумі 130 234 грн. 59 коп. за період з 20.04.10р. по 20.09.10р., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати орендних платежів, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст.55 ГК України є суб’єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст.230 та частина 6 ст.232 ГК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, у вигляді несвоєчасного внесення лізингових платежів за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення з 21.04.10р. по 27.09.10р. в сумі 6 125 грн. 02 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2 625 грн. 95 коп. за період з 21.04.10р. по 27.09.10р. та інфляційних в сумі 1 653 грн. 07 коп. за період з 01.08.10р. по 01.09.10р. за прострочення грошового зобов’язання, також вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 1 667 грн. 41 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі – мале приватне підприємство „Азія”.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.11.10р. згідно частин 2 та 3 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України, ст.ст. 625, 629, п. 1 ст. 638, ст. 806 ЦК України, ст.232, 292 ГК України, ст.ст. 42, 43, 46 ,22, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит Європа Лізинг” до малого приватного підприємства „Азія” - задовольнити.

2. Стягнути з малого приватного підприємства „Азія”, 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 198, п/р 26003301513039/980 в філії „Іллічевського Головного відділення Промінвестбанку”, МФО 334442, ід.код 13500454, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит Європа Лізинг”, 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Червоноармійська, 77-а, п/р 26501100000056 в ЗАТ „Кредит Європа Банк”, МФО 380366, ід. код 35059482, основний борг з лізингових платежів в сумі 130 234 грн. 59 коп., пеню в сумі 6125 грн. 02 коп., три процента річних в сумі 2625 грн. 95 коп., інфляційні в сумі 1 653 грн. 07 коп., витрати по державному миту в сумі 1 667 грн. 41 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.                               

Повний текст складено –26.11.10р.