Рішення № 124607672, 21.01.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року справа № 580/10459/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 період служби в лавах Збройних Сил СРСР з 27.10.1985 по 12.06.1987 та період роботи методистом у Смілянському міському відділі освіти з 03.03.1998 по 25.03.1999 до стажу, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою від 12.08.2024 про призначення грошової допомоги, згідно з п. 7.1. розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки має спеціальний страховий стаж понад 35 років, що є достатнім для призначення вказаної допомоги. 11.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за №232950008635, яким позивачу було відмовлено у призначенні грошової допомоги. При перевірці матеріалів електронної пенсійної справи позивача встановлено, що спеціальний страховий стаж позивача для визначення права на призначення грошової допомоги становить 34 роки 10 місяців 1 день, що не дає права на призначення грошової допомоги. При цьому, до спеціального стажу позивача не зараховано період роботи методистом методичного кабінету Смілянського міського відділу освіти з 03.03.1998 по 25.03.1999 та час перебування на строковій військовій службі з 27.10.1985 по 12.06.1987.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Зазначено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення №232950008635 від 11.09.2024 про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у зв`язку із відсутністю правових підстав. Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок № 1191), визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, та механізм її виплати. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі Перелік №909). Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону № 1058, станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. Згідно до ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж починаючи з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004). Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однією із умов призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 Прикінцевих положень Закону є робота на день досягнення пенсійного віку на посадах передбачених Переліком №909. При перевірці матеріалів електронної пенсійної справи позивача органом Пенсійного фонду України встановлено стаж для визначення права на призначення грошової допомоги становить 34 роки 10 місяців 1 день. До спеціального стажу позивача не зараховано періоди роботи, а саме: з 27.10.1985 по 12.06.1987 період служби в лавах Збройних Сил СРСР; з 03.03.1998 по 25.03.1999 період роботи методистом у Смілянському міському відділі освіти (Переліком №909 посада методист в загальноосвітніх навчальних закладах не передбачена). Враховуючи зазначене, на дату звернення у заявника недостатньо спеціального стажу (35 років), який необхідний для призначення одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення: відмовити ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 35 років. Таким чином, на думку відповідача, правових підстав для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 немає. Відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою від 12.08.2024 про призначення грошової допомоги, згідно з п. 7.1. розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

11.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за №232950008635, яким позивачу було відмовлено у призначенні грошової допомоги. При перевірці матеріалів електронної пенсійної справи позивача встановлено, що стаж для визначення права на призначення грошової допомоги становить 34 роки 10 місяців 1 день, що не дає права на призначення грошової допомоги. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 02.03.1998 по 25.03.1999 працював на посаді методиста у Смілянському міському відділі освіти (Переліком №909 посада методист в загальноосвітніх навчальних закладах не передбачена). Враховуючи зазначене, на дату звернення у заявника недостатньо спеціального стажу (35 років), який необхідний для призначення одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058.

Вважаючи відмову відповідача у виплаті грошової допомоги протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 цього Кодексу, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення; виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1911 Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно із пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (35 років для чоловіків) роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

З відповідей органів ПФУ від 26.07.2024 та від 01.10.2024 вбачається, що пенсійним фондом зараховано страховий стаж позивача 42 роки 1 місяць і, в тому числі 34 роки 09 місяців спеціальний стаж, що не дає право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком.

При цьому, до спеціального стажу позивача не зараховано період роботи методистом методичного кабінету Смілянського міського відділу освіти з 03.03.1998 по 25.03.1999 та час перебування на строковій військовій службі з 27.10.1985 по 12.06.1987.

З трудової книжки позивача НОМЕР_1 , вбачається що у період з 03.03.1998 по 25.03.1999 позивач працював на посаді методиста методичного кабінету Смілянського міського відділу освіти.

Однак, робота у відділі освіти та займана посада не передбачені Переліком 909, проте «Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 до посад педагогічних працівників віднесено посаду методиста. Вказана постанова прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки цю посаду віднесено до посад працівників освіти, така посада відповідно дає право на призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти згідно з пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно ст. 2 ч. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

За п. 4 Положення "Про порядок обчислення стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1397 від 17.12.1959, учителям, лікарям та іншим працівникам освіти і охорони здоров`я в стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях та на посадах, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, якщо не менше, 2/3 стажу, необхідного для призначення пенсії, приходиться на роботу в установах, організаціях та на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 позивач 23.10.1985 був звільнений з посади вчителя фізичного виховання у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії (запис № 2). Згідно записів у військовому квитку НОМЕР_2 позивач проходив службу в Збройних Силах Союзу PCP з 27.10.1985 по 12.06.1987.

До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.

На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.

Підпунктом «г» пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти.

Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такі правові позиції, викладені у висновках постанов Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 450/3061/16-а, від 29.11.2019 року у справі №414/53/17.

Згідно з п. 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років".

Крім того, відповідно п. 5 вказаного Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2001 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

За даними трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача було звільнено з посади вчителя фізичного виховання, у зв`язку з призовом до лав Радянської армії (запис № 2 у трудовій книжці позивача).

Таким чином, оскільки позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді вчителя фізичного виховання, тобто на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, і був звільнений з даної посади саме у зв`язку з призовом на військову службу, тому наявні підстави для зарахування часу проходження військової служби позивачем до спеціального педагогічного стажу.

Отже, період проходження служби в армії, з 27.10.1985 по 12.06.1987 підлягає зарахуванню до спеціального стажу, оскільки як на час призову, так і після проходження служби позивач працював на посадах педагогічних працівників.

Враховуючи наведене, відповідачем протиправно не зараховано позивачу до його спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення відповідно до п. "є" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоду проходження військової служби, як наслідок, відмовлено у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, період служби позивача в лавах Збройних Сил СРСР з 27.10.1985 по 12.06.1987 та період роботи методистом у Смілянському міському відділі освіти з 03.03.1998 по 25.03.1999 мають бути зараховані до стажу, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З огляду на вищевикладене, суд, вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 11.09.2024 №232950008635, оскільки вказаним рішенням відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у зв`язку із відсутністю правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

Так, у межах цих спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності рішення про відмову у зарахуванні періоду служби позивача в лавах Збройних Сил СРСР з 27.10.1985 по 12.06.1987 та періоду роботи методистом у Смілянському міському відділі освіти з 03.03.1998 по 25.03.1999, що дають право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

Оскільки перевірка поданих позивачем документів під час обчислення пенсії належить до повноважень пенсійного органу та не може здійснюватись судом, у зв`язку із чим виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що для належного судового захисту порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.08.2024 про призначення грошової допомоги, згідно з п. 7.1. розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволених вимог.

Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 11.09.2024 №232950008635.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період служби в лавах Збройних Сил СРСР з 27.10.1985 по 12.06.1987 та період роботи методистом у Смілянському міському відділі освіти з 03.03.1998 по 25.03.1999 до стажу, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2024 про нарахування та виплату йому грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька область, місто Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п?ять) грн 60 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА