Рішення № 124607366, 22.01.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 р. №520/34973/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати лист про надання інформації від 12.12.2024 ( номер не розбірливий 40/17/13-14880), таким який не відповідає вимогам закону України про звернення громадян, а саме статті 15 в частині «відповідь надана не належним чином, без посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.»

2. Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_4 ЄДРПОУ: НОМЕР_3 розглянути рапорт особисто, згідно закону України про звернення громадян, а саме статті 15, з урахуванням всіх додатків які додаються до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.11.2024 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з клопотанням про виплату йому належних сум компенсацій за невикористані дні основної та додаткової відпустки. Проте, надана відповідачем відповідь від 12.12.2024 носить виключно формальний характер такої, без ретельного дослідження обставин, на які покликається заявник у своєму зверненні, та жодного обґрунтування висновків за результатами розгляду поставлених у зверненні питань.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року по справі відкрито спрощене провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 18.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з клопотанням в якому просив:

1. Нарахувати та виплатити на його особистий рахунок (додаток) МФО 351823 код отримувача 2870120536 Картковий рахунок НОМЕР_5 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2022 рік.

2. Нарахувати та виплатити на його особистий рахунок (додаток) МФО 351823 код отримувача 2870120536 Картковий рахунок НОМЕР_5 компенсацію за невикористану основну відпустку як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2022 рік.

3. Врахувати раніше виплачені суми.

4. Провести індексації виплат.

На запит позивача Військова частина НОМЕР_2 надала відповідь №40/17/13-14880 від 12.12.2024 року в якій повідомила, що компенсація за невикористані 8 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік нарахована та виплачена на банківські реквізити позивача в червні місяці 2022 в розмірі 3 885,33 грн. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки не оголошено в наказі командира частини (по стройовій частині).

Позивач, не погоджуючись з фактичним не вирішених питань у відповіді на запит, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Вимоги до звернення встановлені статтею 5 Закону № 393/96-ВР та відповідачами не ставиться під сумнів відповідність заяв позивача передбаченим Законом № 393/96-ВР вимогам.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (частина 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР). Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (частина 3 цієї статті).

Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/268/19.

Крім того, Закон України «Про звернення громадян» закріпив, що контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян покладається на органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюють органи прокуратури (статті 28, 29), а особи, винні в порушенні вимог вказаного Закону несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України (стаття 24).

Відповідно до статті 14 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (стаття 15 Закону № 393/96-ВР).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (стаття 16 Закону № 393/96-ВР).

Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: - об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Статтею 20 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

З аналізу положень Закону №393/96-ВР випливає, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Окрім того, Законом України «Про звернення громадян» регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у скарзі та належать до компетенції органу. У разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входить до його повноважень, звернення повинно бути направлено за належністю.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №815/1178/17 та від 30.11.2020 у справі № 280/4698/19.

Вказані вище конституційні положення, а також положення Закону №393/96-ВР містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Зважаючи на це, а також контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд уважає за необхідне вказати, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Така правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №815/1178/17.

Отже, не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення в розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки його розгляд (як результат діяльності суб`єкта, якому адресовано звернення) повинен відповідати статті 15 цього Закону.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 червня 2020 року у справі № 819/1566/16.

Судом встановлено, що клопотання позивача містить 4 вимоги пунктів, а саме:

1. Нарахувати та виплатити на його особистий рахунок (додаток) МФО 351823 код отримувача 2870120536 Картковий рахунок НОМЕР_5 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2022 рік.

2. Нарахувати та виплатити на його особистий рахунок (додаток) МФО 351823 код отримувача 2870120536 Картковий рахунок НОМЕР_5 компенсацію за невикористану основну відпустку як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2022 рік.

3. Врахувати раніше виплачені суми.

4. Провести індексації виплат.

Однак, зі змісту відповіді у листі №40/17/13-14880 від 12.12.2024 року Військова частина НОМЕР_2 прослідковується виключно формальний характер такої, без ретельного дослідження обставин, на які покликається заявник у своєму зверненні, та жодного обґрунтування висновків про відмову або задоволення вимог за результатами розгляду поставлених у зверненні питань.

Суд зауважує, що відповідь відповідача не підкріплена жодними фактами та доказами стосовно нарахування належних позивачу виплат грошового забезпечення.

Такий очевидно поверхневий, всупереч принципам всебічності та повноти, підхід Військової частини НОМЕР_2 до розгляду клопотання позивача, надану відповідь не можна вважати повними, ґрунтовними та вичерпними, що загалом свідчить про неналежний розгляд клопотання позивача та про протиправність дій відповідача при розгляді зазначеного звернення.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі №813/4351/16, саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень.

Так, істотною умовою відповіді на скаргу є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Звернення громадян вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Суд вважає, що надання відповідей не по суті поставлених позивачем питань свідчить про недотримання відповідачами принципів, яким повинні відповідати рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, зокрема принципу обґрунтованості, який полягає у прийнятті (вчиненні) ними рішень (дій) на підставі повного і всебічного з`ясування всіх обставин у відповідних правовідносинах та принципу добросовісності, який є певним стандартом поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідносин.

З огляду на висновки суду про протиправність дій відповідача та для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Військова частина НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду звернення позивача від 18.11.2024 року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 розглянути звернення позивача від 18.11.2024 року повторно та надати обґрунтовану відповідь, у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача до командира військової частини НОМЕР_4 ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , оскільки останній не є відповідачем у справі.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.11.2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 18.11.2024 року та надати обґрунтовану відповідь, у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.