Ухвала суду № 124607271, 21.01.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

21 січня 2025 року Справа №520/1006/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва Ольга Вікторівна, розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

за позовною заявою ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській

області

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача, щодо не виплати заборгованості по пенсії позивача;

- стягнути з відповідача заборгованість по пенсії у розмірі 304649,87 грн за період з 01.12.2019 по 31.10.2024 та 66000 грн за період з 01.07.2021 по 31.03.2024 на користь позивача.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіряючи матеріали позовної заяви на їх відповідність зазначеним процесуальним вимогам, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Харківській області та отримує пенсію за вислугою років на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Передумовою звернення до суду з даною позовною заявою стало неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/15334/23 та №520/34971/23.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №520/15334/23, яке набрало законної сили 16.09.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років з 01.12.2019 на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з урахуванням довідки ДУ ТМО МВС України по Харківській області №33/41-6754 від 10.02.2023, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року згідно постанови КМУ від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських НП", згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та наказу МВС України №260 від 06.04,2016 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №520/34971/23, яке набрало законної сили 22.02.2024, зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області відновити нарахування та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом повідомило позивача, що виплата коштів на виконання рішень суду від 16.08.2023 у справі №520/15334/23 у загальній сумі 304649,87 грн та від 22.01.2024 у справі №520/34971/23 у загальній сумі 66000,00 грн буде здійснюватися у межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Відтак, спірним питанням у цій справі є правомірність невиплати позивачу пенсії за період з 01.12.2019 по 31.10.2024 у загальній сумі 304649,87 грн та за період з 01.07.2021 по 31.03.2024 у загальній сумі 66000,00 грн, нарахованої на виконання зазначених рішень Харківського окружного адміністративного суду, що набрали законної сили.

Спір між сторонами щодо розміру заборгованості з пенсійних виплат за спірний період відсутній.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України №1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України №1404-VIII.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі.

Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.

Суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень в інших справах, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання таких рішень суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, яким він скористався, подавши відповідну заяву у справі №520/15334/23 та у справі №520/34971/23.

З урахуванням того, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.10.2024 у загальній сумі 304649,87 грн та за період з 01.07.2021 по 31.03.2024 у загальній сумі 66000,00 грн охоплюється рішеннями суду у справах №520/15334/23 та №520/34971/23 та належить до предмета їх виконання, заявлена у цій справі позовна заява фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішень суду в інших справах, що набрали законної сили, та у випадку встановлення неналежності їхнього виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту у вигляді визнання протиправними дій щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 01.12.2019 по 31.10.2024 у загальній сумі 304649,87 грн та за період з 01.07.2021 по 31.03.2024 у загальній сумі 66000,00 грн - є одним із способів виконання рішень суду у справах №520/15334/23 та №520/34971/23.

Відтак, у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України (статті 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позовної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі №120/13369/23.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови позивачеві у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №520/1006/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Ніколаєва