Рішення № 124606682, 22.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29171/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

22 січня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача адвоката Ставніченка М.В., про ухвалення додаткового рішення по справі №420/29171/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/29171/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 вищевказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2022 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення, виходячи з її розміру 3572,47 грн. за період з 01.03.2018 по 30.06.2022 у сумі 185 768 (сто вісімдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 44 копійки відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В позовній заяві адвокат Ставніченко М.В. зазначив, про орієнтовний розмір витрат на правничу (правову) допомогу. Відповідно до додаткової угоди №01/08 від 01.08.2024 до договору про надання правової допомоги № 13/02/24 від 13.02.2024 розмір гонорару адвоката є фіксованим ( не залежить від кількості здійснених дій, обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості судових засідань) і складає 10 000,00 грн.

16.01.2025 до суду надійшла заява адвоката Ставніченка М.В. (вхід. №4884/25) про ухвалення додаткового рішення з проханням ухвалити додаткове рішення по справі №420/29171/24, яким стягнути Військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на правничу допомогу в Одеському окружному адміністративному суду у розмірі 10 000 тисяч гривень.

До поданої заяви адвокат Ставніченко М.В. надав копію акта надання послуг № 01/01/25 від 16 січня 2025 року на суму 10 000,00 грн, та докази надіслання сторонам даної заяви.

Заперечення від відповідачів на заяву представника позивача адвоката Ставніченка М.В., не надходили.

Дослідивши отриману заяву про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням наданих відповідачем заперечень, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то і заяву про стягнення витрат на правничу допомогу суд розглядає в письмовому провадженні.

При вирішення даної заяви суд виходить з наступних приписів законодавства.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать, зокрема, консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо, а також інші види адвокатської діяльності не заборонені законом.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У тексті додаткової постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду указала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тож, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Такі критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи судом установлено, що 13.02.2024 між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «ЛЄГІСТ» в особі Ставніченка Максима Віталійовича укладено договір №13/02/24 про надання правничої допомоги.

Пунктом 4 вказаного Договору оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвокатського об`єднання або внесенню готівкою в касу Об`єднання. У разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, Клієнт оплачує Адвокатському об`єднанню витрати, необхідні для виконання його обов`язків за цим Договором, понесені в інтересах Клієнта (обов`язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових угод.

01 серпня 2024 року сторони уклали Додаткова угода №01/08 до Договору про надання правничої допомоги №13/02/24 від 13 лютого 2024 року в якій п. 1 встановлює, що сторони дійшли взаємної згоди, що вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання за участь у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій (бездіяльність) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії є фіксованою (не залежить від кількості здійснених дій, судових засідань, обсягу наданих послуг, витраченого часу тощо) та становить: у суді першої інстанції 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно з актом виконаних робіт №01/01/25 від 16 січня 2025 року, який підписано обома сторонами, що на підставі документів; договір про надання правничої допомоги №13/02/24 від 13.02.2024; додаткова угода №01/08 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №13/02/24 від 13.02.2024 виконавцем в Одеському окружному адміністративному суді були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Надання правничої допомоги (представництво інтересів) згідно додаткової угоди №01/08 від 01.08.2024 на суму 10000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, на що звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 23.03.2023 у справі № 320/6512/19.

Крім того, відповідно до додаткової угоди №01/08 до договору про надання правничої допомоги №13/02/24 від 13 лютого 2024 року, сторони узгодили, що Клієнт протягом одного місяця після набрання законної сили рішення у справі ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії зобов`язаний шляхом перерахування на розрахунковий чи картковий рахунок Адвокатського об`єднання або внесенню готівкою в касу Адвокатського об`єднання у повному обсязі сплатити вартість послуг (гонорар).

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не спів мірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.

Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, складення позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву (вхід. №4884/25) представника позивача адвоката Ставніченка М.В. про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 );

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код. ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА