Рішення № 1246021, 18.12.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" грудня 2007 р.           Справа № 9/415-07

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

За позовом

до Приватного підприємства „Ресурс-2”, м. Київ,

Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’яни”, с. Садки-Строївка, Макарівський район,

простягнення 25452,87 грн., за участю представників:

позивача:Дворак М.Є., довір. № 02/2007-ПІ від 24.01.2007р.,

відповідача:не з’явились, обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства „Ресурс-2” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’яни” (далі –Відповідач) про стягнення 25452,87 грн., з яких 22117,81 грн. заборгованість за поставлений товар, 2827,89 грн. індекс інфляції, та 507,17 грн. три проценти річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за отриманий від позивача товар згідно актів прийому-передачі продукції № СК 493-7 від 31.03.2006 року, № СК 493-6 від 28.02.2006 року, № СК 493-5 від 31.01.2006 року, № СК 493-4 від 31.12.2005 року, № СК 493-3 від 30.11.2005 року, № СК 493-2 від 31.10.2005 року та № СК 493-1 від 30.09.2005 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 22117,81 грн. У зв’язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 2827,89 грн. індексу інфляції та 507,17 грн. три проценти річних з простроченої суми, а всього загальна сума позову складає 25452,87 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами від 16.11.2007 року та від 04.12.2007 року в судове засідання двічі не з`явився, відзиву не надав, про причини або неможливість прийняти участь у судовому засіданні не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до усної домовленості між сторонами у справі відповідач одержав від позивача товар на загальну суму 93162,81 грн., про що свідчать, наявні в матеріалах справи, належним чином засвідчені копії актів прийому-передачі продукції № СК 493-7 від 31.03.2006 року на суму 6253,54 грн., № СК 493-6 від 28.02.2006 року на суму 25052,06 грн., № СК 493-5 від 31.01.2006 року на суму 12839 грн., № СК 493-4 від 31.12.2005 року на суму 2931,30 грн., № СК 493-3 від 30.11.2005 року на суму 14818,80 грн., № СК 493-2 від 31.10.2005 року на суму 24178,11 грн. та № СК 493-1 від 30.09.2005 року на суму 7090 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України.

З огляду на те, що сторони в накладній визначились щодо ціни та кількості продукції, суд дійшов до висновку, що у відповідача виникло зобов’язання по оплаті поставленого товару на суму 93162,81 грн.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання по оплаті отриманого товару.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача щодо оплати поставленого товару перед позивачем складає 37117,81 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Як повідомив позивач, відповідач частково розрахувався за отриманий товар в загальній сумі 71045 грн. Тому залишок непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 22117,81 грн.

На день розгляду справи заборгованість за отриманий товар в сумі 22117,81 грн. відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 22117,81 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми. За час прострочення виконання грошового зобов’язання індекс інфляції склав 2827,89 грн., а три проценти річних з простроченої суми –507,17 грн. Вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 22117,81 грн., 2827,89 грн. індексу інфляції та 507,17 грн. трьох процентів річних є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’яни” (08023, Київська область, Макарівський район, с. Садки-Строївка, вул. Садова, 34, код 25271024) на користь Приватного підприємства „Ресурс-2” (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, код 30603195) 22117,81 грн. заборгованості за поставлений товар, 2827,89 грн. індексу інфляції, 507,17 грн. трьох процентів річних, 254,52 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Є.П. Євграфова