Рішення № 124601217, 07.01.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №462/7777/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Білінської Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що він є сином та спадкоємцем усього спадкового майна померлого батька ОСОБА_3 .

Зазначає, що його батько за життя отримував пенсію як ветеран органів Міністерства внутрішніх справ України та рішеннями суду за його позовом було зобов`язано відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії останнього.

В подальшому, відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 на підставі рішення суду та згідно наданого розрахунку сума доплати до пенсії, яка мала бути виплачена ОСОБА_3 за період з грудня 2019 року по вересень 2022 року склала 165 423, 27 грн.

Позивач вказує, що для з`ясування остаточної суми невиплаченої пенсії батька, його представником було скеровано на адресу відповідача адвокатський запит.

З отриманої відповіді вбачається, що з 01.10.2022 року по 31.10.2023 р ОСОБА_3 не було виплачено 26 000 грн.

Таким чином, на думку позивача, за період з грудня 2019 року по жовтень 2023 року відповідач не здійснив виплату пенсії ОСОБА_3 на загальну суму 191 423,27 грн.

Також зазначив, що після смерті батька лише він подав заяву до приватного нотаріуса про прийняття спадщини за законом, а нотаріусом відкрито та зареєстровано спадкову справу.

При цьому, під час спадкового провадження, приватний нотаріус звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо надання недоотриманої пенсії ОСОБА_3 його спадкоємцю ОСОБА_2 , однак йому було відмовлено та зазначено, що доплата пенсії, яка обчислена на виконання судового рішення не включається до спадщини та може бути виплачена особі за умови покладення судом відповідних зобов`язань.

Позивач зазначає, що оскільки його батьку за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду, а він, як спадкоємець за законом, в установленому законом порядку прийняв спадщину після його смерті, однак свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану доплату до пенсії не отримав, то відповідно він набув право на її отримання в судовому порядку.

У зв`язку з вищенаведеним, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», просив суд:

-визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/8034/22 від 04.07.2022 року пенсійні виплати у розмірі 191423 грн. 27 коп.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на його користь витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правову допомогу адвоката.

-

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року відкрито провадження у вказаній справі, ухвалено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 10.12.2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача адвокат Турчиняк Я.І. в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі. Подав до суду відповідь на відзив, у якому з посиланням на норми ЦК України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», правові позиції Верховного суду, зазначив, що суми пенсії, що належали ОСОБА_3 і не були виплачені йому Пенсійним фондом виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а у разі невиплати обов`язково входять до складу спадщини. Також зазначив, що законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер. а тому доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, однак підтвердила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_3 , на підставі рішень Львівського окружного адміністративного суду, була нарахована, але фактично не виплачена доплата до пенсії. Подала до суду відзив, у якому зазначила, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. Зазначила, що вказана норма закону є спеціальною щодо інших норм законодавства України і виключно нею регламентовано порядок виплати сум пенсії за вислугу років, які залишилися недоодержаними у зв`язку із смертю пенсіонера з числа військовослужбовців, членам його сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Вказала, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року у справі № 380/8034/22 та рішення від 31.07.2023 року у справі № 380/13760/23 носили зобов`язальний характер. Зазначеними рішеннями не присуджено конкретну суму пенсії, яку належить виплатити ОСОБА_3 . Додатково наголосила, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу за судовим рішенням, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та не знаходяться на його рахунках. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначених для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести необмеженій кількості осіб.

Крім того, заперечувала проти стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 49142,33 грн., оскільки такі є необґрунтованими та надмірними.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Сулом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року у справі № 380/8034/22, яке набрало законної сили 04.08.2022 року, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 №988 на підставі довідки державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області №2721 від 26.07.2021, в яку включено основні та додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі № 380/13760/23, яке набрало законної сили 31.08.2023 року було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з дати припинення її виплати, а саме з 01.10.2022 року.

Згідно розрахунків на доплату (виплату, утримання пенсії) за пенсійною справою №91 10777 (пенсіонер ОСОБА_3 ) після перерахунку пенсії, здійсненої Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області:

-на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 р. по справі №380/8024/22 сума доплати до пенсії, яка мала бути виплачена ОСОБА_3 за період з грудня 2019 року по вересень 2022 року склала 165 423, 27 грн.;

-на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 р. по справі №380/13760/23 сума доплати до пенсії, яка мала бути виплачена ОСОБА_3 за період з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року склала 26000 грн.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 370, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Перемишляни, Львівської області.

Згідно витягу про реєстрацію спадкової справи в спадковому реєстрі № 76138163 за заявою ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Юзвою Вікторією Яківною було відкрито та зареєстровано спадкову справу №72119807.

Позивач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 та є єдиним спадкоємцем усього спадкового майна померлого за законом, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 72119807, витребуваної судом за клопотанням сторони позивача.

Судом також встановлено, що з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на запит приватного нотаріуса Юзви В.Я., вбачається, що недоотримана пенсія ОСОБА_3 відсутня. При цьому, доплата пенсії, яка обчислена на виконання судового рішення не включається до спадщини та може бути виплачена особі за умови покладення судом зобов`язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому.

Листом приватного нотаріуса Юзви В.Я. № 202/02-14 від 17.06.2024 року ОСОБА_2 відмовлено в оформленні права власності на спадкове майно, а саме на доплату до пенсії нарахованої на підстав судового рішення.

Мотиви прийняття рішення судом.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі і спадкових.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч.1, ч.10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При постановленні вказаного рішення, суд керується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), відповідно до яких статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:

цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК).

Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме томуу членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Зміст вказаної статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України та із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Крім того, суд наголошує, що рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року у справі № 380/8034/22 та рішення від 31.07.2023 року у справі № 380/13760/23, які набрали законної сили було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 .

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації права позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, а саме нарахованої ОСОБА_3 , але не виплаченої відповідачем доплати до пенсії.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, встановивши, що позивач є спадкоємцем за законом на спадкове майно - нараховану, але невиплачену доплату до пенсії ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до переконання, що витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2500,34 грн. слід покласти на відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2024 року між позивачем та адвокатським бюро «Ярослава Турчиняка» в особі директора Турчиняка Я.І. було укладено договір про надання правової допомоги № 14092024.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг Виконавця за договором, визначається у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у справі № 462/7777/24 від 15.12.2024 року, адвокат надав, а клієнт отримав наступні послуги:

-вивчення документів, які слугували підставою заявлених вимог 2 год.;

-підготовка та подання адвокатського запиту від 18.09.2024 року 2 год.;

-вивчення відповіді на адвокатський запит 1 год.;

-вивчення законодавства, що регулює спірні правовідносини 2 год.;

-вивчення та пошук судової практики 4 год.;

-вивчення та пошук рішень Конституційного суду України 2 год.;

-підготовка позовної заяви та клопотання про витребування матеріалів, погодження позиції з клієнтом 6 год.;

-участь в судовому засіданні 29.10.2024 року;

-ознайомлення з матеріалами відповіді на відзив 1 год.;

-вивчення та пошук рішень Конституційного суду в контексті спірних правовідносин 1 год.;

-вивчення та пошук рішень ЄСПЛ 2 год.;

--вивчення правових позицій відповідача, які викладені у відзиві, підготовка заперечень 3 год.;

-пошук та опрацювання правових позицій Верховного суду, судової практики апеляційних судів 2 год;

-підготовка відповіді на відзив 6 год.;

-підготовка заяви про закриття підготовчого судового засідання без участі позивача 1 год.

Зазначено, що фіксований розмір за комплексне ведення справи №462/7777/24 в суді 1 інстанції становить 30000 грн. Крім того у справі визначено гонорар успіху адвоката у розмірі 10% (десять відсотків) від ціни позову, що складає 19 142,33 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Враховуючи категорію справи, її незначну складність, невелику кількість судових засідань та обсяги матеріалів справи, наявність сталої судової практики, предмет спору, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, , суд вважає, що повна компенсація заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу в сумі 49142,33гривень за рахунок позивача не була б пропорційною, співмірною та логічною.

З урахуванням заперечень представника відповідача, суд переконаний, що стягнення з відповідача компенсації за правничу допомогу в такому розмірі не відповідало б принципу справедливості, а тому вважає необхідним зменшити компенсацію до суми в розмірі 8000 гривень, що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги, її реальній складності а також принципу пропорційності задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/8034/22 від 04.07.2022 року пенсійні виплати у розмірі 191423 (сто дев`яносто одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 27 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 , 191423 (сто дев`яносто одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 27 коп. пенсійних виплат, які нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/8034/22 від 04.07.2022 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 2500 грн. 34 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп.

Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко