Ухвала суду № 124598668, 22.01.2025, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/1314/23

Провадження № 1-кп/538/5/25

У Х В А Л А

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

22 січня 2025 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Лохвиця Полтавськоїобласті клопотанняпрокурора пропродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Лохвицького районного суду Полтавської області знаходиться вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходуу виглядітримання підвартою на строк 60 діб до обвинуваченого ОСОБА_5 , яке вмотивував тим, що 28.11.2024 р. суддею Лохвицького районного суду Полтавської області обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід тримання під вартою строком до 24.01.2025 року. Є ризик, що ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 9 років, ніде не працює, не має постійного джерела доходу, суспільно-корисною роботою не займається, не має міцних соціальних зв`язків, усвідомлюючи обсяг пред`явленого обвинувачення, не дотримувався покладених обов`язків, і тому може ухилитися від суду шляхом втечі. Отже, є підстави для продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, у зв`язку із тим, що обвинувачений не виконував покладені судом обов`язки, може переховуватися від суду і може вчиняти інші кримінальні правопорушення, а застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник заперечувала проти клопотання прокурора, зазначила, що клопотання прокурора є необгрунтованим, обставини, викладені в ньому. не відповідають дійсності, зазначені ризики вже не існують, також зазначила, що обвинувачений має таки сталі соціальні зв`язки - має неповнолітню сестру, крім того його бажання долучитися до лав ЗСУ є незмінним, тому просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора, натомість змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема на домашній арешт в нічний час, щоб він міг працевлаштуватися, або ж підписати контракт на проходження військової служби та отримувати відповідне матеріальне забезпечення.

Обвинувачений підтримав свого захисника.

Потерпіла підтримала клопотання прокурора.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого, його захисника, та думку потерпілої, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Суд, за нормами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню та сукупності всіх обставини, які передбачені, зокрема, п. 2,3,4,5,9 ч. 1 ст. 178 КПК України.

Встановлено,що ухвалоюсуду від28.11.2024 р. ОСОБА_5 продовжено ранішеобраний запобіжнийзахід увиді триманняпід вартою,строк діїзапобіжного заходуу видітримання підвартою відноснообвинуваченого ОСОБА_5 спливає 24.01.2025року,судове провадженняне можебути завершенедо спливуцього строку,оскільки наданий часще непроведені судовідебати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодних підстав для зміни застосованого обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який на даний час не має враховуючи положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, заявлені ж прокурором ризики (ризик переховування від суду та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення) на даний час не зменшилися.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи, зокрема домашній арешт та інші, не будуть достатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора та не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт раніше вже був застосований до обвинуваченого, але забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зміг, що встановлено судом під час зміни такого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та про відсутність підстав для зміни такого запобіжного заходу.

А відтак запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити на строк до двох місяців.

Керуючись ст. 177, 183, 194, 331, 392 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів до 21 березня 2025 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23», де утримується обвинувачений, для виконання.

Ухвала діє протягом двох місяців з моменту її винесення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в цей же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Лохвицького

районного суду ОСОБА_8