Ухвала суду № 124597817, 22.01.2025, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1514/24 Провадження № 2-о/358/10/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Зубенко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС), цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області із заявою, в якій просить встановити факт постійного сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01 травня 2003 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що з 01 травня 2003 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується договором посвідченим приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Михайленко О.В. від 02.08.2023 та може бути підтверджено показами свідків. Після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заявниця вирішила звернутися до управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, з метою отримання одноразової грошової допомоги за померлого чоловіка, проте їй було відмовлено в отриманні грошової допомоги та роз`яснено, що їй необхідно в судовому порядку встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 19 вересня 2024 року було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та призначено судове засідання на 21 жовтня 2024 року з 10 години 00 хвилин, яке неодноразово відкладалося, останнього разу на 21.01.2025.

Під час судового засідання представник заінтересованої особи Зубенко Т.А. підтримала клопотання викладене у додаткових поясненнях від 25.10.2024 та просила залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.

Обгрунтовуючи дане клопотання представник заінтересованої особи вказала на те, що з огляду на зміст заяви, звертаючись до суду заявник обґрунтовувала вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу саме відмовою Пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату їй одноразової допомоги у зв`язку зі смертю годувальника, передбачене Законом України № 2262-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.08.2024 № 0500-0221-8/79738 підставою звернення до суду є відмова у призначенні одноразової допомоги сім`ї годувальника, в зв`язку з тим, що заявник не перебувала у зареєстрованому шлюбі на момент смерті пенсіонера, що суперечить пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 , статті 1-2 від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вимога заявниці у цій справі пов`язана з доведенням наявності у неї підстав для призначення та виплати соціальних платежів і не пов`язана з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, у зв`язку з відмовою Фонду виплатити відповідні кошти. Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження певного соціального-правового статусу для отримання від держави допомоги, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку окремого провадження.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги, що з поданої до суду заяви, між заявницею та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідальним за виплату одноразової допомоги сім`ї годувальника, існують відносини щодо права заявника на отримання грошової допомоги, та підставою для їх отримання є, в тому числі, рішення суду про встановлення факту, який просить встановити заявник. Встановлення факту встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу пов`язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися не в порядку окремого провадження.

Також звернуто увагу суду, що в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 569/7589/17 (провадження № 14-560цс18) зазначено, що: «якщо вирішення спору має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у цивільній справі підлягає закриттю. Таким чином, якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Частиною четвертою статті 315 ЦПК України також передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

За таких обставин, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносин у контексті з`ясованих обставин справи, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу слід залишити без розгляду.

Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Голубєва О.В. висловили заперечення проти клопотання представника заінтересованої особи, просили відмовити у задоволенні клопотання про залишення заяви без розгляду та продовжити судовий розгляд по суті.

Суд, заслухавши учасників справи та вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, провадження №11-150апп23 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

Разом з тим 30.01.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 287/167/18-ц за заявою ОСОБА_10 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Ємільчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій заявник просив суд установити факт, що у списку евакуйованих громадян Чорнобильського району Київської області було допущено описку щодо дати народження ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_10 , який під порядковим № 69 значиться як ОСОБА_10 , 1952 року народження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц виснувала, що встановлення юридичного факту, який пов`язаний із вирішенням спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії, відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися в спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Таким чином, суд з урахуванням правової позиції викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, провадження №11-150апп23, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника заінтересованої особи Зубенко Т.А. про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.

Керуючись ст. ст. 293, 315 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника заінтересованої особи Зубенко Т.А. про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов