Рішення № 124597643, 21.01.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3487/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 34 097 грн. 92 коп., із них: 34 087 грн. 29 коп. заборгованості за основним боргом; 10 грн. 63 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, а також судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 200 грн., мотивуючи тим, що 06.04.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z52.20476.005119339. Кредитний договір був підписаний позичальником власноручно. Від імені банку договір був підписаний з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно до публічної оферти АТ «Ідея Банк» від 16.09.2015. Позичальник надав письмову заяву про акцепт вказаної публічної оферти. Відповідно до умов вказаного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 37 696 грн. 00 коп., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору. У п. 1.2. договору сторони погодили, що строк кредитування становить 36 місяців з дня підписання договору, тобто до 06.04.2022 включно. Згідно п. п. 1.3, 1.4 договору за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту. Згідно п.2.5. кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту. Відповідно до п.2.1. кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами в 36 щомісячних внесках згідно Графіку щомісячних платежів. Одночасно з укладенням кредитного договору позичальник уклав з ПрАТ "Страхова компанія "Уніка Життя" договір від 06.04.2019 добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 7 296 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є банк. Крім того, позичальник уклав з ПрАТ «Страхова компанія «Аско Медсервіс» договір добровільного страхування майна 232660437/19FM, за яким розмір страхової премії/страхового платежу становить 400 грн.. За умовами кредитного договору, а саме п.1.6, позичальник доручив банку та дав розпорядження переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу через транзитний рахунок банку. Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 37 696 гривень, з яких був сплачений на рахунок ПрАТ "Страхова компанія "Уніка Життя" страховий платіж від імені позичальника в сумі 7 296 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку позичальника, а також відповідними ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів, а також сплатила на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Аско Медсервіс» страхову премію в сумі 400 грн.. У подальшому, позичальник виконала свої зобов`язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково. Згідно виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом, остання сплатила банку лише 7800 гривень. Останній платіж проведено 24.07.2019. Строк, на який було надано кредит за Договором, сплив 06.04.2022. Після закінчення строку кредиту кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії. Таким чином, станом на 06.04.2022 за відповідачем значиться заборгованість у вищевказаній сумі.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Сонаті» було укладено договір факторингу №16/11-2023.

Відповідно до п.2.1. зазначеного договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в Реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п.5.1 договору права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого Реєстру у боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього Договору (здійснення оплати за договором).

Відповідно до п.4.1. договору фактор виконав свої зобов`язання перед клієнтом, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Також Клієнт і Фактор підписали всі додатки до договору факторингу, зокрема і друкований Реєстр боржників. Таким чином, фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z52.20476.005119339 від 06.04.2019.

Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із законодавством мають на це право.

Користуючись даним правом ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (клієнт) 29.12.2023 уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» (Фактор) договір факторингу №29/12-23.

Згідно п.2.1. цього договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.5.1. договору права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами цього Договору.

Таким чином, відповідно до умов договору ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами.

Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z52.20476.005119339 від 06.04.2019.

Щодо судових витрат зазначають, що на поточний момент ТОВ «Санфорд Капітал» понесло судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 422,40 грн., на оплату послуг поштового зв`язку при направленні відповідачу позовної заяви з додатками, в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку, і у подальшому очікує понести судові витрати на оплату за отримання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 5 200,00 грн..

Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 06.04.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , тобто відповідачем, було укладено кредитний договір №Z52.20476.005119339 (а. с. 58-59).

Відповідно до умов вказаного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 37 696 грн. 00 коп., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), згідно з умовами цього договору (п. 1.1). Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника (п. 1.2). За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту (п. 1.3). Сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором, втому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється сторонами тривалістю у три роки. Позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (п. 5.5).

Цього ж дня 06.04.2019 сторонами було підписано і паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі (а. с. 47).

Також, 06.04.2019 ОСОБА_1 було підписано договір добровільного страхування життя №Z.52.20476.005119339, а також заяву до вказаного договору. Вказаною заявою позивач підтвердила, що ця заява, договір страхування, правила є основою правовідносин між страховиком та нею, як страхувальником (застрахованою особою) і у своїй сукупності складають договір добровільного страхування життя. Відповідно до умов страхування: термін дії договору страхування починається від дати передбаченої п. 3.9 договору страхування і складає 12 місяців. Страхова сума за страховим ризиком 3.3.1. (смерть застрахованої особи, яка сталася протягом всього строку дії договору страхування) становить 100 грн. 00 коп.; за страховим ризиком 3.3.2. (смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався протягом строку дій договору страхування) 30 400 грн. 00 коп.; страховий тариф 24%. Розмір страхового платежу (підлягає до сплати одноразово) 7 296 грн. 00 коп. (перерахування страхових платежів здійснюється через рахунок відкритий у АТ «Ідея Банк»).

Крім того, 06.04.2019 ПАТ «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування майна фізичних осіб (експрес-майно). Відповідно до вказаного договору страхова сума становить 100 000 грн., страховий тариф - 0,40%, страхова премія 400 грн.. Страховий платіж сплачується страхувальником одноразово в момент укладання договору на рахунок страховика (а. с. 52).

Вказані обставини також підтверджуються випискою від 16.11.2023 за період з 08.04.2019 по 16.11.2023 (а. с. 60).

Відтак, встановлено, що між сторонами укладався вищевказаний кредитний договір, що узгоджується з положеннями ст. ст. 1046 та 1054 ЦК України.

З копії ордерів-розпорядження №1 про видачу кредиту та №2 про сплату страхового платежу вбачається, що на підставі договору № Z52.20476.005119339 від 06.04.2019, з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 30 400 грн. 00 коп., та з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_3 - страховий платіж від ОСОБА_1 в сумі 7296 грн. 00 коп. (а. с. 42). Суд відмічає, що на рахунок відповідача № НОМЕР_2 , перераховано лише 30 400 грн. 00 коп., розпорядження на перерахування 7296 грн. 00 коп. відсутнє.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (фактор) було укладено договір факторингу № 16/11-23 (а. с. 33-39).

Згідно п. 2.1. договору факторингу клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2. договору визначено, що права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилаються разом з актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 2 795 777 грн. 00 коп., шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3-х робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку та підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого реєстру боржників, договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Сума фінансування перераховується фактором на наступні рахунки клієнта: НОМЕР_4 , що передбачено п. 4.2 договору.

Права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1. цього договору, що передбачено п. 5.1. договору.

Копія друкованого реєстру боржників №1 від 16.11.2023 підтверджує, що в реєстрі боржників під №96 значиться ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № Z52.20476.005119339 від 06.04.2019. Сума заборгованості становить 86 713 грн. 63 коп., з них 34 087 грн. 29 коп. заборгованості за основним боргом (тілом кредиту), 10 грн. 63 коп. заборгованості за відсотками та 52 615 грн. 71 коп. заборгованості за комісією (а. с. 49-50).

Копія платіжної інструкції в національній валюті від 17.11.2023 №608, в свою чергу, підтверджує факт сплати ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» на рахунок клієнта № НОМЕР_4 АТ «Ідея Банк» 2 795 777 грн. 00 коп.. Призначення платежу: фінансування відступлення прав вимоги, згідно договору факторингу №16/11-23 від 16.11.2023 (а. с.8 зворот).

Таким чином, є доведеним, що ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» стало новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1

29.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (клієнт) та ТОВ «Санфорд Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу № 29/12-2023 (а. с. 26-32).

Згідно п. 2.1. договору факторингу за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2. договору визначено, що права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі 201 460 702 грн. 30 коп., що складає розмір заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилаються разом з актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Сума фінансування, шо надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги по реєстру боржників №1 складає 2 933 447 грн. 18 коп., що передбачено п. 3.1. договору.

Відповідно до п. 4.1. договору фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 2 933 447 грн. 18 коп., шляхом: фактор сплачує частину суми фінансування в розмірі 30 000 грн. шляхом перерахунку вказаної суми на рахунки клієнта в строк до 31.12.2023 включно; фактор сплачує залишок суми фінансування в розмірі 2 903 447 грн. 18 коп. шляхом перерахунку вказаної суми на рахунки клієнта в строк до 01.03.2024.

Сума фінансування перераховується фактором на наступний рахунок клієнта: НОМЕР_5 у ПАТ «Універсал Банк», МФО: 322001, що передбачено п. 4.2 договору.

З копії витягу з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 вбачається, що в реєстрі боржників під №2496 значиться ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №Z52.20476.005119339. Сума заборгованості 86 713 грн. 63 коп., з них 34087 грн. 29 коп. заборгованості за основним боргом (тілом кредиту), 10 грн. 63 коп. заборгованості за відсотками та 52 615 грн. 71 коп. заборгованості за комісіями (а. с. 41).

Копії платіжних інструкції в національній валюті №3 від 29.12.2023, №1 від 28.02.2024, №3 від 29.02.2024, №4 від 29.02.2024, №5 від 29.02.2024, підтверджують факт сплати ТОВ «Санфорд Капітал» на рахунок клієнта № НОМЕР_5 ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» 30 000 грн. 00 коп., 500 000 грн., 1 900 000 грн., 403 447 грн. 18 коп., 100 000 грн., що в загальній сумі становить 2 933 447 грн. 18 коп.. Призначення платежу: оплата згідно договору факторингу №29/12-2023 від 29.12.2023 (а. с.12-14).

Відтак, ТОВ «Санфорд Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 ..

Копія довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z52.20476.005119339 від 06.04.2019 свідчить, що заборгованість відповідача згідно вказаного кредитного договору становить 86 713 грн. 63 коп., з них: 34 087 грн. 29 коп. заборгованості за основним боргом, 10 грн. 63 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками та 52 615 грн. 71 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (а. с. 57).

Позивач же просить стягнути з відповідача 34 097 грн. 92 коп., з них 34 087 грн. 29 коп. заборгованості за основним боргом та 10 грн. 63 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.

Однак, суд не може погодитися з вказаним розрахунком. Так, згідно умов договору розмір відсотків, що погоджений сторонами складає 0,01% річних, що становить за 36 місяців, виходячи з отриманої суми: 9 грн. 12 коп. (30 400х0,01%х3 роки).

Нарахування комісії не грунтується на законі з огляду на наступне.

Так, у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

В даному випадку комісія нараховувалася саме за обслуговування кредиту.

При цьому, суд враховує, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №Z52.20476.005119339 було сплачено в загальній сумі 7800 грн. 00 коп., про що зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується копією виписки від 16.11.2023 за період з 08.04.2019 по 16.11.2023 (а. с. 60). Відтак, з огляду на сплачену суму заборгованості в розмірі 7800 грн., яка не мала йти на обслуговування кредиту, сума заборгованості за основним боргом становить 22600 грн..

Таким чином, оскільки, відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості по кредитному договору Z52.20476.005119339 від 06.04.2019 в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з неї суму заборгованості, а саме: 22 600 грн. 00 коп. заборгованості за основним боргом та 9 грн. 12 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, що в загальній сумі становить 22609 грн. 12 коп..

Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.

Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 01.04.2024 між ТОВ «Санфорд Капітал» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» було укладено договір про надання правничої допомоги №1/04, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правнич допомогу у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду (п.1.1. договору).

Згідно п. 1.3 договору перелік боржників, щодо яких клієнтом доручається об`єднанню вчинення дій стосовно стягнення заборгованості, сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання умов цього договору, зазначають в реєстрі боржників.

Відповідно до п. 3.2 договору сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в п. 1.2 цього договору) по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку №2 до цього договору, та зазначається об`єднанням в акті-приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до реєстру боржників від 15.07.2024, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», в реєстрі боржників до договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024, боржником згідно кредитного договору №Z52.20476.005119339 від 06.04.2019 значиться ОСОБА_1 (а. с. 40).

З копії акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №4 від 12.08.2024 вбачається, що адвокатське об`єднання «Альянс ДЛС» надало клієнту ТОВ «Санфорд Капітал» наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника ОСОБА_1 на суму 1200 грн., складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 4000 грн, що в загальній сумі становить 5200 грн. (а. с. 53).

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з позивача за надані відповідачу послуги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 2400 грн. 00 коп..

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. в дохід держави, (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі (2422,40х66,30%)=1606 грн. 05 коп..

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Санфорд Капітал» (код ЄДРПОУ: 43575686), що знаходиться за адресою: вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення, 68, 69 в м. Дніпро, заборгованість за кредитним договором № Z52.20476.005119339 від 06.04.2019 в сумі 22 609 грн. 12 коп., із них: 22 600 грн. 00 коп. заборгованості за основним боргом, 9 грн. 12 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, витрати на правову допомогу в сумі 2400 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1606 грн. 05 коп..

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець