Рішення № 124594782, 13.01.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/350/2025 Справа № 490/2942/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Вознюк Д.І., без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки ,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача Приватне акціонернетовариство "Страховакомпанія "ЄвроінсУкраїна" на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 33 589,92 грн; з відповідача ОСОБА_2 - моральну шкоду в розмірі 10000 грн, а також витрати на сплату судового збору.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.10.2023 року в м.Миколаєві по вул. Фалєєвська, 25 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "ВАЗ 210700",реєстраційний номер НОМЕР_1 , був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру та скоїв наїзд на стоячий транспортний засіб "Honda Civic", д.н.з НОМЕР_2 , власником якого є позивачка. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. ОСОБА_2 , був визнаний винним у скоєнні ДТП згідно рішення суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.04.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Позивач надала суду заяву про розгляд спраив в її відсутінсть, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися судом належним чином неодноразово, відзиву на позов не надали.

Згідно з ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Враховуючи викладене, суд, до початку розгляду справи по суті, визнав можливим її заочний розгляд, на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається , що 29.10.2023 року в м.Миколаєві по вул. Фалєєвська , 25 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "ВАЗ 210700",реєстраційний номер НОМЕР_1 , був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру та скоїв наїзд на стоячий транспортний засіб "Honda Civic", д.н.з НОМЕР_2 , власником якого є позивачка. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. ОСОБА_2 , був визнаний винним у скоєнні ДТП згідно рішення суду.

Судом встановлено, що Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.12.2023 року та Миколаївського апеляційного суду від 01.03.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 ч.1 ст. 130 КУпАП , та накладено адміністративне стягнення : - за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік: ст. 124 КУпАП у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Судом досліджено Постанову Миколаївського апеляційного суду від 01.03.2024 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.12.2023 року в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №561863 від 29 жовтня 2023 року скасовано.

Постанову судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 грудня 2023 року в частині притягення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №561549 від 29 жовтня 2023 року та стягнено судовий збір у розмірі 536,80 грн. - залишено без змін.

Судом встановлено , що автомобіль марки "Honda Civic 5D 1.8 АT Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 " належить ОСОБА_1 .

Згідно Звіту №211/12-23 від 03.12.2023 року , про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу , що був зроблений на замовлення ОСОБА_1 вбачається , що вартість збитків,заподіяних пошкодженням транспортного засобу Honda Civic 5D 1.8 АT Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 73 948,27 грн. ( включаючи ПДВ на запасні частини, фарбування). Оцінка вартості відновлювального ремонту проведена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових , що підлягають заміні.

Відповідно до ст. 172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом досліджено , що за вказаним страховим випадком ПрАт "СК" Євроінс Україна" виплатило позивачеві страхове відшкодування у розмірі 44 758,35 грн. - що підтверджується платіжною інструкцією. З платіжної інструкції №1741 від 24 січня 2024 року вбачається , що призначенням платежу є страхове відшкодування згідно Акту №128852/1/2023 року від 24.01.2024 року.

Судом встановлено , що з матеріалів справи жодних доказів узгодження між ПрАт "СК" Євроінс Україна" та ОСОБА_1 відносно суми страхового відшкодування суду не вбачається, таких доказів страховиком суду не надано.

Відповідно до частин першої і другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно із частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У пункті 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За такого з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 33 589,92 грн. у зв`язку з тим , що згідно Звіту №211/12-23 від 03.12.2023 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу , вартість збитків,заподіяних пошкодженням транспортного засобу Honda Civic 5D 1.8 АT Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 73 948,27 грн, ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" виплатило позивачеві страхове відшкодування у розмірі 44 758,35 грн, тобто, залишок невиплачених коштів становить 33 589,92 грн

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частинами 3,4ст.23 ЦК Українивизначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За таких обставинах у відповідності до ч.1ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Суд приходить до висновку, що позивачу було завдано моральної шкоди, яка проявилась в тому, що позивач була змушена пересуватись на інших транспортних засобах та була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя. Такі зміни спричиняли їй душевні страждання та переживання. За такого суд вважає, що з урахуванням вимог розумності і справедливості, до стягнення підлягає компенсація моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, підлягає стягненню з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства "Страховакомпанія "ЄвроінсУкраїна" на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі недоплаченого розміру страхового відшкодування 33 589,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , Приватного акціонерноготовариства "Страховакомпанія "ЄвроінсУкраїна" на користь ОСОБА_1 судовий збір по 605,60 грн. з кожного.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО