Постанова № 12459464, 25.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2010 року Справа №15/80-10

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді-доповідача Лакізи В.В., судді Білоусової Я.О., судді Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача не зявився,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (вх.№3163 С/2-6), на рішення господарського суду Сумської області від 14.06.2010 р. по справі №15/80-10,

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми,

про стягнення 33077, 93 грн., -

встановила:

У травні 2010 року позивач, ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача, ФОП ОСОБА_2, 33077,93 грн. заборгованості по договору про надання послуг з централізованого опалення №ПР 181-6/38 від 01.10.2008р., а саме: 21705, 18 грн. основного боргу, 10594,20грн. пені, 603, 66 грн. інфляційних витрат та 174,89 грн. 3% річних. (а.с.1-3).

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.06.2010 р. по справі №15/80-10 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ «СМНВО ім.. М.В. Фрунзе»21705,18грн. основного боргу, 10594,20 грн. пені, 603,66грн. інфляційних витрат, 174,89грн.- 3% річних, 330,78 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу відповідно до укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення №ПР 181-6/38 від 01.10.2008р. (а.с.44-46)

Відповідач, ФОП ОСОБА_2, з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 14.06.2010 р. по справі №15/80-10 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм чинного законодавства та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи. (а.с.51-52).

Апелянт вважає, що нарахована сума за оплату теплопостачання є необґрунтованою, оскільки тарифи на теплопостачання відповідач не погоджував, про розмір тарифів позивач відповідача не повідомляв, акти прийому-передачі теплової енергії відповідач особисто не підписував, інших осіб на вчинення таких дій від свого імені не уповноважував.

Апелянт також вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволені позовні вимоги про стягнення пені в сумі 10594, 20 грн., оскільки відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, і з врахуванням вказаного Закону, розмір пені повинен становити 1190, 02 коп.

Крім того, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення було винесено за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, що, відповідно до п.2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

25.10.2010р. до Харківського апеляційного господарського суду від апелянта відповідача у справі, надійшла заява (вх. №8808), в якій він просив на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір пені, оскільки, на думку відповідача, розмір належної до сплати пені надмірно великий порівняно із збитками кредитора, а стягнення пені в заявленій позивачем сумі вплине на платоспроможність відповідача та можливість здійснення подальшої господарської діяльності.

Позивач, ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№8815 від 25.10.2010р.) в якому зазначив, що рішення господарського суду Сумської області від 14.06.2010 р. по справі №15/80-10 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що сам відповідач та уповноважена ним особа підписували акти прийому-передачі тепловодої енергії. Позивач вважає, що ним був наданий обґрунтований розрахунок суми боргу відповідача, пені та інфляційних витрат. На думку позивача, при задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10594, 20 грн. суд першої інстанції надав належну правову оцінку відносинам сторін та врахував положення Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій», а не Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Представники сторін у судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду господарського спору по суті та враховуючи, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, однак не скористались наданим їм процесуальним правом на участь в господарському засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.

01.10.2008р. між ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе»(виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (споживач) був укладений договір №ПР181-6/38 про надання послуг з централізованого опалення. (а.с. 13-18)

Згідно п. 33 договору №ПР181-6/38 від 01.10.2008р., договір був укладений на 1 рік. Вказаним пунктом, також, визначено, що договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено іншій стороні про розірвання або необхідність перегляду договору.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір №ПР181-6/38 від 01.10.2008р. був розірваний або переглянутий сторонами, або, в установленому законом порядку, був визнаний недійсним. Таким, станом на момент розгляду даної справи, договір №ПР181-6/38 від 01.10.2008р. є пролонгованим та діє на умовах, визначених сторонами 01.10.2008р.

Відповідно до п. 1 №ПР181-6/38 від 01.10.2008р., виконавець зобовязався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги), а споживач зобовязався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

У додатку №1 до договору №ПР181-6/38 від 01.10.2008р. сторони визначили обсяги споживання теплової енергії для надання послуг з централізованого опалення в період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р. та погодили, що у випадку пролонгації договору, за періоди надання послуг приймаються періоди наступних років.

Пунктом 10 договору №ПР181-6/38 від 01.10.2008р., передбачено, що споживач, до 10 числа розрахункового місяця, сплачує виконавцю вартість послуг, визначену відповідно до додатку №1 до договору за розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо розрахунків на початок розрахункового місяця).

Додатком №3 до договору №ПР181-6/38 від 01.10.2008р. сторони затвердили форму акту прийому-передачі теплової енергії.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавець (позивач по справі) належним чином та у повному обсязі виконав свої договірні зобовязання та на підставі договору №ПР181-6/38 від 01.10.2008р., протягом жовтня 2009р. - квітня 2010р., надав споживачу (відповідачу по справі) послуги з централізованого опалення та постачання гарячої види на загальну суму 21705, 18 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії. (а.с. 24-27)

Однак, відповідач не виконав належним чином договірних зобовязань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, в зв'язку з чим, за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 21705,18 грн.

Твердження апелянта про те, що акти прийому-передачі теплової енергії він особисто не підписував, інших осіб на вчинення таких дій від свого імені не уповноважував, спростовуються матеріалами справи. Так, згідно матеріалів справи вбачається, що акти прийому-передачі теплової енергії за січень, лютий, березень, квітень 2010 року підписані споживачем - ОСОБА_2 особисто, а акти приймання-передачі теплової енергії за жовтень, листопад та грудень 2009 року від споживача підписані ОСОБА_4, який, згідно нотаріально посвідченої довіреності б/н від 06.04.2007р., має право підписувати документи від імені ОСОБА_2 (а.с. 28)

Що стосується посилань апелянт на те, що позивач не погоджував з відповідачем тарифи на теплопостачання, то колегія суддів зазначає, що вони є необґрунтованими, оскільки розмір тарифів на послуги з централізованого постачання встановлюються органами місцевого самоврядування у відповідності до чинного законодавства, про що також зазначено в п. 5 договору №ПР181-6/38 від 01.10.2008р., і у разі зміни тарифів на послуги з централізованого теплопостачання виконавець повідомляє про це споживача через засоби масової інформації. Нормами чинного законодавства не передбачено обовязку виконавця (позивача) погоджувати зі споживачем (відповідачем) тарифи на теплопостачання.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідач не надав доказів погашення суми боргу за надані позивачем за договором №ПР181-6/38 від 01.10.2008р. послуги теплопостачання, в звязку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 21705,18 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Як було встановлено вище, відповідач належним чином та у встановлений строк не виконав свої договірні зобовязання щодо оплати наданих йому послуг з теплопостачання, в звязку з чим, колегія суддів вважає, що позивач правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, нарахував відповідачу 603, 66 грн. інфляційних та 174,89 грн. 3% річних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 603, 66 грн. інфляційних та 174,89 грн. 3% річних.

Статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У звязку з тим, що відповідач належним чином не виконував оплату наданих йому позивачем послуг з теплопостачання, то відповідач повинен сплатити позивачу пеню.

Згідно п. 15 договору №ПР 181-6/38 від 01.10.2008р., за несвоєчасне внесення плати, споживач (відповідач по справі) сплачує виконавцю (позивачу по справі) пеню у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки виконання.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми пені, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання в сумі 10594,20 грн. за періоди: з 11.11.2009р. по 11.05.2010р., з 11.12.2009р. по 20.05.2010р., з 12.01.2010р. по 20.05.2010р., з 11.02.2010р. по 20.05.2010р., 11.03.2010р. по 20.05.2010р., з 13.04.2010р., з 12.05.2010р. по 20.05.2010р.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 10594,20 грн. пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності утримання прибудинкових територій», за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги субєкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу, а п. 15 договору №ПР 181-6/38 від 01.10.2008р. передбачено, що розмір пені становить 0,5% від суми простроченого платежу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,5% суми простроченого платежу в сумі 10594,20 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками господарського суду Сумської області з огляду на наступне.

Як було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги субєкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Отже, приписами Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»встановлений розмір відповідальності субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги.

Однак, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», дія якого, згідно преамбули названого Закону, поширюються на правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем у даній справі, встановлює обмеження розміру пені, яку платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу.

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, у даному випадку, при нарахуванні пені за несвоєчасні розрахунки за теплопостачання слід керуватися Законом України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»враховуючи обмеження розміру пені, встановленого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Враховуючи викладене, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за періоди: з 11.11.2009р. по 11.05.2010р., з 11.12.2009р. по 20.05.2010р., з 12.01.2010р. по 20.05.2010р., з 11.02.2010р. по 20.05.2010р., 11.03.2010р. по 20.05.2010р., з 13.04.2010р., з 12.05.2010р. по 20.05.2010р., в врахуванням обмеження розміру пені, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», становить 1190,02 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшовши законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання своїх договірних обовязків щодо оплати наданих йому позивачем послуг централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, не врахував приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та невірно визначив суму пені, що підлягає стягненню з відповідача, в звязку з чим, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 10594,20грн. пені підлягає зміні, оскільки сума пені, що підлягає стягненню, становить 1190,02 грн.

Стосовно заяви відповідача про зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положення ст. 551 Цивільного кодексу України передбачають можливість зменшення судом розміру пені, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В обґрунтування заяви про зменшення розміру пені, відповідач посилається на те, що розмір належної до сплати пені надмірно великий порівняно із збитками позивача, а стягнення пені в заявленій позивачем сумі вплине на платоспроможність відповідач та можливість здійснення подальшої господарської діяльності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав апеляційному господарському суду доказів в підтвердження обставин, викладених в заяві про зменшення розміру пені.

Враховуючи, що відповідач не надав апеляційному господарському суду доказів в підтвердження обставин, викладених в заяві про зменшення розміру пені, та враховуючи, що апеляційним господарським судом дійшов висновку про зміну оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, колегія суддів вважає, що заява Фізичної особи-підприємця про зменшення розміру пені не підлягає задоволенню.

Що стосується посилань апелянта на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, за результатами якого було прийняте оскаржуване рішення, то такі твердження спростовуються матеріалами справи, а саме відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що ухвала господарського суду Сумської області від 28.05.2010р. про порушення провадження у справі №15/80-10 та призначення її до розгляду на 14.06.2010р. була отримана 04.06.2010р. ОСОБА_2 особисто, про що свідчить підпис ОСОБА_2 на повідомленні про вручення поштового відправлення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області 14.06.2010р. по справі № 15/80-10 частково прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, в звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про часткову зміну оскаржуваного рішення та про часткове задоволення апеляційної скарги, то судові витрати також підлягають зміні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Сумської області від 14.06.2010р. по справі №15/80-10 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 (40004, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе»(40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) 21705, 18 грн. основного боргу, 1190,02 пені, 603,66 грн. інфляційних та 174, 89 грн. 3% річних, 318,87 грн. держмита за подання позову, 227,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе»(40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) на користь ОСОБА_2 (40004, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 5,95 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови підписано 25.11.2010р.