Рішення № 124594361, 17.01.2025, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/1234/24

Провадження № 2-а/474/1/25

Рішення

Іменем України

17.01.25р. с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.

позивача ОСОБА_1

представника Степанова В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови серії ББА № 571218 від 11.11.2024р. за ст. 121-3 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

20.11.2024р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 571218 від 11.11.2024р. за ст.121-3 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту оскаржувана постанова), а справу - закрити за відсутності складу правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.11.2024р. щодо нього ст. інспектором реагування патрульної поліції ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Власюком І.С. було винесено оскаржувану постанову за те, що вказаної дати о 11 год. 20 хв. по автодорозі Т1506 Миколаїв-Доманівка-Берізки 167км.+300м він керував транспортним засобом ВАЗ 21093 номерний знак НОМЕР_1 на якому був нечитабельний задній номерний знак, що не дає можливості чітко визначити символи з відстані 20 метрів, чим порушив ст. 121-3 КУпАП.

Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

- у вказані в оскаржуваній постанові час та дату, позивач сів за кермо в стані крайньої необхідності, на прохання ОСОБА_2 , яка потребувала медичної допомоги (їхали до смт Криве озеро) в зв`язку з підняттям у неї артеріального тиску та цукрового діабету;

- перед поїздкою позивачем були виконані вимоги п. 30.2 ПДР України (номерний знак транспортного засобу не був забруднений, бо він його протирав);

- поліцейський на вимогу позивача про надання йому доказів скоєння адміністративного правопорушення (відео, фото, тощо), та здійснити заміри видимості номерного знаку транспортного засобу - такі не пред`явив, заміри не вчинив;

- під час зупинки транспортного засобу поліцейські не могли візуально побачити, виявити нечитабельність заднього номерного знаку на транспортному засобі, так як стояли на узбіччі задньою частиною службового автомобіля до автомобіля марки ВАЗ21093 д.н.з. НОМЕР_1 . Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейські зобов`язані проінформувати водія про конкретну причину зупинки з детальним описом підстави зупинки, відповідно до ст. 35 ЗУ Про Національну поліцію, а не після зупинки відшукувати будь-які ознаки правопорушення. Безпідставна зупинка транспортного засобу - заборонена;

- відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП та правової позиції ВС від 17.17.2019р. у справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020р. у справі № 524/9716/16-а - імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, у постанові про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності у ній посилань на вказаний технічний засіб, такі фото або відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення;

- заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дають підстави вважати, що відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що позивач порушив ПДР України, зокрема пояснень свідків, інформації з технічних засобів, відповідачем до постанови не долучено.

Тож, посилаючись на вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

04.12.2024р. представниця відповідача Нофенко М.В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просила відмовити. В обґрунтування заперечень посилається на те, що Указом Президента України від 24.02.2022р. за № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, під час якого право на проведення перевірки документів осіб, огляду речей та транспортних засобів надано відповідним уповноваженим органам Національної поліції. При цьому порядок такої перевірки та огляду під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану затверджено Постановою КМ України № 1456 від 29.12.2021р. Статтею 23 Закону України Про Національну поліцію передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Статтею 32 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним контролем, або в місці здійснення поліцейським спеціального поліцейського контролю. Відповідно до Указу Президента України №64, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану. Так, в період воєнного стану в Україні тимчасово обмежено гарантоване ст. 33 Конституції України право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування. Згідно п. 7 ч. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану дозволено перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відтак, відповідач вважає, що зупинки позивачки була законна та обґрунтованою.

11.11.2024р. о 11 год. 30 хв. перебуваючи на добовому чергуванні наряду СРПП, разом з інспектором СРПП ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Козорізом Ю.С., здійснював нагляд за додержанням правил дорожнього руху по автодорозі Т-1506 Миколаїв-Доманівка-Берізки на 167 км.+300м., в ході чого було помічено транспортний засіб ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався за межами населеного пункту без ближнього світла фар або денних світових вогнів, що порушувало п. 9.8 Правил дорожнього руху України. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України Про Національну поліцію та ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, водієві було роз`яснено причину зупинки. Старшим інспектором СРПП ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Власюком І.С. було встановлено, що водієм транспортного засобу ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ОСОБА_1 , який керував вище вказаним транспортним засобом не маючи права на керування відповідної категорії, без страхового полісу та з пошкодженим номерним знаком, що не відповідає вимогам та стандартам. Вказані дії водія порушували вимоги 2.1.ґ ПДР України. Факт правопорушення підтверджується відеофайлом 0000000_00000020241111111828_0005B з нагрудної камери поліцейського, перевірки даних водія в електронних базах поліції, а також рапортом старшого інспектора СРПП ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Власюка І.С.

Також представниця відповідача вказувала, що відповідно до чинного законодавства забороняється керування транспортним засобом з номерним знаком, який не відповідає вимогам та стандартам та є пошкодженим. Відповідно до відеозапису, чітко видно, що номерний знак є пошкодженим (стертим). Разом з тим, як убачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення підпункту 2.9 (в) ПДР України, про що зазначено в оскаржуваній постанові. Згідно ДСТУ 3650:2019 Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні технічні умови (п.4.4. розділ 4) лицьовий бік знаків типів 1, 4, 5,7, 11, 13-15 має бути покритий світловідбивальною плівкою. Адгезія має забезпечувати міцність з`єднання плівки з основою. Відшарування плівки від основи не дозволено. Як вбачається із відеозапису, доданого до оскаржуваної постанови серії ББА № 571218 від 11.11.2024, номерний знак на автомобілі позивача пошкоджений, а саме зменшена яскравість номерного знаку та пошкоджена фарба. Таким чином, використовувати такий номерний знак забороняється п.4.4. розділ 4 ДСТУ 3650:2019 Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні технічні умови. Відповідно до частини першої статті 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака тягне за особою адміністративну відповідальність.

За приписами пункту 2.4 ПДР України, ст. 16 Закону України Про дорожній рух, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України (посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Тобто, з будь яких причин відсутності необхідних документів на право керування транспортними засобами є порушенням п.2.1 ПДР України. Відповідно до даних з сайта МТСБУ станом на 11.11.2024 поліс на транспортний засіб № НОМЕР_2 відсутній. А тому співробітники поліції в рамках законодавства України та в законний спосіб склали оскаржувану постанову також за ч.1 ст.126 КУпАП України.

Позивач та його представник Степанов В.В. в судовому засіданні 17.01.2025р. позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представниця відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Нофенко М.В. в судове засідання призначене на 17.01.2025р. не з`явилася, хоча належним чином, в порядку визначеному ст. 268 КАС України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомила. Водночас у заяві від 17.01.2025р. просила розглядати справу у її відсутність, в якій відзив на позов підтримала.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Дослідив матеріали справи, судом встановлено таке.

11.11.2024р. о 11 год. 30 хв. ст. інспектором СРПП ВП № 2 Первомайського РВП ГУ НП в Миколаївській області капітаном поліції Власюком І.С. стосовно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 571218, в якій при викладенні часу та місця скоєння, суті і обставин правопорушення, зазначено наступне: 11.11.2024р. о 11 год. 20 хв. по автодорозі Т1506 Миколаїв-Доманівка-Берізки на 167 км.+300м. водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому на транспортному засобі був пошкоджений задній номерний знак, що не дає змогу чітко визначити символи номерного знаку, а також відсутній був страховий поліс транспортних засобів. Таким чином останній скоїв адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст. 126 КУпАп та ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (п.п. 2.1 ґ та 2.9 в ПДР України). На підставі ст. 36 КУпАП (об`єднано) до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. 00 коп.

Графа 7 оскаржуваної постанови До постанови додається містить рукописний запис наступного змісту: відео з нагрудної боді камери поліцейського.

У графі 8 оскаржуваної постанови Права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП мені роз`яснено наявний рукописний підпис особи яка притягується до адміністративної відповідальності.

Також графа 9 оскаржуваної постанови Копію постанови мною отримано містить рукописний підпис особи яка притягується до адміністративної відповідальності та запис Парапір.

Згідно з витягом результатів пошуку з Централізованої бази даних МТСБУ згідно з яким поліс на транспортний засіб № НОМЕР_2 на 11.11.2024р. не знайдено.

На CD-R диску, наданого представницею відповідача наявний відеозапис з буквенно-цифровими позначками DSJ-0000000-000000, який розпочинається з часової позначки 24/11/11 11:18:26, на якому зафіксовано (часова позначка 11:18:28) рух автомобіля ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_2 без увімкненого ближнього світла фар. На часовій позначці 11:18:31 зафіксовано зупинку вказаного транспортного засобу та на часовій позначці 11:18:36 задній номерний знак транспортного засобу, який частково стертий. Після зупинки транспортного засобу поліцейський відразу представився водієві, як встановлено, ОСОБА_1 , та почав з`ясовувати у нього чому він рухається на автомобілі за межами населеного пункту без увімкнення ближнього світла фар. Після чого також з`ясовував у водія чи є в нього страховка на автомобіль, на що останній відповів, що ні. Також запитував водія за посвідчення водія, на що він відповів, що на нього вже складали протоколи, а тому він поки що не може отримати посвідчення водія.

Свідок ОСОБА_3 , будучи допитаною у судовому засіданні 17.01.2025р., повідомила, що 11.11.2024р. на її прохання поїхати до с-ще Криве Озаро, ОСОБА_1 погодився, на що вони вказаної дати на автомобілі ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_2 вирушили до вказаного населеного пункту із с-ща Врадіївка. Під час руху автомобіль був зупинений працівниками патрульної служби. Їхали до с-ща Криве Озеро, оскільки вона хотіла отримати ліки - інсулін, та після цього заїхати до Березківського інтернату Кривоозерської селищної ради, щоб провідати сина.

Частинами 1 та 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У той же час ст. 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, в тому числі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (в тому числі ч.ч. 5 ст. 121 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП), тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2, ч. 4, ч. 7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті (найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення), повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про Національну поліцію поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Згідно статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015р. № 1395 (далі - Інструкція) розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.

Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст. 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі У випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення. (стаття 285 КУпАП).

Згідно зі ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України Про дорожній рух визначено, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 ґ цих правил, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідноси, встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до п.п. а п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Вказане порушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами п. 2.9. в ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно із ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За приписами Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису № 1026 від 18.12.2018р. - портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

У розділі ІІ цієї Інструкції містяться наступні положення:

Наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції (далі - відповідальна особа), на яку покладається відповідальність за:

1) зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів;

2) зберігання, видачу та приймання карт пам`яті;

3) зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах;

4) облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів;

5) належне ведення відповідної документації.

Портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.

Портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку) (додаток 1), який зберігається в органі, підрозділі поліції.

У разі одночасного виходу на службу більше 30 поліцейських можливе використання відомості до Журналу обліку (далі - Відомість) (додаток 2), що затверджується керівником органу, підрозділу поліції.

Після затвердження керівником органу, підрозділу поліції відповідальна особа передає Відомості до підрозділу документального забезпечення органу, підрозділу поліції, де вони реєструються, нумеруються, щотижня зшиваються та зберігаються до передання в архів.

Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.

Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.

Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам`яті передається відповідальній особі.

Під час приймання портативного відеореєстратора відповідальна особа проводить його візуальний огляд та за відсутності видимих пошкоджень приймає під підпис зазначений портативний відеореєстратор або карту пам`яті.

Відповідальна особа забезпечує безперебійне заряджання портативного відеореєстратора впродовж 4 годин та експорт інформації під час під`єднання до док-станції в автоматичному режимі або в інший спосіб, визначений виробником такого відеореєстратора.

Представницяі відповідача у відзиві на позов послалася, що доказом інкримінованого позивачу за ч.1 ст. 121-3 КУпАп правопорушення є відеозапис вчинений на боді камеру поліцейського.

У оскаржуваній постанові, у графів 7, міститься запис про доручення до неї відеозапису з нагрудної боді камери поліцейського.

Однак, за результатами досліджених у справі доказів, судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів використання поліцейським портативного відеореєстратора з дотриманням інструкції № 1026, зокрема не додано доказу про те, що відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції видавала 11.11.2024р. портативний відеореєстратор (нагрудну боді камеру) поліцейському, який складав оскаржувану постанову, або іншому члену патрульного екіпажу, приймала портативний відеореєстратор, карту пам`яті, як і не зазначено її номеру, чи інших даних, які б давали можливість ідентифікувати її як таку, що перебуває на балансі відповідного підрозділу поліції, чи ввірена відповідному поліцейському для виконання покладених на нього завдань вказаної дати.

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019р. у справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020р. № 524/9716/16-а зазначав, що приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Також, суд зауважив про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічної думки дійшов Верховний Суд у постанові № 524/9716/16-а від 13.02.2020р., зазначивши у ній, що приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Інші докази на підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відповідачем не надавались і матеріали справи їх не містять, хоча за змістом положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У справах Малофєєва проти Росії (Malofeyevav.Russia, рішення від 30.05.2013р.) та Карелін проти Росії (Karelinv.Russia, рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Таким чином, оскаржувана постанова в частині притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП (пп. в п. 2.9 ПДР України) є незаконною та підлягає скасуванню, а справа в цій частині - закриттю.

Стосовно тверджень сторони позивача на незаконність зупинення поліцейськими транспортного засобу під керуванням позивача, за відсутності передбачених ст. 35 Закону № 580-VIII для цього законних підстав, та без наявності жодних доказів про порушення водієм правил дорожнього руху та доказів наявності причин зупинки, то суд не бере їх до уваги, оскільки як встановлено під час судового розгляду, причиною зупинки транспортного засобу стало керування водієм транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкнення ближнього світла фар.

Щодо його посилань на те, що ОСОБА_1 сів за кермо у стані крайньої необхідності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і визначена законами як правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.

При цьому Верховний Суд нагадує, що для визначення цього стану необхідно щоб:

- не існувало іншого шляху для запобігання небезпеці, який би не був пов`язаний із заподіянням шкоди;

- заподіяна шкода була менш значною, ніж відвернена.

Однак, вказані обставини, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, зокрема із показань свідка ОСОБА_2 було встановлено, що обставини які стали підставою для здійснення поїздки до смт Криве Озеро, не відповідали критеріям крайньої необхідності, у розумінні ст. 18 КУпАП.

До того ж громадяни України забезпечуються екстреною медичною допомогою, для чого діють бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги - структурна одиниця станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, завданням якої є надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров`я відповідно до цього Закону.

Щодо наданого до відзиву на позовну заяву рапорту складеного інспектором Власюком І. 02.12.2024р., то він також не береться судом до уваги, так як не відповідає критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності, зокрема складений зацікавленою особою (поліцейським) після подій, що мали місце 11.11.2024р.

Суд зазначає, що оскаржувану постанову винесено із врахуванням ст. 36 КУпАП та стягнення накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а тому враховуючи ту обставину, що за результатами судового розгляду оскаржувану постанову якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст.1 21-3 КУпАП скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення у цій частині, суд з врахуванням ч. 3 ст. 286 КАС України за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП змінює вказану постанову серії ББА № 571218 від 11.11.2024р. в частині заходу стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. (25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Згідно ст. 139 КАС України судовий збір сплачений позивачем за подачу до суду вказаного адміністративного позову в сумі 605 грн. 60 коп., слід стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 72-79, 90, 139, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови серії ББА № 571218 від 11.11.2024р. за ст. 121-3 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 571218 від 11.11.2024р. за ст. 121-3 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121-3 КУпАП, - закрити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ББА № 571218 від 11.11.2024р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП змінити, в частині заходу стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25 (двадцяти п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 425 (чотириста двадцять п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі її оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв`язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня її проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 22 січня 2025 року.

Суддя Ф.Г. Сокол