Постанова № 124594, 07.09.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2006 р.

Справа № 28/107-06-2561А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Бойко Л.І.,

суддів Величко Т.А., Бандури Л.І.

при секретарі судового засідання Храмшина І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Шабалін В.Ю.

від відповідача: Подорожній А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 31.05.2006р.

у справі №28/107-06-2561А

за позовом ПП „Виробничо –комерційна фірма „Велес –Агро”

до ДПІ у Київському районі м. Одеси

про визнання недійсним та скасування повідомлення - рішення

встановила:

Постановою господарського суду Одеської області від 31.05.2006р. у справі №28/107-06-2561А (суддя Гуляк Г.І.) задоволений позов ПП ВКФ „Велес –Агро” та скасовано податкове повідомлення –рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0000432301/0 від 31.01.2006р. на суму 35550 грн. в частині донарахування суми податку на прибуток в розмірі 17926 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 6587,81 грн., стягнуто з ДПІ у Київському районі м. Одеси на користь ПП ВКФ „Велес –Агро” судовий збір в розмірі 85 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Київському районі м. Одеси звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, в позові відмовити, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та помилковість висновків, а саме на порушення п.п.5.2.1 п.5.1, п.5.2 ст.5 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. №283/97-ВР, Закону України „Про зв’язок” від 16.05.1995р. №160/95-ВР, Правил користування місцевим телефонним зв’язком, затвердженого Постановою КМУ від 22.04.1997р. №385, Правил користування електричною енергією (Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. №28).

Позивач вважає постанову суду обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною.

Заслухавши сторони, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що висновки суду ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, виходячи з такого.

В грудні 2005р. –січні 2006р. ДПІ у Київському районі м. Одеси була здійснена планова виїзна документальна перевірка з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП ВКФ „Велес –Агро” за період діяльності підприємства з 1.10.2004р. по 30.09.2005р. та складений Акт від 27.01.2006р. №197/23-02/31427962/11, в якому вказано про порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.5, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. №283/97-ВР, встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 26000 грн.

На підставі цього Акту ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняте податкове повідомлення –рішення від 31.01.2006р. №0000432301/0, яким ПП ВКФ „Велес –Агро” визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 35550 грн. (26000 грн. –основний платіж, 9550 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Позивач звернувся з позовом та уточненням до нього, про скасування вищезазначеного повідомлення –рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси, в частині донарахування податку на прибуток у сумі 17926 грн. та відповідно штрафних санкцій посилаючись на те, що у відповідності з чинним законодавством та положень, належним чином зареєстрованого Статуту, ПП ВКФ „Велес-Агро” є суб’єктом господарювання, згідно положень ст.3 ГК України проводить господарську (підприємницьку) діяльність з метою досягнення економічних і соціальних наслідків з метою отримання прибутку, посилаючись на арифметичні помилки в акті перевірки, на відсутність доказів про невідповідність даних аналітичних та синтетичних рахунків бухгалтерського обліку підприємств, помилковість висновків ДПІ про включення до податкового обліку витрат, які фактично до валових витрат фірмою не включались ( оплата за електроенергію, суми сплат до Хмельницької дирекції ВАТ „Укртелеком”), непідтвердженість висновків ДПІ стосовно угод з заводом „Продмаш”.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача у повному обсязі з таких підстав.

Приватне підприємство виробничо –комерційна фірма „Велес –Агро” зареєстроване 5.04.2001р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій за №3147962, взято на податковий облік ДПІ у Київському районі м. Одеси 17.04.2001 р. за №4198.

Згідно Договору купівлі –продажу №1 від 25.12.2003р. ПП ВКФ „Велес –Агро” придбало приміщення розпиловочного цеху та обладнання за адресою: м. Шепетівка, вул. Пролетарська,60, згідно Договору купівлі –продажу від 10.01.2003р. - монтажну дільницю приміщення ТПП та інше майно в м. Шепетівка, вул. Рампова, 14, згідно Біржової угоди №0439 від 18.09.2003р. - під’їзну колію в м. Шепетівка, вул. Рампова, 14. Вищевказане власне майно надано позивачем в оренду, а саме: 11.06.2004р. нежитлову будівлю в Шепетівці по вул. Рампова, 14 –ТОВ „Дерев’яний стиль” м. Одеса; 3.11.2003р. складськи площадки, побутові приміщення, залізничну гілку, козловий кран –ТзОВ „Ацетек” м. Маріуполь; 3.01.2005р. складськи приміщення в м. Шепетівка, вул. Рампова, 14 –ТОВ „Південь –Агросервіс” м. Одеса. Відповідно до цих Угод поряд зі сплатою орендної плати Орендарі були зобов’язані компенсувати витрати на оплату спожитої електроенергії та вартість послуг зв’язку.

25.03.2004р. між ВАТ ЕК „Хмельницькобленерго” та ПП ВКФ „Велес –Агро” укладений договір №17 про постачання електричної енергії, відповідно до якого Постачальник електроенергії здійснює передачу та постачання електричної енергії Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику спожиту електроенергію та здійснює інші платежі за умовами Договору.

Із акту балансового розмежування вбачається, що ПП ВКФ „Велес – Агро” є власником трансформаторної підстанції, через яку він отримує електричну енергію для власних потреб. Відповідно до вказаної угоди позивачем перераховано 55206 грн.

Як вбачається із матеріалів справи компенсація орендарями вартості спожитої електроенергії підтверджується актами виконаних робіт, де компенсація вказана окремо та її отримання підтверджено актами здачі –прийняття виконаних робіт.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або-будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п.1.18.1. та п. 1.18 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” операція лізингу (оренди) визначена як господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору передання орендарю майна.

У відповідності з п.3.1 ст.3 вищеназваного Закону об’єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Підпунктом 5.2.1. п.5 ст. 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Судом правильно не прийнято до уваги посилання ДПІ на зайняття ПП ВКФ „Велес –Агро” комерційною діяльністю з продажу електроенергії, оскільки це не відповідає дійсності, та зроблений висновок про те, що позивачем здійснюється господарська діяльність з надання в оренду власного нерухомого та рухомого майна з умовою отримання Орендарями електрифікованого приміщення для господарських потреб. При цьому вартість спожитої електроенергії, яка відшкодовувалася Орендарями, включалась в валовий дохід позивача, що ДПІ не спростовувалось, а витрати на оплату спожитої електроенергії ВАТ ЕК „Хмельницькобленерго” повторно до валових витрат ПП ВКФ „Велес –Агро” не включались, оскільки були включені до валового доходу при отриманні від Орендарів.

10.03.2004р. між Хмельницькою дирекцією ВАТ „Укртелеком” та ПП ВКФ „Велес –Агро” укладений типовий договір №399, відповідно до якого підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, а Споживач своєчасно вносить плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, інші послуги, надані по телефону. За вказаною угодою позивачем перераховано 6137 грн.

Суд правильно дійшов висновку, що позивачем згідно умов з ВАТ ЕК “Хмельницькобленерго” та Хмельницької дирекції ВАТ “Укртелеком”. в перевіряємому періоді було перераховано грошові кошти в розмірі 61343 гривні, з відповідним відображенням вказаних перерахувань в бухгалтерському обліку підприємства. Розміри перерахувань та умови розрахунків за вищевказаними угодами та угодами оренди, укладеними позивачем, при проведенні перевірки ДПІ під сумнів не ставились.

Виходячи з вищевказаного, не знайшли підтвердження висновки ДПІ у Київському районі м. Одеси про порушення з боку ПП ВКФ “Велес-Агро”п.5.1 п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, позивачу необґрунтовано збільшено об’єкт оподаткування на 61343 гри (електроенергія та послуги електрозв’язку), що призвело до безпідставно донарахування 15335,75 гривень податку на прибуток підприємства.

Судом першої інстанції також правильно зроблений висновок про те, що згідно угоди від 15 березня 2004 року та сплачених рахунків за перевірений період позивачем було витрачено 4110 гривень на забезпечення однієї з складових частин свого виробничого процесу, (водовідведення), та обґрунтовано зменшено сплату податку на прибуток підприємства - на 1027,5 гривень, так як відповідно до угоди про надання послуг з водовідведення ливневих стоків від 15.03.2004р. між ПП ВКФ „Велес –Агро” та заводом „Продмаш” останній, якому належить система водовідведення, надавав позивачу послуги з прийому ливневих стоків, що утворилися від господарської діяльності позивача, а ПП ВКФ „Велес –Агро” на підставі рахунків та актів виконаних робіт сплачував грошові кошти за користування вказаною послугою. Матеріали справи свідчать, що згідно цієї угоди позивачем було виплачено 4110 грн. на забезпечення однієї із частин свого виробничого процесу та обґрунтовано зменшено сплату податку на прибуток на 1027,5 грн.

Крім того, між позивачем та заводом „Продмаш” укладена Угода від 15.04.2002р., відповідно до якої, Завод надає Фірмі шляхи для використання їх в власній господарській діяльності площею 990 кв.м., а Фірма сплачує помісячно 360 грн. за користування шляхами. Але згодом умови договору були змінені стосовно ціни та обсягів послуг, про що сторони домовилися шляхом листів та рахунків і позивач сплачував за користування вже 3196 кв.м. Отримання позивачем вищевказаних послуг та їх оплата підтверджується актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами угоди. Та обставина, що використання цих шляхів було необхідно позивачу для господарської діяльності, підтверджується розташуванням приміщень позивача на території заводу „Продмаш”.

Враховуючи зазначене, суд правильно дійшов висновку про необґрунтованість в цій частині збільшення об’єкту оподаткування за податком на прибуток підприємства на 6251 грн.

Щодо розбіжностей між даними бухгалтерського та податкового обліку, про які вказано в Акті, то це має місце, оскільки для податкового обліку прибуток відображається за правилом першої події і не є помилкою та підставою для донарахування податкових зобов’язань, на що суд обґрунтовано звернув увагу.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду, яким податкове повідомлення –рішення ДПІ У Київському районі №0000432301/0 від 31.01.2006р. скасовано в частині донарахування суми податку на прибуток в сумі 17926 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 6587,81 грн., відповідає вимогам чинного законодавства, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України,

колегія суддів ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 31.05.2006р. у справі №28/107-06-2561А залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Судді : Л.І. Бандура

Т.А.Величко