Рішення № 12458911, 22.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2010 р.Справа № 16/139-10-4233 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лук’ян С.Г. за довіреністю від 19.08.2010р.

Від відповідача: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно ст. 77 ГПК України справу за позовом компанії „MADOM HOLDING LIMITED” до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Баннівка” про стягнення 108925,28 доларів США, -

ВСТАНОВИВ:

Компанія „MADOM HOLDING LIMITED” звернулася до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу „Баннівка” (далі по тексту –СВК „Баннівка”) 108925,28 доларів США, у тому числі 100000 доларів США неповернутої позики, процентів за користування позикою в сумі 1963,64 доларів США, 3% річних в сумі 3361,64 доларів США, витрат від інфляції в розмірі 3600 доларів США. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням СВК „Баннівка” умов договору позики № 143 від 05.09.2007р. щодо своєчасного та повного повернення одержаної позики та сплати процентів за користування позиченими коштами.

В свою чергу, згідно з відзивом на позов, наданим представником відповідача у судовому засіданні 18.10.2010р., СВК „Баннівка” визнало позовні вимоги частково, зазначаючи про повернення відповідачем частини позики в сумі 12000 доларів США, які позивач безпідставно зарахував у погашення процентів за користування позикою. Крім того, відповідач визнав заборгованість із сплати процентів за користування позикою лише в сумі 3726 доларів США, вказуючи на безпідставність нарахування іншої частини процентів.

01.11.2010р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої компанією „MADOM HOLDING LIMITED” 12000 доларів США було зараховано в якості погашення позики та змінено відповідно заборгованість з процентів за користування позикою, 3% річних та витрати від інфляції. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 88000 доларів США основного боргу, процентів за користування кредитом в сумі 15113,88 доларів США, 3% річних в розмірі в сумі 3745,32 доларів США, а також витрати від інфляції в розмірі 2066,08 доларів США. Дана редакція позовних вимог є остаточною та приймається судом до розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Враховуючи, що позивачем за позовом є іноземний суб’єкт господарювання, суд, при вирішенні даного спору, вважає за необхідне з метою дотримання вимог законодавства щодо правосуб’єктності учасників процесу, насамперед, вжити заходи для встановлення статусу позивача.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. N 04-5/608 порядок визначення правового статусу іноземної особи може бути передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі відсутності у міжнародному договорі такого порядку суд має звернутися до норм внутрішнього цивільного законодавства. Зокрема, відповідно до частини другої статті 567 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій під час укладання угод у сфері зовнішньої торгівлі та пов'язаних із нею розрахункових, страхових та інших операцій визначається за законом країни, де створено підприємство чи організацію. Отже, згідно з цією колізійною нормою правовий статус іноземного учасника судового процесу визначається за його особистим законом, який надає можливість визначити обсяг правоздатності та дієздатності іноземної особи. Правовий статус іноземної юридичної особи визначається за законом країни, де створено (інкорпоровано) юридичну особу.

Відповідно до ст. 74 Закону України “Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 року N 2709-IVпроцесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. N 04-5/608 правовий статус іноземного суб'єкта господарювання підтверджується, як правило, випискою з торговельного (банківського, судового) реєстру країни, де такий суб'єкт господарювання має офіційно зареєстровану контору. Правовий статус іноземних суб'єктів господарювання може також підтверджуватись еквівалентними доказами правового статусу, що визнаються як такі законодавством країни створення, громадянства або місця знаходження такого суб'єкта і видані компетентними органами цієї країни.

Як вбачається з сертифікату про об’єднання, сертифікату Департаменту Реєстру Компаній і офіційного отримувача Нікосія Міністерства економіки, промисловості та туризму від 21.06.2010р., сертифікату Департаменту Реєстру Компаній і офіційного отримувача Нікосія Міністерства економіки, промисловості та туризму від 16.03.2005р., апостильованих в порядку, визначеному Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 р. / а.с. –43-52/, компанія „MADOM HOLDING LIMITED” зареєстрована 26.06.2003р. у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. Наведене, дозволяє суду дійти висновку, що позивач є юридичною особою та відповідно до статті 80 ЦК України наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді, та в силу вимог ст.ст. 1, 123 ГПК України учасником судового процесу при вирішенні господарських спорів.

Здійснюючи юридичну оцінку фактичним обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

05.09.2007 р. між компанією „MADOM HOLDING LIMITED” (Позикодавцем) і СВК „Баннівка” (Позичальником) було укладено договір позики № 143, відповідно до якого Позикодавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором надати Позичальнику позику на придбання паливно-мастильних матеріалів та добрив, погашення кредиторської заборгованості, а Позичальник, в свою чергу, зобов’язався прийняти та повернути надану позику Позикодавцеві у визначений цим договором термін та сплатити відсотки.

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом є іноземне підприємство, суд при виборі законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні цього спору, керувався вимогами статті 4 ГПК України. Зокрема, частиною четвертою статті 4 ГПК України передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 ГПК України застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим. Визначаючи право, якому підпорядковуються права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту), господарським судам слід виходити з такого. Вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини сторін.

Як вбачається зі змісту п. 7.4, 8.1 договору позики, змісту листування між сторонами з приводу виконання вказаного договору, сторони чітко висловили своє волевиявлення щодо застосовування внутрішнього законодавства України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до правовідносин, які випливають з договору позики № 143 від 05.09.2007р., має застосовуватись право України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до п. 2.1, 3.1 договору позики № 143 від 05.09.2007р. сума позики була визначена сторонами у розмірі 100000 доларів США, які перераховуються протягом 5 банківських днів з моменту реєстрації даного договору Національним банком України у IV кварталі 2007 року в розмірі 50000 доларів США та у I кварталі 2008 року - 50000 доларів США. Як вбачається з реєстраційного свідоцтва № 161 (за вих.№ 18-25/6709 від 07.11.2007р.), договір позики № 143 від 05.09.2007р. був зареєстрований Управлінням НБУ в Одеської області 07.11.2007р.

В свою чергу, на виконання умов договору позики Позикодавцем згідно з платіжними дорученнями від 30.11.2007р. та від 04.03.2008р. було надано відповідачу позику у розмірі 100000 доларів США. Дані обставини відповідачем під час розгляду даної справи не спростовувалися.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п.п. 4.1, 5.1 договору позики № 143 від 05.09.2007р. сторонами було встановлено, що позика надається терміном на 1 рік, який обчислюється з моменту надходження грошових коштів на рахунок Позичальника, але не пізніше 31.10.2008 року. При цьому, Позичальник зобов’язався повернути позику Позикодавцю до закінчення терміну позики, але не пізніше 31.10.2008р. За умовами п. 4.2 договору передбачено можливість зміни терміну позики шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Так, додатковою угодою № 2 від 14.08.2008р. сторонами було визначено обов’язок Позичальника з повернення позики у будь-якому разі до 31.10.2008р., а також передбачено право Позичальника на дострокове повернення позики або її частини. В подальшому, додатковою угодою № 3 від 14.05.2009р. сторонами було внесено зміни до умов п.п. 4.1 та 5.1 договору позики № 143 від 05.09.2007р., за змістом яких термін повернення позики був продовжений до 20.07.2009р.

Крім того, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами п.п. 2.2 –2.3 договору позики Позичальником було прийнято на себе зобов’язання із сплати процентів за користування позикою у розмірі 8 % річних, які виплачуються з неповернутої суми позики до її повного повернення. При цьому, сторонами було передбачено, що нарахування процентів здійснюється Позичальником самостійно без окремої вимоги Позикодавця. Відповідно до п. 5.3 –5.4 договору позики № 143 від 05.09.2007р. проценти за користування позикою сплачуються Позичальником щоквартально не пізніше 10 числа кожного наступного за попереднім кварталом місяця. Якщо строк до закінчення кварталу, в якому отримана позика, менш ніж 30 днів, проценти, які будуть нараховані з моменту отримання позики до кінця відповідного кварталу повинні бути додані до суми процентів наступного кварталу та сплачені разом із сумою процентів наступного кварталу. Остання сплата процентів здійснюється одночасно з поверненням позики. Проценти сплачуються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позикодавця.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення приведених умов договору позики № 143 від 05.09.2007р. з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 3, вимог ст.ст. 525, 526, 629, 1048, 1049 ЦК України, ст. 193 ГК України, СВК „Баннівка” одержана позика була повернута лише частково в сумі 12000 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 09.07.2010р., інша частина позики в розмірі 88000 доларів США по спливу встановленого договором строку її повернення та до теперішнього часу відповідачем не погашена. Проценти за користування позикою відповідачем також сплачувалися не своєчасно та не в повному обсязі.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань змусило позивача звернутися за захистом своїх майнових прав до господарського суду Одеської області. При цьому, компанією „MADOM HOLDING LIMITED” в межах даної справи висуваються вимоги про стягнення з СВК „Баннівка” 88000 доларів США основного боргу, процентів за користування позикою в сумі 15113,88 доларів США, 3% річних в розмірі в сумі 3745,32 доларів США, а також витрати від інфляції в розмірі 2066,08 доларів США.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На думку суду, наявність та розмір заборгованості з позики СВК „Баннівка” перед компанією „MADOM HOLDING LIMITED” у розмірі 88000 доларів США витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення з СВК „Баннівка” непогашеної суми позики в розмірі 88000 доларів США задовольнити.

Що стосується вимог про стягнення процентів за користування позикою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було зазначено по тексту рішення вище, за умовами п.п. 2.2 – 2.3 договору позики Позичальником було прийнято на себе зобов’язання із сплати процентів за користування позикою у розмірі 8 % річних, які виплачуються з неповернутої суми позики до її повного повернення. При цьому, відповідно до п. 6.1 договору позики № 143 від 05.09.2007р. сторонами було передбачено, що при порушенні Позичальником строків повернення позики, процентна ставка збільшується Позикодавцем на 1 % річних з дня наступного за днем виявлення порушення.

Слід зауважити, що з огляду на неповернення відповідачем суми позики в обумовлені договором № 143 від 05.09.2007р. строки, у відповідності до наведених приписів п. 6.1 договору позивачем після спливу терміну повернення позики цілком правомірно при нарахуванні процентів застосовувалася процентна ставка в розмірі 9% річних.

Проте, проаналізувавши розрахунок заборгованості із процентів за користування позикою, викладений у заяві про уточнення позовних вимог, суд звертає увагу позивача на допущені ним помилки, передусім, невірність визначених у розрахунку сум сплачених відповідачем сум процентів, а також неврахування факту часткового погашення позики 09.07.2010р. (згідно з платіжним дорученням № 1 від 09.07.2010р.), а не як зазначено у розрахунку 13.07.2010р. Виходячи з наведених умов договору за розрахунком суду розмір процентів за користування позикою, які мали бути сплачені Позичальником, за період з 30.11.2007р. по 01.11.2010р. становить 23240,10 доларів США. Проте, Позичальником проценти за користування позиченими коштами погашалися частково. Так, платіжним дорученням № 2 від 02.07.2008р. відповідачем було перераховано позивачу суму процентів в розмірі 1994,52 доларів США, платіжним дорученням № 3 від 06.10.2008р. - 2016,44 доларів США, платіжним дорученням № 1 від 09.01.2009р. - 2016,44 доларів США, а платіжним дорученням № 2 від 10.04.2009р. –657,53 доларів США. Крім того, як вбачається зі змісту уточнень 10.04.2008р. відповідачем було перераховано ще 1551,89 доларів США в якості погашення процентів за користування позикою. Загальна сума сплачених Позичальником процентів становить 8236,82 долара США.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед Позикодавцем із сплати процентів за користування позикою становить 15003,28 доларів США. Доказів спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено. При цьому, слід зауважити, що доводи відповідача про наявність у нього заборгованості із сплати процентів лише в розмірі 3726 доларів США судом відхиляються, адже дана сума не підтверджується ані обґрунтованим розрахунком даної суми, ані документами про сплату процентів.

Підсумовуючи вище наведене, суд вважає за правомірне позовні вимоги компанії „MADOM HOLDING LIMITED” про стягнення з відповідача 15113,88 доларів США задовольнити частково в сумі 15003,28 доларів США.

Розглянувши позовні вимоги компанії „MADOM HOLDING LIMITED” про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3745,32 долара США, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступному.

За приписами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Керуючись наведеними положеннями статті 625 ЦК України позивачем на суму позики були нараховані 3% річних у розмірі 3745,32 долара США за період з 20.07.2009р. до 01.11.2010р. При цьому, звертаючись до здійсненого розрахунку 3% річних, слід зауважити, що при нарахуванні компанією „MADOM HOLDING LIMITED” даних грошових сум позивачем були допущені помилки, а саме не враховано факту часткового погашення позики саме 09.07.2010р. (згідно з платіжним дорученням № 1 від 09.07.2010р.), а не як зазначено у розрахунку 13.07.2010р.

З огляду на викладене, враховуючи загальний період обраний позивачем для нарахування 3% річних, їх розрахунок мав здійснюватися наступним чином:

- з суми заборгованості за позикою у розмірі 100000 доларів США, яка існувала за період з 21.07.2009р. по 08.07.2010р. - 2901,86 доларів США (100000 доларів США х 3%/100/365 х 353 днів),

- з суми заборгованості за позикою у розмірі 88000 доларів США, яка існувала за період з 09.07.2010р. по 01.11.2010р. - 839,51 доларів США (88000 доларів США х 3%/100/365 х 116 днів).

Таким чином, загальний розмір 3% річних повинен становити 3741,37 доларів США. Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасного повернення суми позики, суд вважає за правомірне позовні вимоги компанії „MADOM HOLDING LIMITED” про стягнення з СВК „Баннівка” 3745,32 доларів США 3% річних задовольнити частково в сумі 3741,37 доларів США.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат від інфляції, суд зазначає наступне. Оскільки індекс інфляції - це показник динаміки загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлені в національній валюті - гривні, норма ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначено договором у гривні. Наведена позиція суду знайшла своє відображення і у судовій практиці, зокрема у рішенні Верхового Суду України від 14.04.2010р. у цивільній справі № 6-1118св10.

В свою чергу, позика була надана відповідачу в іноземній валюті, що виключає правомірність застосування в даному випадку положень ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, та, як наслідок, позовні вимоги компанії „MADOM HOLDING LIMITED” про стягнення з СВК „Баннівка” інфляційних нарахувань в сумі 2066,88 доларів США задоволенню не підлягають. З огляду на вищенаведені висновки, суду не вбачається доцільним надавати правову оцінку розміру заявлених до стягнення витрат від інфляції.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає за правомірне позовні вимоги компанії „MADOM HOLDING LIMITED” задовольнити в частині стягнення з СВК „Баннівка” неповернутої частини позики в сумі 88000 доларів США, процентів за користування позиченими коштами в розмірі 15003,28 доларів США, а також 3% річних в сумі 3741,37 доларів США, а всього загальної заборгованості за договором позики № 143 від 05.09.2007р. у сумі 106744,65 доларів США відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 193 ГК України. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 80, 509, 525, 526, 610, 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України “Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 року N 2709-IV, ст. ст. 1, 4, 44, 49, 82-85, 123 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу „Баннівка” / 68750, Одеська область, Болградський район, с. Баннівка, вул.. Леніна, 34, код ЄДРПОУ 03768919 / на користь компанії „MADOM HOLDING LIMITED” / Республіка Кіпр, адреса: 145-149 Chr. Hadjipavlou street, Christiel Building –4 Floor Limassol 3036- Cyprus/ неповернуту суму позики в розмірі 88000 доларів США /вісімдесят вісім тисяч доларів США/, проценти за користування позиченими коштами в розмірі 15003 доларів США 28 центів /п’ятнадцять тисяч три долара США 28 центів/, а також 3% річних в сумі 3741 доларів США 37 центів /три тисячі сімсот сорок один долар США 37 центів/; 1067 доларів США 45 центів / одна тисяча шістдесят сім доларів США 45 центів/ - держмита. Наказ видати.

3.          Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу „Баннівка” / 68750, Одеська область, Болградський район, с. Баннівка, вул.. Леніна, 34, код ЄДРПОУ 03768919 / на користь компанії „MADOM HOLDING LIMITED” / Республіка Кіпр, адреса: 145-149 Chr. Hadjipavlou street, Christiel Building –4 Floor Limassol 3036- Cyprus/ витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 231 грн. 28 коп. /двісті тридцять одна грн. 28 коп./. Наказ видати.

4.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 24.11.2010р.

Суддя Желєзна С.П.