Рішення № 12458864, 19.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2010 р.Справа № 22/151-10-3707 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-лізинг"; до відповідача Відкритого акціонерного товариства "ЮГТРАНС";

про стягнення 47224,25грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Коптєва А.Є. - представник за довіреністю № 25 від 30.06.2010р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-лізинг" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства "ЮГТРАНС" про стягнення 47224,25грн.

Під час розгляду справи № 22/151-10-3707 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-лізинг" позовні вимоги неодноразово уточнювалися.

Згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладених в уточненій позовній заяві від 16.11.2010р. №1037, позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ЮГТРАНС»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»заборгованість по лізинговим платежам та по штрафним санкціям по договору про заміну боржника у зобов'язаннях за договором фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р., в сумі 37 349,31 грн. в тому числі заборгованість по платежу, що відшкодовує вартість майна, у сумі 22776,78 грн.; суми штрафу у розмірі - 9 775,00 грн.; несплачена сума по розстроченій заборгованості 4797,53 грн. представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в ході розгляду справи неодноразово просив суд відкласти розгляд справи, розглянувши клопотання відповідача суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, при цьому суд виходив з наступного, відповідач про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином, поряд з цим, в судові засідання не з’являвся заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовну заяву отримано судом 25.08.10р. вх.7129 та з врахуванням терміну отримання відповідачем поштової кореспонденції станом на 19.11.10р. можливість подальшого відкладення розгляду справи відсутня.

Крім цього, до клопотань про відкладення розгляду справи відповідач ніяких доказів неможливості прибуття в судове засідання до суду не надавав. Дії відповідача суд оцінює як такі, що спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема положень щодо обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до відзиву на позов відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошувалась перерва з 22.09.10 р. до 13.10.10 р. та з 27.10.2010р. до 05.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача,

суд встановив наступне:

03.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»та ВАТ «ЮГТРАНС»було укладено договір про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за додатковою угодою № 1 від 05 жовтня 2007 року про внесення змін до договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 року та за додатковим договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р., де ТОВ «Богдан —Лізинг»виступає лізингодавцем, а ВАТ ”ЮГТРАНС” - лізингоодержувачем. В подальшому сторонами до договору про заміну боржника додатковим договором № 1 від «05»січня 2010р., додатковим договором №2 від «08»лютого 2010р. були внесені зміни.

У відповідності до договору про заміну боржника відбулась заміна первісного боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»новим боржником Відкритим акціонерним товариством «ЮГТРАНС»та до нового боржника перейшли усі права та обов'язки за договором фінансового лізингу, за додатковою Угодою № 1, та за додатковим договором до договору фінансового лізингу від первісного боржника до нового боржника на умовах викладених у договорі про заміну боржника. Відповідно до ст. 2 договору про заміну боржника з моменту укладення договору про заміну боржника новий боржник здійснює замість первісного боржника усі обов'язки лізингоодержувача у повному обсязі за договором фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 року, за додатковою угодою № 1, та за додатковим договором до повного виконання усіх зобов'язань за договором фінансового лізингу, за додатковою угодою № 1, за додатковим договором. Кредитором залишається Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан —Лізинг».

Як вбачається з пункту 4.1. договору про заміну боржника викладена нова редакція договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 року.

Згідно договору про заміну боржника ВАТ «Югтранс»є лізингоодержувачем на умовах фінансового лізингу майна, а саме:

- Автобуса «Богдан А09202», 2007 року випуску, жовтого кольору, номер кузова -Y7ВА092027В001809, номер двигуна —537079, загальна вартість майна на момент передачі становить 195500 грн.

Право власності позивача на предмет лізингу підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів , виданим УДАІ ГУ МВС в м. Києві 28.04.2007р.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що строк користування предметом лізингу становить 48 місяців та починає свій перебіг від дати підписання Акта прийому-передачі майна.

У договорі сторони визначили, що відповідач сплачує лізингові платежі за кожний період користування майном (розрахунковий період), який зазначений в додатку 1 до договору —«Графіку сплати лізингових платежів»(п. 4.1. договору).

Лізингові платежі включають:

1) згідно п. 4.1.1. винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пункті 3.3. цього договору, яка складається з:

- комісії 1-го порядку (К1) - розрахунок комісії 1-го порядку в обсязі суми винагороди лізингодавця за користування майном починається з дня підписання Акту прийому-передачі предмета лізингу. Лізингоотримувач сплачує в кожному розрахунковому періоді комісію 1-го порядку лізингодавцю в сумі відповідно до додатку 1 цього договору.

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, вказаного в пункті 4.4. цього договору.

2) п. 3.1.2. - платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Станом на 16.08.2010 року прострочення лізингового платежу лізингоодержувача перед лізингодавцем становить 123 дні.

Відповідно п. 4.4. договору платежі за цим договором здійснюються в національній валюті України з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Зазначений пункт договору відповідає нормам чинного законодавства. Зокрема, згідно частини 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Частиною 2 ст. 533 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п.п. 3.2.2., 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

Відповідно до п. 4.6. договору у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Таким чином, як зазначає позивач відповідач за договором про заміну боржника у зобов'язаннях за договором фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. не сплатив позивачу платіж по лізинговим платежам, включаючи винагороду (комісію) 1-го порядку, платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, коригування на зміну курсу гривні до дол. США та суму нарахованого ПДВ, всього в розмірі 37287,48 грн.

Крім того, лізингоодержувачем допущено порушення графіку погашення розстроченої заборгованості за договором фінансового лізингу № 033/07-АВТ від 28.08.07р., що визначений договором про заміну боржника.

На виконання умов договору про заміну боржника у зобов'язаннях за договором фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. відповідачем проводилось перерахування лізингових платежів на розрахунковий рахунок позивача, але в неповному обсязі й з порушенням графіку сплати лізингових платежів.

Позивачем за кожний розрахунковий період відповідачу виставлялись рахунки на оплату лізингового платежу. Рахунки - фактури: № СФ- 01735 від 10.12.2009 р., № СФ- 01803 від 04.01.2010 р., СФ- 01893 від 09.02.2010 р., № СФ - 02021 від 02.03.2010 р., № СФ - 02119 від 06.04.2010 р., № СФ - 02237 від 05.05.2010 р., № СФ-02356 від 08.06.2010 р.,№ СФ-02458 від 08.07.2010 р. та № СФ-02594 від 05.08.2010 р., що залишились повністю або частково неоплаченими. Тобто, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів, як того вимагають умови договору.

Відповідно п. 4.11. та п. 4.10. договору, відповідач не має права затримувати платежі за договором, сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна. Відповідач зобов'язаний вчасно й у повному обсязі виплачувати лізингодавцеві лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів та умов даного договору.

Згідно п. 4.5. договору, якщо термін сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий день, то відповідач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий день.

Оскільки викладені вище факти доводять невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору, у позивача відповідно до п. 11.5. договору виникло право для застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором, відповідно до п. 11.5.1. договору - у випадку прострочення сплати, або несплати кожного поточного лізингового платежу, у тому числі прострочення сплати першого лізингового платежу, незалежно від причини цього прострочення (несплати), лізингоодержувач крім штрафів, зазначених у пункті 11.6. того договору, виплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми несплаченого, несвоєчасно сплаченого, неповністю сплаченого лізингового платежу за кожен день прострочення платежу та відшкодовує всі збитки, вдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Відповідно до п. 11.6. договору за кожен випадок неналежного (несвоєчасного, неповного чи неякісного) виконання своїх зобов'язань за даним договором протягом строку його дії, а також за односторонню необґрунтовану відмову від їхнього виконання, винна сторона відшкодовує збитки, понесені іншою стороною у повному обсязі, і, крім відшкодування збитків, сплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 5 % від вартості майна, вказаної в пункті 1.6. даного договору.

Несплата лізингових платежів, а також сплата їх не у повному розмірі є прямим невиконанням відповідачем своїх основних обов'язків передбачених п.п. 4.5., 4.10., 4.11. договору, що є підставою для застосування положення п. 11.6. договору.

В зв’язку з систематичним невиконанням умов договору згідно п. 11.6. договору позивачем нараховано штраф.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм, купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню, а заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки спростовуються наданими доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ЮГТРАНС»(65101, м. Одеса, Київський р-н, пр. Маршала Жукова, 2, код ЄДРПОУ -03114945, р/р 26009305929001, відкритий у ФКБ Южне ГРУ ЗАТ "Приватбанк" м. Одеса, МФО –328704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»(юридична адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корпус 87, фактична адреса: 04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б. 7, оф. 1020, Код ЄДРПОУ –32960732, п/р - 2600415160 відкритий у ВАТ «Український професійний банк»м. Київ, МФО –300205, ПІН 329607326569) заборгованість в сумі 37349,31грн. в тому числі: заборгованість по платежу, що відшкодовує вартість майна, у сумі 22776,78 грн.; суми штрафу у розмірі - 9775 грн.; несплачена сума по розстроченій заборгованості 4797,53 грн., державне мито у сумі 639,24 грн. та збір на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя Торчинська Л.О.

Повне рішення складено 24.11.2010р.