Рішення № 12458622, 09.11.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2010 р.Справа № 18/99(9/109)(16/477) Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/99(9/109)(16/477)

за позовом: приватного сільськогосподарського підприємства "Україна", с. Криничне Устинівського району, Кіровоградської області

до відповідача: Устинівської районної державної адміністрації, смт. Устинівка Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Криничненської сільської ради, с. Криничне Устинівського району Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного підприємства "Агрофірма "Центр", с. Садки, Устинівський район, Кіровоградська область,

за участю Прокуратури Кіровоградської області, м. Кіровоград

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін:

від позивача - Смельняк О.М., довіреність № б/н від 16.09.2010 р.;

від відповідача - Крючков О.В., довіреність № 01-22-152/1 від 16.09.2010 р., начальник юридичного відділу;

від 3-ї особи - приватного підприємства "Агрофірма "Центр" - Жабський Д.В., довіреність б/н від 15.09.2010 р.;

від 3-ї особи - Криничненської сільської ради - участі не брали;

в судовому засіданні приймав участь старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Яременко О.Д., посвідчення № 822.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" подано позовну заяву з вимогами зобов'язати Устинівську районну державну адміністрацію Кіровоградської області передати ПСП "Україна" відповідно до державного акта серії 1-КР № 001050 від 11.12.1996 року на право постійного користування земельною ділянкою КСП "Устинівський", виділеної в натурі на місцевості землі:резервний фонд - 931,3 га; водний фонд - 133,2 га, лісний фонд - 366,4 га, землі природоохоронного значення - 7,4 га, а всього земель 1438,3 га.

Позовні вимоги мотивовано виникненням у позивача, як правонаступника КСП "Устинівський", права користування відповідною земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування серії 1-КР № 001050 від 11.12.1996 року, виданого КСП "Устинівський".

В процесі розгляду справи позивачем уточнялися позовні вимоги та під час нового розгляду, з урахуванням уточнення, що прийняті судом за останнім розглядом справи, їх викладено в наступній редакції:

визнати за приватним сільськогосподарським підприємством "Україна", як правонаступником КСП "Устинівське", право постійного користування землею загальною площею 1438,3 га землі в межах згідно з планом землекористування, склад яких становить: землі резервного фонду - 931,3 га; землі лісового фонду - 366,4 га, землі водного фонду - 133,2 га, землі природоохоронного значення - 7,4 га, відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-КР № 001050 від 11.12.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № 8 (т. 5 а.с. 47).

Заявою від 03.11.2010 р., поданої представником позивача в судовому засіданні 03.11.2010 р., зменшено розмір земельної ділянки, яка є предметом спору, в частині земель резервного фонду до 842,69 га (т. 5 а.с. 70).

Відповідачем позов заперечено з тих підстав, що: позивачем не доведено належними доказами правонаступництво; рішення ради про надання в постійне користування КСП "Устинівське" земельної ділянки розміром 1438,3 га відсутнє; державний акт на право користування спірною землею СВК "Устинівський" не видавався; межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювалися; докази того, що засновниками СВК "Устинівський" передавалась кооперативу земельна ділянка відсутні; землі можуть використовуватися лише в межах їх цільового призначення (т. 5 а.с. 8-13).

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03 до 09 листопада 2010 р.

В судовому засіданні 09.11.2010 р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви від 03.11.2010 р. підтримав; представник відповідача позов заперечив з підстав, наведених у відзиві від 17.09.2010 р.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши надані сторонами докази, з'ясувавши обставини, які мають значення для розгляду спору та заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, наведенні в обґрунтування підстав позову та заперечень проти нього, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно державного акта на право постійного користування землею серії 1-КР № 001050 від 11.12.1996 р., зареєстрованого в Книзі записів за № 8 колективному сільськогосподарському підприємству "Устинівське" (надалі - КСП "Устинівське") надано у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, що розташована на території Криничненської сільської ради, розміром 1438,3 га, склад якої: землі резервного фонду 931,3 га, землі лісового фонду 366,4 га, землі водного фонду 133,2 га та землі природоохоронного значення 7,4 га (т. 1 а.с. 8-11, т. 2 а.с. 115).

15.02.2000 р. за ідентифікаційним кодом 00853798 в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зареєстровано сільськогосподарський виробничий кооператив "Устинівський" (надалі - СВК "Устинівський") (т. 1 а.с. 53, 54).

Відповідно до установчого договору СВК "Устинівський" даний кооператив створено шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності його учасників (т. 1 а.с. 26-35). Статут СВК "Устинівський" зареєстровано у встановленому порядку в Устинівський районній державній адміністрації (т. 1 а.с. 37-48).

02.08.2000 р. до статуту СВК "Устинівський" рішенням зборів засновників даного кооперативу від 10.06.2000 р. внесено зміни, які зареєстровано 02.08.2000 р., у відповідності з якими зазначено, що СВК "Устинівський" є правонаступником КСП "Устинівський" з дня припинення його діяльності (т. 1 а.с. 49-51).

15.02.2001 р. зборами членів СВК "Устинівський", засідання якого оформлено протоколом № 1 від 15.02.2001 р., надано згоду на створення на базі земельних паїв і розпайованого майна приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (надалі - ПСП "Україна") (т. 1 а.с. 36).

Реєстрація ПСП "Україна" в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 00853798 та реєстрація його статуту відбулася 28.02.2001р. (т. 1 а.с. 15-19, 55, 56).

Згідно з пунктом 1.5. статуту ПСП "Україна" є правонаступником СВК "Устинівський".

Вказуючи на те, що до ПСП "Україна" в порядку правонаступництва перейшли усі права СВК "Устинівський", а до останнього - права КСП "Устинівський", у тому числі право постійного користування земельною ділянкою, наданою за актом від 11.12.1996 р., позивач просить визнати за ним таке право на відповідну земельну ділянку.

При розгляді даної справи господарський суд враховує наступне.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Положеннями статті 19 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII, який був чинний на момент складання Державного акта на право постійного користування землею КСП "Устинівський", визначалось, що надання земельних ділянок у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів здійснюється сільськими, селищними Радами народних депутатів.

Посвідчується право постійного користування землею державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст. 23 зазначеного Земельного кодексу України).

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 19 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 7 грудня 1990 року, що діяв при виданні КСП "Устинівський" Державного акта на право постійного користування землею, встановлювалось, що питання щодо регулювання земельних відносин відповідно до законодавства вирішуються виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів.

Отже, чинне на час видачі Державного акта № 1-КР № 001050 законодавство передбачало, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Вказані положення залишились незмінними і з прийняттям 21 травня 1997 року Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Поміж тим, як слідує з матеріалів справи, право постійного користування КСП "Устинівський" земельною ділянкою за Державним актом № 1-КР № 001050 оформлено з порушенням зазначених вище норм, так як відповідне рішення сесії Криничненської сільської ради не приймалось (т. 5 а.с. 72). Даний акт видано з посиланням на рішення Криничненської сільської Ради народних депутатів від 27.06.1996 р. № 32, яке за поясненням вказаної ради та згідно до наявних у справі матеріалів, не існує (т. 2 а.с. 41, 42, 140).

Натомість, розпорядження відповідною землею здійснено за рішенням виконавчого комітету Криничненської сільської ради № 34 від 27.06.1996 р., що не входить до компетенції останнього та не відповідає викладеним вище нормам законодавства (т. 2 а.с.115).

03.12.1999 року Президентом України прийнято Указ № 1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", яким передбачено реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств.

За змістом статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" при поділі підприємства, його приєднанні до іншого підприємства, виділенні та перетворенні до нових підприємств переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Вказані положення Закону відповідають основним принципам правонаступництва, закріпленими в статті 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, згідно з якими при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Отже, правовими наслідками правонаступництва є перехід до правонаступника усіх прав та обов'язків.

Однак, з огляду на приписи статті 2 Цивільного кодексу УРСР, які зазначали, що земельні відносини регулюються земельним законодавством, та статті 1 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, які передбачали, що земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього, правонаступництво у цивільних відносинах не розповсюджувалось на спірні земельні правовідносини.

Діючі на час реформування КСП "Устинівський" і створення СВК "Устинівський" норми Земельного кодексу України не передбачали жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів та не встановлювали автоматичний перехід права постійного користування до правонаступника.

Натомість, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент створення СВК "Устинівський", у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства їх право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється.

Таким чином, в розрізі вимог пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (в редакції від 17.03.1999 р.) реорганізація КСП є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Норми статті 22 Земельного кодексу України, чинного при створенні СВК "Устинівський", визначали, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

З викладеного слідує, що майнові права відносно конкретно визначеної земельної ділянки виникають у будь-якої особи лише з моменту вчинення повноважним органом дій щодо визначення такої земельної ділянки в натурі і посвідчуються певним правоустановчим документом, що має законодавчо встановлену назву, форму та зміст.

Як вбачається з матеріалів справи, СВК "Устинівський" не оформляв у встановленому Земельним кодексом України від 18.12.1990 року порядку право постійного користування землею, яке належало КСП "Устинівський" до його реформування (т. 5 а.с. 77).

Крім того, за положеннями пункту 17 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. N 63, обсяг правонаступництва КСП визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника роздільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП.

Пунктом 11.6. статуту КСП "Устинівський" встановлено, що підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів членів підприємства перетворюватись в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємств або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки колишнього підприємства (т. 2 а.с. 18-27).

Однак, матеріали справи не містять жодного акту чи балансу, які б визначали обсяг правонаступництва СВК "Устинівський" від КСП "Устинівський". Лише пункт 1.2. Статуту СВК після внесених до нього змін встановив, що СВК "Устинівський" є правонаступником КСП "Устинівський" (т. 1 а.с. 49-51).

Указ Президента України № 1529 від 03.12.1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" передбачав реформування КСП на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема: забезпечення всім членам КСП права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності; збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв.

Отже, основною метою було створення на базі реформованих КСП приватних сільськогосподарських формувань із одночасним збереженням, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх КСП на основі оренди земельних і майнових паїв, так і забезпечення реалізації права членів КСП, які виходять із цих підприємств, створювати приватні формування шляхом передачі їм окремих будівель, споруд, техніки, робочої та продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до Указу Президента України від 08.08.1995 р. N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" і положень р. 6 статуту КСП "Устинівський", при реформуванні даного КСП паюванню підлягала земля (сільськогосподарські угіддя), що передавалась КСП саме у колективну власність згідно Державного акта від 11.12.1996 р. (т. 2 а.с. 18-27, т. 5 а.с. 48-68).

Положеннями статуту СВК "Устинівський" (т.1 а.с. 37-48) визначено, що земля даного кооперативу складається із земельних ділянок, наданих кооперативу в користування або придбаних ним у власність (п. 4.3. статуту). Члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу на договірних засадах, у порядку, визначеному Земельним кодексом України (п. 4.1. статуту). Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом (п. 5.3. статуту).

Поряд з цим, за поясненням позивача, при створенні СВК "Устинівський" члени даного кооперативу будь-якої землі не вносили (т. 5 а.с. 71). Матеріали справи доказів передання членами СВК "Устинівський" права користування земельними ділянками, у т.ч. виділених при реформуванні КСП паїв, не містять. Документальне підтвердження оформлення права користування спірною земельною ділянкою саме за СВК "Устинівський" у матеріалах справи відсутні та за повідомленням відповідача таке оформлення не здійснювалось і СВК "Устинівський" за оформленням права користування спірною земельною ділянкою не звертався (т. 5 а.с. 77).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2002 року, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу визначено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 2.3. статуту ПСП "Україна" до земель підприємства віднесено землі, придбані підприємством у власність, у постійне користування, господарське відання, орендовані ним відповідно до укладених договорів (т. 1 а.с. 22, 23 ).

Поміж тим, жодних доказів оформлення на позивача документів, з якими Земельний кодекс України пов'язує виникнення права на землю, суду надано не було. За інформацією відповідача у справі, викладеній в листі від 08.11.2010 р. № 01-22-197, позивач за оформленням права на спірну земельну ділянку в установленому законодавством порядку не звертався (т. 5 а.с. 77).

Як повідомляється позивачем та не заперечується відповідачем і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, право користування (власність, оренда) спірною земельною ділянкою оформлено за іншими особами (т. 1 а. 68, 69, 137-158, т. 2 а.с. 128-130, т. 5 а.с. 73)

В матеріалах справи відсутні документально підтверджені відомості щодо оспорення таких прав. Не покладено дані обставини й в обґрунтування підстав позову.

Крім того господарський суд враховує, що у відповідності до Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII та Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-IIIвикористання земель можливо лише у відповідності до їх цільового призначення. Зазначена в Державному акті на право постійного користування серії І-КР №001050 мета користування - "ведення товарного сільськогосподарського виробництва", на підставі якого позивач просить визнати за ним право постійного користування, не відповідає цільовому призначенню наданих за даним актом земельних ділянок - землі лісового, водного фонду та природоохоронного значення.

Норми Земельного кодексу України від 25.10.2001 року N 2768-III наголошують на збереженні права постійного користування земельною ділянкою особою, яка мала на це відповідне право. На момент набрання чинності Земельним кодексом України з 01.01.2002р. позивач не оформив належним чином право постійного користування землею, яке належало КСП "Устинівський" до його реформування.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 5-РН/2005 від 22.09.2005 року у справі про постійне користування земельними ділянками є необґрунтованим, оскільки пункт 6 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 року та зазначене рішення Конституційного Суду України не регулюють питання правонаступництва і заміни землекористувача, а стосуються переоформлення права користування землею при наявності такого права на день набрання чинності відповідним Земельним кодексом України.

З урахуванням викладеного вище, господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права постійного користування на спірну земельну ділянку. Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 15.11.2010 року.