Рішення № 12458444, 25.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.10 р. Справа № 38/208

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м.Донецьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Акціонерна Страхова компанія “ІНГО Україна” м.Київ в особі Донецької філії Приватного акціонерного товариства „Акціонерна Страхова компанія “ІНГО Україна” м.Донецьк

про стягнення суми страхового відшкодування, сплаченої страхувальнику за завдану матеріальну шкоду при дорожньо-транспортної події у розмірі 6 366,81грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Петрова Т.Ю.- за дов.№707-1/14 від 25.03.2010р.

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Акціонерна Страхова компанія “ІНГО Україна” м.Київ в особі Донецької філії Закритого акціонерного товариства „Акціонерна Страхова компанія “ІНГО Україна” м.Донецьк про стягнення суми страхового відшкодування, сплаченої страхувальнику за завдану матеріальну шкоду при дорожньо-транспортної події у розмірі 6 366,81грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір страхування №19G-0021565 від 06.07.2007р., заяву про виплату страхового відшкодування від 10.01.2008р., копію довідки ДАІ №198 від 06.02.2008р., копію страхового акту №2405 від 26.05.2008р., постанову Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30.01.2008р. по справі №3-826/2008р., копії платіжного доручення №3036 від 07.07.2008р., платіжного доручення №1544 від 02.04.2008р., акт про автотоварознавче дослідження спеціаліста від 28.02.2008р., правовстановлюючі документи тощо.

26.10.2010р. позивач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи копії правовстановлюючих документів та картку рахунку №3611. Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

10.11.2010р. відповідач надав суду лист №71-0011 від 09.11.2010р., в якому просить суд залучити до матеріалів справи копії правовстановлюючих документів та поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВВ/1250461 від 26.07.2007р.

Згідно Статуту наданого відповідачем, рішенням Загальних зборів акціонерів від 22.04.2010р. було змінено назву Закритого акціонерного товариства „Акціонерна Страхова компанія “ІНГО Україна” на Приватне акціонерне товариство „Акціонерна Страхова компанія “ІНГО Україна”.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

10.11.2010р. позивач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи платіжні доручення №1544 від 02.04.2008р., №3036 від 07.07.2008р., копію претензії №6218 від 30.11.2009р.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

25.11.2010р. позивач надав суду пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що у тексті позовної заяви припущено технічну помилку у державному реєстраційному номері автомобілю ВАЗ 2001 вказано НОМЕР_1, замість вірного НОМЕР_2 та просить суд вважати вірний державний реєстраційний номер транспортного засобу ВАЗ 2101 НОМЕР_2.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 25.11.2010р. не з'явився, відзив на позовну заяву не представив, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2008р. о 19год.40хвил. у Київському районі місті Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “ВАЗ 2101” (реєстраційний номер НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер - НОМЕР_3) який належить ОСОБА_2, під його керуванням, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер - НОМЕР_3), який був застрахований у ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1. пункту 16.11 Правил дорожнього руху. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ №198 від 06.02.2008р.

Постановою Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30 січня 2008 року відносно ОСОБА_1. на підставі ст.124 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 34,00грн. У зазначеній постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_1. вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.

В результаті зіткнення, автомобілю Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер - НОМЕР_3), були нанесені механічні ушкодження, а власнику автомобілю, заподіяно матеріальну шкоду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пункт 1) частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як вбачається з матеріалів справи, особою, винною в ДТП, визнаний ОСОБА_1.

У звязку з настанням страхової події „збиток внаслідок ДТП”, на виконання умов договору страхування наземного транспорту № №19G-0021565 від 06.07.2007р., на підставі заяви страхувальника ОСОБА_2., страховиком (позивачем) був складений страховий акт №2405 від 26.05.2008р., зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату.

Згідно умов договору №19G-0021565 від 06.07.2007р., акту автотоварознавчого дослідження від 28.02.2008р. та розрахунку страхового відшкодування, сума страхового відшкодування складає 6066,81грн.

Крім того, за проведення автотоварознавчого дослідження позивачем було сплачено 300,00грн., про що свідчить платіжне доручення №1544 від 02.04.2008р.

Страхове відшкодування сплачено в повному обсязі, про що свідчить копія платіжного доручення №3036 від 07.07.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. застрахована у ЗАТ „АСК „ІНГО Україна” (Поліс ВВ/1250461 від 26.07.2007р.).

Згідно рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ „АСК „ІНГО Україна” від 22.04.2010р. змінено назву Закритого акціонерного товариства „Акціонерна Страхова компанія “ІНГО Україна” на Приватне акціонерне товариство „Акціонерна Страхова компанія “ІНГО Україна”.

Тобто, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність особи винної в скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1., який визнаний винним в скоєнні ДТП була застрахована відповідачем, позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. № 6218 від 30.11.2009р.) з вимогою в строк до 11.12.2009р. виплатити суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 6 366,81грн.

Зазначена заява залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням приписів зазначених статей Цивільного кодексу України, Закону України „Про страхування” та Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування, сплаченого страховиком за завдану матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної події у розмірі 6366,81грн.

З тексту позовної заяви та наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень вбачається, що заявлена позивачем сума завданої матеріальної шкоди 6366,81грн. складається: з суми 6066,81грн. сума страхового відшкодування та суми за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 300,00грн.

Відповідно до Полісу №ВВ/1250461 від 26.07.2007р. обовязкового страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між відповідачем, безумовна франшиза складає 510,00грн.

У розумінні п.12.1 ст. 12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи, що відповідно до Полісу №ВВ/1250461 від 26.07.2007р. обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з відповідачем безумовна франшиза встановлена у розмірі 510,00грн. суд приходить до висновку, що франшиза у розмірі 510,00грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги в частині стягнення суми 300,00грн. - вартість автотоварознавчого дослідження задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, тощо.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено втирати, які відшкодовуються страховиком у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, а саме: витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, нормами Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не передбачається відшкодування вартості експертного висновку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 5 556,81грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 25, 27 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 № 85/96-ВР, ст. 22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м.Донецьк до Приватного акціонерного товариства „Акціонерна Страхова Компанія “ІНГО Україна” м.Київ в особі Донецької філії ПАТ „Акціонерна Страхова Компанія “ІНГО Україна” м.Донецьк про стягнення суми страхового відшкодування, сплаченої страхувальнику за завдану матеріальну шкоду при дорожньо-транспортної події у розмірі 6 366,81грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Акціонерна Страхова Компанія “ІНГО Україна” м.Київ (01054, м.Київ, вул.Воровського,33, ЄДРПОУ 16285602) в особі Донецької філії ПАТ „Акціонерна Страхова Компанія “ІНГО Україна” м.Донецьк (83050, м.Донецьк, вул.Щорса,23, ЄДРПОУ 23599956) на користь Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м.Київ (01042, м.Київ, пр.Новопечерський,19/3, ЄДРПОУ 16467237) в особі Донецької філії ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Челюскінців, 55-в, ЄДРПОУ 24812547) суму страхового відшкодування, сплаченої страхувальнику за завдану матеріальну шкоду при дорожньо-транспортної події у розмірі 5 556,81грн., державне мито в сумі 89,02грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 205,97грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.11.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2010р.

Суддя Лейба М.О.