Ухвала суду № 12458175, 16.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

УХВАЛА

16.11.2010Справа №2-31/3892-2010 За заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі, (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 6),

до боржника Малого підприємства «Вікторія», (97534, АР Крим, Сімферопольський район, с. Строгонівка, вул. Ділянка 890; ЄДРПОУ 19008791)

про банкрутство

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредитора – не з’явився

від боржника – не з’явився

Обставини справи: Кредитор - Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі звернувся до господарського суду АРК із заявою про порушення справи про банкрутство Малого підприємства «Вікторія» (97534, Сімферопольський район, с. Строгановка, вул. Ділянка 890; ЄДРПОУ 19008791) відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитор обґрунтовує тим, що боржник має борг зі сплати штрафних санкцій в сумі 170,00грн. та не здатний виконати свої зобов’язання зі сплати боргу, оскільки є відсутнім боржником, та не подає податкової звітності.

Розгляд справи ухвалами суду від 23.09.2010, 11.10.2010 та 28.10.2010 відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Кредитор та боржник у судове засідання не з’явились, витребуваних судом документів не представили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України участь у судовому засіданні це право сторони, а явка сторін судом обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Вікторія» (ідентифікаційний код 19008791) зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності 03.11.1997 Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим і знаходиться на обліку як платник страхових внесків в Управлінні ПФУ Сімферопольського району АР Крим.

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитор обґрунтовує тим, що боржник має борг зі сплати штрафних санкцій в сумі 170,00грн. та не здатний виконати свої зобов’язання зі сплати боргу, оскільки є відсутнім боржником, та не подає податкової звітності.

Для ініціювання справи про банкрутство боржника за спрощеною процедурою кредитор вказує на ознаки: відсутність за місцезнаходженням та неподання податкової звітності більше року.

Дані обставини кредитор підтверджує актом виходу на місце та довідкою ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 07.09.2007 №3532/10/1902, згідно якої податкову звітність боржник не надає.

Наявність безспірного боргу кредитор підтверджує розрахунком заборгованості перед пенсійним фондом та рішенням № 102 про застосування штрафних санкцій від 14.10.2002 року.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані кредитором докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника та підстав для введення подальшої процедури банкрутства, виходячи з наступного.

Ініціюючим кредитором не підтверджено належними доказами безспірність своїх грошових вимог.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється статтею 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме – справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого частиною 3 статті 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність це неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

При цьому, до складу грошових зобов’язань боржника, згідно статті 1 Закону, не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Отже, законом не включено до складу грошового зобов’язання штраф та пеню, оскільки вони не визначають неплатоспроможність боржника.

Відповідна правова позиція викладена у п.17, 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», яка знайшла своє відображення у судовій практиці, зокрема у постанові Вищого господарського суду України №Б38/30-10 від 14.09.2010.

Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність грошових вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.

Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство, а не наявність будь-яких грошових вимог до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 170,00грн. ґрунтуються на рішенні № 102 про застосування штрафних санкцій від 14.10.2002 року (а.с.12), відповідно до якого з боржника стягнуто штрафні санкції за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в строки, передбачені законодавством.

Отже, як свідчать матеріали справи, кредитор в порушення наведених вимог закону включив для ініціювання справи про банкрутство до складу грошових зобов’язань боржника тільки штрафні санкції.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ініціюючим кредитором не надано виконавчих документів та доказів вжиття заходів щодо стягнення суми боргу у судовому порядку, що також свідчить про відсутність ознак безспірності грошових вимог, необхідних для ініціювання справи про банкрутство.

Ініціюючим кредитором не доведено належними доказами наявності ознак відсутнього боржника відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч.1 статті 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника – юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, ініціюючим кредитором має бути належними чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Враховуючи норми статей 17-19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», єдиними належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Проте, як встановлено судом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.11.2010 не містить відомостей про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

У своїй заяві кредитор посилається у підтвердження даної обставини на власний акт без дати перевірки на предмет фактичного місцезнаходження боржника. Але, факт відсутності юридичної особи не може бути підтверджено актом перевірки на предмет фактичного місцезнаходження. Більш того, вказане не може мати місце, якщо такий акт складений посадовими особами ініціюючого кредитора.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність кредитором належними доказами факту відсутності боржника за місцезнаходженням.

З наданих ініціюючим кредитором до заяви документів судом вбачається, що обставина неподання боржником більше року податкової звітності також не доведена належними доказами.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" у разі коли платником податків не подані в установлений строк податкові декларації, органи державної податкової служби повинні провести позапланову виїзну перевірку, результати якої оформлюються актом із встановленням певних фактів, і який має бути поданий до господарського суду разом із заявою про порушення справи про банкрутство боржника у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в якості належного доказу.

Отже факт ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності має бути встановлений належним чином відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» шляхом проведення відповідної перевірки платника податків зі складанням акту фіксації такого порушення.

Відтак, за відсутності вказаних документів у суду немає достатніх правових підстав для введення процедури банкрутства у справі відсутнього боржника лише на підставі довідки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 07.09.2007 №3532/10/1902. При цьому, суд зазначає, що із заявою про визнання боржника банкрутом з підстав ненадання більше року податкової звітності, звернулося не ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, а кредитор, який такими повноваженнями не наділений.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 03.06.2008 у справі №2-17/5121.1-2007, від 09.12.2009 у справі №2-4/5629-2007.

Таким чином, суд вважає, що стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює певні особливості банкрутства відсутнього боржника, але не звільняє кредитора від доказування належними доказами неможливості задоволення боржником його вимог, безспірності вимог кредитора відповідно до положень статті 7 зазначеного Закону та наявності ознак відсутнього боржника.

Вищезазначені докази ініціюючий кредитор зобов’язаний подати до суду разом із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Неподання доказів, що підтверджують доводи, зазначені у заяві кредитора, на день порушення провадження у справі або на день засідання суду має наслідком припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження у справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження у справі підлягає припиненню.

Предметом спору в справах про банкрутство є неплатоспроможність боржника, що має бути підтверджена ініціюючим кредитором відповідними документами, які повинні бути надані заявником на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин суд вважає, що матеріали справи не містять належних доказів наявності підстав для визнання боржника банкрутом з підстав передбачених ст.52 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , оскільки ініціюючим кредитором не надано жодних належних доказів на підтвердження хоча б однієї з достатніх ознак для визнання боржника банкрутом в порядку ст.52 Закону.

Слід зазначити, що стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника та припинення у зв'язку із цим провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 6, 7, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №5002-31/3892-2010 припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.