Ухвала суду № 124579710, 15.01.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/583/14-ц

Провадження № 6/204/23/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», стягувач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник ОСОБА_1 про заміну стягувача,-

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», стягувач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник ОСОБА_1 про заміну стягувача, у якій заявник просив суд замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», код ЄДРПОУ 43212924, 04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, 28-А у цивільній справі №204/583/14-ц з виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2015 року, ухваленого за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності, про припинення права власності, виселення.

В обґрунтування заяви заявник вказує, що 27.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11279739000. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 103000,00 доларів США, який зобов`язувався повернути у повному обсязі в строк до 28.12.2037 року або достроково зі сплатою 12,90 відсотків річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Кредитним договором ОСОБА_1 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею - 84,5 кв. м.; житловою площею - 53,3 кв. м. 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «УкрСиббанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором №11279739000, укладеним 27.12.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та договорами забезпечення по кредиту.

Через неналежне виконання умов кредитного договору №11279739000, укладеним 27.12.2007 року ПАТ «Дельта Банк» зверталося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року у цивільній справі №204/583/14-ц у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності, про припинення права власності, виселення та стягнення судових витрат відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено частково; рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року скасовано; в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 164971,82 доларів США, що за курсом НБУ складає 1318619,75 грн. і складається з: 101836,00 доларів США, що за курсом НБУ складає 813975,15 грн. - заборгованість за кредитом; 63135,82 доларів США, що за курсом НБУ складає 504644,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, за Договором про надання споживчого кредиту № 11279739000 від 27.12.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1 ; загальна площа: 84,5 кв. м.; житлова площа: 53,3 кв. м. (на підставі Договору іпотеки № 11279739/11279842/11279983/3 від 27.12.2007 року) шляхом передачі Іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська область, 01001) права власності на вказане майно. Визнано за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська область, 01001) право власності на предмет іпотеки, а саме: на квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1 ; загальна площа: 84,5 кв. м.; житлова площа: 53,3 кв. м. Припинено право власності Іпотекодавця ОСОБА_1 на квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1 ; загальна площа: 84,5 кв. м.; житлова площа: 53,3 кв. м.

За результатами проведеного аукціону, 13 травня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2245/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за р.№ 682, відповідно до якого АТ «Дельта Банк» відступило новому кредитору ТОВ «Укрдебт Плюс», а останній набув усі права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 11167697000 від 11 червня 2007 року та за договорами забезпечення.

Заявник посилається на те, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 року попереднім кредитором ПАТ «Дельта Банк» не було виконано, оскільки діяв мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу України з процедури банкрутства через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" визнається таким, що втратив чинність.

Кодекс України з процедури банкрутства введено в дію 21 жовтня 2019 року, отже мораторій, встановлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", з 21 квітня 2021 року втратив чинність.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», відповідно до п. 2 розділу ІІ якого ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Зокрема, 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», яким було внесено зміни до Кодексу України з процедур банкрутства у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» та абзац четвертий пункту 2 викладено в такій редакції: «Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу».

Закон України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та Закон України № 1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» набрали законної сили 23 квітня 2021 року.

Отже, Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" поновив свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-ІХ, тобто почав діяти з 23.04.2021 року по 23.09.2021 року.

Таким чином на думку заявника, у зв`язку із встановленим законом мораторієм на звернення стягнення на об`єкти житлового фонду, що виключало можливість виконання судового рішення, відлік строку на його виконання повинен обраховуватись з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Заявник наголошує на тому, що строк пред`явлення до виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 року спливав лише 23 вересня 2024 року.

В той же час, 24.02.2022 року указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжується та наразі триває.

Так, 15.03.2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні до розділу ХІІІ Прикінцеві та Перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження» № 2129-ІХ були внесені доповнення пунктом 10-2, згідно якого строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, у зв`язку з чим заявник вважає, що строк пред`явлення до виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2015 року не пропущено, оскільки він перервався у зв`язку з введенням воєнного стану.

За наведених вище обставинТовариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»просить замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступникаТовариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»з виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 року у цивільній справі № 204/583/14-ц.

Сторони в судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.3ст.442 ЦПК Українинеявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно ч.2ст.247ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1статті 129 Конституції Україниобов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»про заміну сторони кредитора (стягувача) у цивільній справі №204/583/14-ц зПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк», як вибулої сторони на його правонаступника, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» пов`язана з вирішенням процесуального питання, пов`язаного з виконанням рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2015 року, яким апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено частково; рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року (а.с.143-147) скасовано; в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 164971,82 доларів США, що за курсом НБУ складає 1318619,75 грн. і складається з: 101836,00 доларів США, що за курсом НБУ складає 813975,15 грн. - заборгованість за кредитом; 63135,82 доларів США, що за курсом НБУ складає 504644,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, за Договором про надання споживчого кредиту № 11279739000 від 27.12.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1 ; загальна площа: 84,5 кв. м.; житлова площа: 53,3 кв. м. (на підставі Договору іпотеки № 11279739/11279842/11279983/3 від 27.12.2007 року) шляхом передачі Іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська область, 01001) права власності на вказане майно. Визнано за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська область, 01001) право власності на предмет іпотеки, а саме: на квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1 ; загальна площа: 84,5 кв. м.; житлова площа: 53,3 кв. м. Припинено право власності Іпотекодавця ОСОБА_1 на квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1 ; загальна площа: 84,5 кв. м.; житлова площа: 53,3 кв. м. (а.с.197-200).

Рішення набрало законної сили 12 лютого 2015 року та оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не було.

Відповідно до частини 1статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2015 року апеляційним судом Дніпропетровської області направлено на адресу, зокрема, ПАТ «Дельта Банк» копію рішення від 12 лютого 2015 року за апеляційною скаргою представника ПАТ «Дельта Банк» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 травня 2014 року, для відома (а.с.201).

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про виготовлення виконавчих листів та отримання їх стягувачем.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 травня 2014 року у вищевказаній цивільній справі №204/583/14-ц установлено, що 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ УкрСиббанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором №11279739000, укладеним 27.12.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та договорами забезпечення по кредиту.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк».

За рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб активи АТ «Дельта Банк» підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозиції та цінової пропозиції.

Порядок майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами фонду.

14 квітня 2020 року на підставі рішення ФГВФОЛ на електронному майданчикуhttps://prozorro.saleвідбувся електронний аукціон (торги) з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитними договорами, за результатами якого було визначено переможця електронного аукціону з продажу вказаного лоту, а саме: ТОВ «Укрдебт Плюс», про що складено Протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-24-000001-b від 14.04.2020 року (а.с.231).

За результатами проведеного аукціону, 13 травня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2245/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за р.№ 682, відповідно до якого АТ «Дельта Банк» відступило новому кредитору ТОВ «Укрдебт Плюс», а останній набув усі права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 11167697000 від 11 червня 2007 року та за договорами забезпечення (а.с.214-216).

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Цивільний процес складається з трьох основних елементів: стадії, провадження і цивільна процесуальна форма. З часової точки зору цивільний процес характеризується стадійністю. Наявність стадій в цивільному процесі обумовлюється послідовністю і терміновістю здійснення процесуальних дій. Стадія цивільного процесу це сукупність процесуальних дій, об`єднаних найближчою процесуальною метою і характеризується, крім того, власним змістом, колом суб`єктів, особливостями процесуального оформлення і просторово-часовими межами.

Серед стадій цивільного процесу виділяються наступні: відкриття провадження у справі; підготовче провадження; розгляд справи по суті; апеляційне провадження (перегляд рішень та ухвал судів першої інстанції, які не набрали законної сили); касаційне провадження (перегляд рішень та ухвал судів першої інстанції; постанов та ухвал апеляційної інстанції, які набрали законної сили); провадження у зв`язку з нововиявленими або виключними обставинами; стадія виконання судових рішень (виконавче провадження).

Відповідно до ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-III від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, стадія виконання судових рішень є завершальною стадією судового провадження у цивільних справах. Вона починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і містить у собі ряд процесуальних дій та рішень, що забезпечують реалізацію цього акту правосуддя.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-III від 02 червня 2016 року примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчого документу у вигляді виконавчого листа, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини 1статті 431 ЦПК Українивиконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, відповідно вимогам п. 2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV в редакції, що діяла на момент набрання рішенням апеляційного суду законної сили 12.02.2015 року, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом одного року.

Відповідно до п. 5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положеньЗакону України «Про виконавче провадження»№ 1404-III від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, рішення суду мало бути звернуто до виконання в строк - до 12 лютого 2018 року.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (набрав чинності 05 жовтня 2016 року) та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження від 5 серпня 2016 року (набрала чинності 05 січня 2017 року) в Україні утворено та діє Єдиний реєстр боржників систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконанні майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Так, відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції.

Перевіркою Інформації з Єдиного реєстру боржників, судом не встановлена наявність інформації про невиконані майнові зобов`язання боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.238).

З огляду на зазначене є встановленим, що станомна дату розгляду даної заяви рішення у справі не виконано.

Як встановлено вище, виконавчий документ з виконання рішення суду повинен був пред`явленийдо виконання в строк до 12 лютого 2018 року, проте з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» не було здійснено жодних дій щодо виконання рішення суду, а саме отримання виконавчих листів та пред`явлення їх до відповідного органу виконавчої служби, а тому строк звернення судового рішення примусового виконання сплив. При цьому, ані первісним кредитором (стягувачем), ані заявником ТОВ «Укрдебт Плюс» не булоздійснено жодних дій щодо виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 року у справі №204/583/14-ц.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №905/1976/16 зазначено, що розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження на стадії виконання судового рішення, здійснюється судом відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі до відкриття виконавчого провадження. Однак, відповідно до загальних положень процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли, а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі та починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, поза межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, означає, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення прав вимоги іншим особам, таким чином уникаючи законодавчої вимоги щодо строку, що безпосередньо впливає на інтереси боржників, які не можуть бути у невизначеному стані протягом тривалого строку, що порушує принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухваленій у справі №910/2954/17 від 11 березня 2021 року.

Заявник у своїй заяві посилається на те, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2015 року попереднім кредитором ПАТ «Дельта Банк» не було виконано у зв`язку з перериванням строку, оскільки на той час діяв мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті, зокрема з 24.02.2022 року в Україні було введено воєнний стан, а тому трирічний строк пред`явлення до виконання судового рішення не сплив.

Проте, суд не погоджується з такими доводами заявника, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону: не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна.

Відповідно до пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу України з процедури банкрутства через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" визнається таким, що втратив чинність.

Кодекс України з процедури банкрутства введено в дію 21 жовтня 2019 року, отже мораторій, встановлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", з 21 квітня 2021 року втратив чинність.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», відповідно до п. 2 розділу ІІ якого ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, 13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», яким було внесено зміни до Кодексу України з процедур банкрутства у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» та абзац четвертий пункту 2 викладено в такій редакції: «Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу».

Закон України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та Закон України № 1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» набрали законної сили 23 квітня 2021 року.

Отже, Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" поновив свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-ІХ, тобто почав діяти з 23.04.2021 року по 23.09.2021 року.

В той же час, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент набрання рішенням суду законної сили) було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положеньЗакону України «Про виконавче провадження»№ 1404-III від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Аналогічна по суті норма щодо переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання викладена у частині п`ятій статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року 1404-VIII.

Повернення виконавчого листа є підставою для перевивання строку на його пред`явлення, строк пред`явлення виконавчого документа після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Разом з тим, як встановлено вище, виконавчий документ з виконання рішення суду повинен був пред`явленийдо виконання в строк до 12 лютого 2018 року, проте з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» не було здійснено жодних дій щодо виконання рішення суду, а саме отримання виконавчих листів та пред`явлення їх до відповідного органу виконавчої служби, а тому строк звернення судового рішення примусового виконання сплив. При цьому, ані первісним кредитором (стягувачем), ані заявником ТОВ «Укрдебт Плюс» не булоздійснено жодних дій щодо виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2015 року у справі №204/583/14-ц.

З огляду на наведені положення закону, за відсутності факту пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання, зокрема його повернення стягувачу, серед іншого, у зв`язку із наявною встановленою законом мораторію на звернення стягнення на об`єкти житлового фонду, що виключало б можливість виконання рішення суду, строк звернення рішення до виконання не перервався, а тому в даному випадку відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну сторони у цивільній справі належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 512, 514, 515 ЦК України, ст.ст. 55, 431, 442,260, 352-353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», стягувач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник ОСОБА_1 про заміну стягувача залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Н.В. Токар