Ухвала суду № 124570407, 20.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі

20 січня 2025 рокусправа № 380/754/25

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

1) Поновити пропущений процесуальний строк для звернення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 з адміністративним позовом про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

2) Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дій та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

3) Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 квітня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

4) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 квітня 2023 року виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

5) Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби за період з 30 січня 2020 року по 05 квітня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

6) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби за період з 30 січня 2020 року по 05 квітня 2023 року виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

7) Стягнути з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 фактично понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Підставою позову є протиправність, на думку позивачки, поведінки відповідача щодо неналежного нарахування сум грошового забезпечення (та його складових) за період з 30 січня 2020 року по 05 квітня 2023 року.

Спір виник з публічно-правових відносин, належить до компетенції адміністративних судів, предметної та територіальної підсудності Львівського окружного адміністративного суду.

Позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 КАС України. Відсутні підстави, визначені статтями 169-170 КАС України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

Разом з позовною заявою позивачка подала заяву про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду, яка мотивована тим, що позивачка виключно з відповіді військової частини, наданої за вих. № 12251 від 28 жовтня 2024 року, отримала письмове повідомлення про нараховане та виплачене грошове забезпечення за спірні періоди під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Своєю чергою, наказ про виключення позивачки зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення не містить інформації щодо сум нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період 2020-2023 років, а також відомостей щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до якого розраховувалося грошове забезпечення, а отже встановлення порушення прав позивачки відбулося не раніше 28 жовтня 2024 року, оскільки фактично правильність нарахування грошового забезпечення за спірні періоди, а також застосування конкретного розміру прожиткового мінімуму для розрахунку грошового забезпечення та інших одноразових видів грошового забезпечення і є предметом цього спору. З цим позовом до суду позивачка звертається 15 січня 2025 року, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відразу після того, як дізналася про порушення своїх прав. За цих обставин позивачка вважає, що причини пропуску нею строку звернення до суду є поважними, з огляду на що просить його поновити.

З аналогічних підстав позивачка просить поновити строк звернення з цим позовом до суду і в позовній заяві (пункт 1 прохальної частини).

Що стосується строку звернення до суду з позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення (його складових) за період з 30 січня 2020 року по 19 липня 2022 року суд зазначає таке.

Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Водночас такі строки були встановлені КЗпП України.

Так, частина друга статті 233 КЗпП України, яка діяла в редакції до 19 липня 2022 року, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України, тлумачачи норми статті 233 КЗпП України, ураховує, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Тож, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Отже, строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення та його складових частин до 19 липня 2022 року не застосовувалися.

З огляду на наведене у цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (його складових) за період з 30 січня 2020 року по 19 липня 2022 року застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, якою було визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тож у частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (його складових) за період з 30 січня 2020 року по 19 липня 2022 року строк звернення до суду позивачка не пропустила.

Що стосується строку звернення до суду з позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення (його складових) за період з 19 липня 2022 року по 05 квітня 2023 року суд зазначає таке.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352-ІХ), яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема, частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції:

«Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суд також підкреслює, що положення частини другої статті 233 КЗпП України не лише визначають строки реалізації права на судовий захист, а й визначають час, з якого починається перебіг такого строку, а саме з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Звідси, саме з подією отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, законодавець пов`язує перебіг тримісячного строку для звернення з позовом до суду.

При цьому суд зауважує, що КЗпП України не визначає конкретної форми письмового повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як слідує з матеріалів справи позивачку виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення 05 квітня 2023 року.

Утім, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку, передбаченого статтею 116 КЗпП України, а саме письмового повідомлення ОСОБА_1 про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) в день їх виплати.

Не містить таких відомостей і наказ про звільнення позивачки з військової служби.

Водночас як слідує з матеріалів справи про усі нараховані та виплачені суми грошового забезпечення (інші його складові), позивачка фактично дізналася отримавши відповідь на адвокатський запит її представника від 28 жовтня 2024 року № 12251вих, до якої були долучені довідки про виплачене грошове забезпечення (помісячно) із зазначеним розміром основних та додаткових видів грошового забезпечення за 2020-2023 роки, а також про нараховану та виплачену грошову допомогу на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки.

Вказані довідки, на переконання суду, і є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені при звільненні позивачці у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-ІХ), оскільки інших доказів письмового повідомлення матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборним, та які не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини ураховує таке: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Беручи до уваги викладені обставини у сукупності, враховуючи факт отримання позивачкою довідок про виплачене грошове забезпечення (помісячно) із зазначеним розміром основних та додаткових видів грошового забезпечення за 2020-2023 роки, а також про нараховану та виплачену грошову допомогу на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки лише з відповіддю на адвокатський запит її представника, а не в день звільнення, суд уважає, що позивачка пропустила строк звернення з цим позовом до суду в частині вищевказаних позовних вимог з поважних причин, а тому з цих підстав його належить поновити.

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

З урахуванням значення справи для сторін, обраного позивачем способу захисту, категорії та незначної складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, кількості сторін та інших учасників справи, суддя дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.12, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивачки про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду задовольнити. Визнати поважними причини пропуску позивачкою строку звернення з цим позовом до суду з позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення (його складових) за період з 19 липня 2022 року по 05 квітня 2023 року та поновити його.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Роз`яснити позивачу його право на подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу, протягом п`яти днів з дня вручення відзиву.

Роз`яснити відповідачу його право на подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`яти днів з дня вручення відповіді на відзив.

Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://adm.lv.court.gov.ua/fair/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та в апеляційному порядку окремо не оскаржується.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна